Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Буремні дев'яності - Причард Катарина Сусанна - Страница 81
— Дінні, та це ж справжній палац з усіма сучасними вигодами! — захоплено вигукнула Саллі, коли все було готове.
— Не варто псувати бочку меду ложкою дьогтю, — сказав Дінні, коли постало питання про умеблювання будинку. — Підіть по крамницях і візьміть, що вам треба. А розрахуємось потім, коли зберемо гроші з постояльців.
Саллі знала, що сперечатися марно. Морріс притяг стіл, лави та їхні тапчани з старого табору, все інше Саллі докупила. Вона купувала обачливо, намагаючись не витрачати багато грошей, хоча й вирішила зробити свій дім зручним і затишним, раз доля нарешті послала їй таке щастя.
Радісно збуджена, вона бігала по крамницях, прискіпливо вибираючи тканину для завісок та кретон для оббивки дивана й крісел, що їх Дінні купив на аукціоні в Кулгарді. Марі скрізь супроводжувала її, допомагала їй шити, і вони вдвох обмірковували все, що ще треба було обміркувати.
Жан разом із своїм батьком поставив заради неї хижку біля рудника Браун-Хілл, де він тепер працював. Згодом він сподівався стягтися на краще житло, а поки що Марі була цілком задоволена й тим, що їм хоч є де сховатися від пронизливого вітру і що в халупі стоїть грубка: не доводиться більше куховарити просто неба, та й на ніч можна протопити.
Як тільки в будинкові був наведений деякий порядок, Саллі здала три кімнати молодим рудокопам, що працювали на рудниках Мідас та Великий Боулдер. Їх привів Дінні, відрекомендувавши як скромних, спокійних хлопців, що вчасно платитимуть за пансіон і не завдаватимуть місіс Гауг зайвого клопоту. Звичайно, їй доведеться прати на них і давати їм з собою сніданки, як роблять усі хазяйки пансіонів. Та Саллі це не лякало — те ж саме вона робила в Південному Хресті, вона тільки раділа, що в новому пансіоні почне вирувати життя.
Дінні вже не терпілося знову податись на розвідку. Він, за його запевненнями, ніколи не міг довго всидіти в місті. А що твориться зараз в Хеннані — скрізь метушня, штовханина, в трактирах не протовпишся до стойки, вулиці аж кишать якимсь зайшлим незнайомим людом… Ні, ні, це не для нього. Йому смакує інше: дикі простори, що тягнуться ген аж за обрій, вперта азартна гонитва за золотом там, де його ще ніхто не знаходив, довгі дні самотності й тиші, дружні вечірні розмови біля табірних вогнищ, зоряне небо над головою — і жодних турбот.
Барні Джіпсу кортіло спробувати щастя на південному сході, в місцях, про які він чув від одного тубільця; Дінні нав’ючив своїх верблюдів і в парі з Джіпсом вирушив у путь.
Він намагався умовити й Морріса пристати до них, але Морріс сказав:
— Я наймусь на роботу, Дінні, на будь-яку роботу за будь-яку платню, але шукати золото більше не піду.
«Що ж, це буває, коли людина набереться в дорозі такого лиха, як Морріс», — подумав Дінні.
Та коли Дінні поїхав, а теслювати вже не було потреби, Морріс занудьгував. Він знову став ходити по рудниках та в селище шукати заробітку. На молодих хлопців — чорноробів, вибійників, механіків — попит був дуже великий, але підтоптаній людині без певної кваліфікації влаштуватися на роботу було не так легко.
Іноді в неділю Олф та Лора заїздили по Гаугів і брали їх на прогулянку до Солоного озера. Поки Олф та Морріс стріляли над тихою заводдю диких качок, Лора та Саллі, простеливши під деревом плед, сідали в холодку й заводили довгу розмову про своїх дітей.
Стояла чудова пора року, все дихало миром та спокоєм. Барвисті килими польових квітів лежали навколо них; Саллі та Лора збирали рожеві безсмертники, блакитні та жовті квіти, схожі на зірочки на довгих стебельцях, білопінну, немов скипілу, хріницю. Високі кущі стояли обсипані рожево-ліловим та білим цвітом, що лив у повітря ніжні, терпкі пахощі; понад шляхом, мов розкидані кимось шовкові шалі, червоніла щириця; золотисті чашечки пишних заростей касії були повні по вінця п’янкого аромату.
Та невдовзі квіти зів’яли, трава пожовкла, над низиною знов загуляли-завіяли пилові бурі. Починалося літо; обидві жінки добре знали, що воно їм несе. Лора вже відлучила Еме, й на козячому молоці дівчинка не розвивалася так добре, як раніше: вона худла, робилась вередливою і неспокійною. Лора знову збиралася на південь на ціле літо і кликала з собою Саллі.
