Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Хатина дядька Тома - Бичер-Стоу Гарриет - Страница 54
— Ну, то дивись, Топсі. Ось рубець простирала. Отут лице, а тут спід. Затямила?
— Еге ж, пані, — відказала Топсі й знову зітхнула.
— Тепер дивись далі. Спіднім простиралом ти покриваєш валок під подушку — отак, — а потім рівненько підтикаєш край під перину — отак. Бачиш?
— Еге ж, пані, — мовила Топсі, зосереджено дивлячись на простирало.
— А верхнє простирало, — провадила далі міс Офелія, — треба стелити отак і добре підіткнути сюди — отак, вузьким краєм у ноги.
— Еге ж, пані, — знову підтакнула Топсі.
Та ми розкажемо й те, чого не бачила міс Офелія. Тим часом, як вона відвернулась, заклопотана своїми простиралами, її малолітня учениця примудрилася вхопити пару рукавичок та шовкову стрічку й спритно сховала їх у рукави. За мить вона знову стояла, як перед тим, сумирно згорнувши руки.
— А тепер, Топсі, подивимось, як це зробиш ти, — сказала міс Офелія і, стягнувши з ліжка простирала, сіла на стілець.
Топсі зосереджено і вправно зробила все, як хотіла міс Офелія: розрівняла простирала, розгладила кожну зморщечку, і все те з такою пильністю та дбайливістю, що її вчителька аж дивом дивувалася. Та вже наостанку за якимсь нещасливим порухом кінець стрічки вислизнув у неї з рукава. Міс Офелія враз помітила його й підскочила до дівчинки.
— Це що таке? Ах ти ж, погане дівчисько! Ти її вкрала!
Вона витягла стрічку з рукава Топсі, але дівчинка й оком не змигнула, тільки втупилася в неї з невинним подивом.
— Ой, та це ж стрічка міс Фелі, правда? Як же вона втрапила мені в рукав?
— Топсі, поганко, ану не бреши мені! Ти вкрала цю стрічку!
— Ой пані, та кажу ж вам, що ні! Я її оце тільки побачила.
— Топсі, — мовила міс Офелія, — хіба ти не знаєш, що брехати погано?
— Я ніколи не брешу, міс Фелі, — відказала Топсі з поважним і доброчесним виглядом. — Усе воно правда, що я оце сказала, чистісінька правда.
— Топсі, не бреши мені, а то я звелю тебе відшмагати.
— Ой пані, та шмагайте мене хоч цілий день, а я однак не скажу інакше! — мовила Топсі, заходячись плачем. — Я ніколи не бачила цієї стрічки, вона, мабуть, сама забилася мені в рукав. Мабуть, міс Фелі покинула її на ліжку, а вона заплуталася в простиралах, а тоді залізла мені в рукав.
Міс Офелію так обурила ця безсоромна брехня, що вона схопила дівчинку й добре труснула.
— Щоб ти не сміла мені брехати!
Від струсу з другого рукава на підлогу випали рукавички.
— Он воно як! — вигукнула міс Офелія. — Може, ти й тепер скажеш, що не брала стрічки?
Топсі призналася, що взяла рукавички, але крадіжку стрічки й далі заперечувала.
— Слухай, Топсі, — сказала міс Офелія, — якщо ти признаєшся в усьому, я не відшмагаю тебе.
Знаджена цією обіцянкою, Топсі визнала обидва гріхи й почала гірко каятись.
— А тепер скажи мені ось що. Вчора я дозволила тобі цілий день бігати по всьому дому, і ти напевне взяла ще якісь речі. Тож розкажи мені, що ти взяла, і я не стану тебе шмагати.
— Ой пані! Я взяла оту червону штучку, що міс Єва носить на шиї.
— Он як, капосне ти дівчисько! А ще?
— А ще Розині сережки… червоненькі.
— Ану йди і зараз же принеси сюди намисто й сережки.
— Ой пані, не можу! Вони згоріли!
— Згоріли? Що ти вигадуєш? Іди принеси, а то я тебе відшмагаю.
Топсі з криком і сльозами присягалася, що не може.
— Вони згоріли… я спалила їх!
— Навіщо ж ти їх спалила? — запитала міс Офелія.
— Бо я погана… Така погана… просто страх яка. От не можу себе здержати, і край.
Якраз у цей час до кімнати безтурботно зайшла Єва. На шиї в неї було те саме коралове намисто.
— Єво, де ти взяла своє намисто? — запитала міс Офелія.
— Як це взяла? Воно весь час на мені, — відповіла Єва.
— І вчора теж було?
— Так. І знаєте, що смішно, тітонько? Я навіть і спала в ньому. Забула зняти на ніч.