Та Саллі знала, що їй про це навіть мріяти годі. Пансіон повинен давати прибутки, а Дінні одержувати свою оренду. Багато речей для свого закладу вона взяла в борг. Підлога була встелена лінолеумом, у шафах виблискував новий посуд та різне кухонне начиння. Саллі з Моррісом спали тепер на справжніх ліжках, а в кімнатах постояльців стояли нові тапчани, застелені простирадлами й ковдрами. Деякі з цих речей Саллі купила в селищі, інші їй привезли з Південного Хреста, і все це забрало безліч грошей. Саллі потроху сплачувала борги, але головним своїм обов’язком вважала розквитатися з Дінні.
Морріс був дуже задоволений новим житлом, тим відносним комфортом, що був у їхньому домі, але постояльці дратували його, і він всіляко намагався уникати їх.
— Коли я знайду пристойну роботу, — невдоволено бурчав він, — ми житимемо самі. Це просто понад мої сили — бачити, як ти надсаджуєшся заради якихось мужлаїв.
— Але мені з ними не так уже й багато клопоту, — заперечувала Саллі, — і принаймні тепер у нас є шматок хліба та дах над головою.
Останнім часом Морріс був дуже ніжний і уважний до неї. Здавалось, ніби він хоче винагородити її за ті місяці мовчання та байдужості, до її долі, коли, охоплений золотою гарячкою, він гасав десь на півночі в марних пошуках золота. Тепер він змінився до невпізнання. Ніби щось у ньому вмерло. А вмерла, мабуть, сама надія розбагатіти коли-небудь на старательстві, про що він мріяв раніше. Тепер він навіть не згадував про золото й про те, що він зробить, якщо йому всміхнеться щастя.
Відколи Морріс повернувся з півночі, вони з Саллі спали окремо — навіть після тієї пам’ятної грозової ночі, коли він знову став самим собою. Саллі була вдячна йому за те, що він не вдавався до спроби поновити їхні колишні стосунки як щось само собою зрозуміле. Морріс збагнув, думала вона, що її почуття до нього змінились. Вона не могла так легко подарувати йому того, що він не взяв на себе частину її турбот, коли вона була вагітна, коли народжувала йому сина. Та й спогад про те, що сталось у неї з Фріско, досі ятрив їй душу.
Але й бачити Морріса таким надломленим і прибитим їй також було несила: вона відчувала, що повинна допомогти йому повернути колишню самоповагу і впевненість у собі. Вона розуміла, що її кохання — єдине й останнє, що в нього залишилось. Чи має вона право забрати в нього й це? — питала себе Саллі. Адже вона його все-таки кохає. І чи їй не знати, що робить з людьми золота гарячка? Саллі й сама ж бо трохи не стала в цьому краю жертвою іншої, не менш згубної гарячки, — трохи не порушила свого обов’язку. І для неї, й для Морріса, думала Саллі, лишилось єдине: міцніше триматися одне одного та зробити все можливе, щоб налагодити спільне життя.
А крім цього, їй ще треба чимось захиститися від Фріско, від отих чарів, якими він її обворожив. Сама згадка про Фріско примушувала Саллі здригатись, кожна клітинка її єства проймалася отим «ганебним почуттям», а мозок туманився, немов вона надихалась якогось солодкого дурману. Треба покінчити з цим раз і назавжди, сказала собі Саллі. Вирвати з пам’яті й серця.
І вона розкрила Моррісу свої обійми, примусила його скинути з себе понуру відчуженість, зуміла переконати його в тому, що вона хоче бути йому не лише доброю дружиною, а й коханою, як було, коли вони тільки побрались. Це зближення сповнило їх обох новим, радісним відчуттям повноти життя та щастя.
Морріс знову ходив з високо піднесеною головою; здавалося, він навіть відчував якусь таємну, внутрішню гордість і самовдоволення. Та ще б пак: адже він мав те, що більшості чоловікам на приїсках було недоступне. І Саллі сама незчулася, як почала весело наспівувати, миючи посуд на кухні чи підмітаючи в кімнатах. В її душі вже не гніздилася образа на Морріса, і потаємний потяг до Фріско не порушував її спокою. Морріс став більше уваги приділяти Дікові: частенько бавився з ним, брав його на прогулянку, хоч трохи й ревнував до нього Саллі: йому здавалось, що вона надто вже захоплена дитям.
- Предыдущая
- 81/135
- Следующая