Міс Офелія аж остовпіла з подиву. Тим більше, що в цю мить до кімнати зайшла Роза, несучи на голові кошик із щойно випрасуваною білизною, і в вухах у неї хилиталися коралові сережки.
— Ні, я просто не знаю, що мені робити з цією дитиною! — в розпачі мовила міс Офелія. — Ну навіщо ти сказала мені, що взяла ці речі, га, Топсі?
— Та пані ж звеліла мені признаватись, а я не могла надумать, в чому б мені ще признатися, — відказала Топсі, витираючи очі.
— Ніхто не казав тобі признаватися в тому, чого ти не робила, — заперечила міс Офелія. — Це ж така сама брехня, як і перша.
— Ой, та невже? — мовила Топсі, невинно розширивши очі.
— Ха! Де вже там сподіватись від неї правди, обізвалася Роза, обурено дивлячись на Топсі. — На місці хазяїна я відшмагала б її до крові! Я б їй показала, як брехати!
— Ні, ні, Розо! — мовила Єва з владним виразом, що його іноді прибирала. — Не можна так, Розо. Я й чути про це не хочу.
— Ой лишенько! Ви такі добрі, панночко Єво. і зовсім не вмієте поводитися з неграми. Коли їх не бити, то діла не буде, це вже як є.
— Замовч, Розо! — звеліла Єва. — Щоб я більше не чула від тебе такого.
Очі дівчинки палали щічки розшарілися. Роза вмить притихла.
— У панночки Єви татова кров, одразу видно. Всіх на світі ладна захищати, так само як і він, — пробурмотіла вона, виходячи з кімнати.
Єва стояла й дивилася на Топсі.
— Бідна Топсі, ну нащо тобі красти? — лагідно мовила вона. — Тепер про тебе добре дбатимуть. А коли хочеш, я дам тобі будь-яку свою річ, аби тільки ти не крала.
То було перше добре слово, що його почула нещасна дитина за все своє життя. Лагідна мова так вразила цю дику, зашкарублу душу, що в її гострих круглих оченятах зблиснуло щось ніби сльоза. Та її в ту ж мить пригасило уривчасте хихотіння і звичайний вищир. Ні! Коли вже вухо зроду не чуло нічого, крім лайки, йому не так легко повірити доброму слову. Те, що казала Єва, здалося Топсі чудним, незрозумілим, і вона не повірила їй.
То що ж було робити з Топсі? її поведінка спантеличила міс Офелію. Виявилося, що її власні виховні принципи тут непридатні. Отож, щоб вигадати час на роздуми, вона замкнула Топсі в темну комору, сподіваючись, що там дівчинка набуде хоч трохи доброчинності, а вона сама тим часом розважить, як їй діяти далі.
— Не уявляю собі, — сказала вона Сен-Клерові, — як я приборкаю цю дитину без биття.
— Ну, то бийте її на здоров’я. Я даю вам цілковиту волю робити все, що ви хочете.
— Дітей треба шмагати, — промовила міс Офелія. — Я ще ніколи не чула, щоб їх виховували інакше.
— Та звісно ж, — погодився Сен-Клер, — чиніть так, як вважаєте за краще. Тільки мушу сказати вам ось що. Я бачив, як цю дитину лупцювали і кочергою, і лопатою, і всім, що трапить під руку. Отож вона звикла до такого поводження, і коли ви хочете досягти чогось більшого, то, мабуть, доведеться вам молотити її ще дужче.
— То що ж з нею робити? — спитала міс Офелія.
— Ви порушили серйозне питання, — сказав Сен-Клер, — і я хотів би, щоб ви самі знайшли на нього відповідь. Що робити з людською істотою, яку можна приборкати лише з допомогою батога? Та й то не завжди. Тут у нас таке часто трапляється.
— Рішуче не знаю. Я зроду не бачила такої дитини.
— Такі діти тут не дивина, та й дорослі теж. То як же з ними бути? — спитав Сен-Клер.
— Просто ради собі не дам, — відказала міс Офелія.
— От і я теж, — докинув Сен-Клер. — Ви так багато говорили про наші обов’язки щодо їх виховання, що мені й справді захотілося, щоб ви самі спробували виховати хоч одну дитину, яких у нас тут тисячі.
— Це ваш лад творить таких дітей, — сказала міс Офелія.
— Я знаю. Але вони створені, вони існують, — то що ж з ними робити?
— Не можу сказати, що я дуже вдячна вам за таку спробу. Та коли вже виходить так, ніби це мій обов’язок, я докладу всіх зусиль, — відказала міс Офелія.
Після цієї розмови міс Офелія ще з більшим запалом узялася до своєї вихованки. Призначивши певні години на кожну справу, вона почала навчати Топсі читати і шити.
- Предыдущая
- 54/94
- Следующая