Юрiй Луценко. Польовий командир - Кокотюха Андрей Анатольевич - Страница 55

Потім – за гуцульською звичкою – запалили ватру, просили помочі в Бога й одне в одного. І навіть на Закарпатті сказали:

– Юрку, йдіть самі, не вмазуйтесь в ігри всіх без винятку політиків. Залишайтесь собою.

«Народний наступ» – так назвали самооборонці Луценка свої численні мітинги по всій Україні. Спочатку побували в обласних центрах, далі зробили нечуване в сезон політичного затишшя – поїхали по десятках райцентрів. Луценко, Катеринчук, Стецьків, Доній, Ар’єв – всі вони день у день зустрічалися з людьми, доводячи необхідність провести позачергові вибори, щоб покарати брехливих політиків.

У результаті чотиримісячної кампанії НС стала новою політичною силою, що разом з НУ, БЮТ та ПР могла б пройти в парламент.

«Домовлятися чи не домовлятися?»

А якщо домовляться, то хто, з ким, коли і про що?

Ось головна інтрига, яка тримається завжди перед початком будь-якої передвиборчої кампанії. А якщо врахувати, що йдеться про кампанію, яка вже вкотре може вирішити долю України чи повернути її в інший бік, то інтрига набувала мало не детективного характеру.

Вважалося, що «Народна самооборона» Юрія Луценка збирається йти на вибори сама, з відкритим забралом, і, висловлюючись популярною в молодіжному середовищі термінологією, «порвати» всіх. В інтерв’ю журналістам Луценко говорить: «Усі мені кажуть: ми хочемо за вас голосувати окремо. Я не виключаю ні об’єднання, ні самостійного походу. Зараз Верховна Рада розпускається більш ніж 150 заявами про складання мандатів. Якщо на наступних виборах Партія регіонів опиниться в опозиції, вона матиме свої 180 мандатів… Самостійно нам під силу набрати більш як 7 %, а це приблизно 40 депутатів. Якщо ми приєднаємося до «Нашої України» з її 12 %, то разом наберемо більше 100 депутатів. В цій сотні нам пропонують 20 місць. Але справа навіть не в цьому.

Більшість із нас – друзі більшої частини «нашоукраїнців». Важливо домовитися про принципи спільної політики. Як на мене, пріоритетами блоку на виборах мають стати не вчорашні гасла, які є неактуальними і лише ділять суспільство на різні табори. Головне, про що треба говорити, – це як подолати тотальну корупцію, а насамперед – депутатську недоторканність. Через цей кримінальний магніт у Верховну Раду сунуть для прикриття своїх брудних справ, а не для вирішення проблем людей».

Так само Луценко погоджується і на мегаблок демократичних сил, до якого може приєднатися Юлія Тимошенко. Про це він сказав ще в квітні 2007 року перед зустріччю президента Віктора Ющенка з лідерами парламентських і позапарламентських партій. «Якщо буде такий блок, я готовий в ньому бути 226-м», – каже він. Юлія Тимошенко невдовзі відмовилася, заявивши, що ефективніше для демократів йти двома колонами.

Приблизно такої ж заяви чекали і від Луценка. В кращих українських традиціях – де два українці, там три гетьмани. Тим більше коли йдеться про політику.

Пропозиція дійсно нетрадиційна. Як на мене, дуже схожа на відмову України від ядерної зброї в односторонньому порядку. Така довірливість молодої держави не принесла їй відчутної підтримки від сильних світу цього. Але Луценко вірить в чесну, хай навіть ризиковану гру. В одному інтерв’ю він навіть сформулював своє життєве гасло, яке російською звучить так: «Жизнь удается, если не предохраняться».

Та вже 7 червня «Народний Союз – Наша Україна», «Українська правиця» та «Народна самооборона» парафували документи про створення єдиного передвиборчого блоку. У зв’язку з цим «Центр досліджень політичних цінностей» звернувся до політичних експертів із запитанням: «Хто виграє від створення блоку “Наша Україна – Самооборона – Правиця”?»

Михайло Погребінський (директор Центру політичних досліджень і конфліктології): «Це безумовно вигідно Тимошенко. Якщо б Луценко йшов окремо, то з ним важче було б конкурувати. Оскільки тепер він буде йти в одній команді з «любими друзями», з націоналістами, то це створює більш сприятливі умови для конкуренції на «помаранчевому» полі. Думаю, що є певний виграш для Ющенка, який спрощує для себе завдання, кого йому треба підтримувати, і вирішує проблему зачистки поля: все, що не зможе взяти Тимошенко, має взяти він. Щодо нинішньої коаліції і Партії регіонів, то я не бачу тут особливих або користі, або проблем. Можливо, трошки спростилася ситуація для Партії регіонів, оскільки сама тактика і стратегія виборчої кампанії для Самооборони могла б бути частково спрямована на непомаранчевий електорат. Це могло б викликати певні проблеми для соціалістів чи для Януковича. Зараз таких проблем немає, і популістське лівоцентристське поле залишається для соціалістів і Партії регіонів».

Олесь Доній (голова Центру досліджень політичних цінностей): «Однозначно найбільше виграє президент і його оточення. Внаслідок політичної кризи Ющенко повернувся до великої політики і тепер серйозно розглядається як кандидат на наступних президентських виборах. Для Ющенка основне змагання на дострокових виборах відбувається не з Партією регіонів, а з Блоком Юлії Тимошенко. Ющенкові необхідно було посилити «Нашу Україну», щоби її результат не сильно відставав від результату БЮТ. Поставлена мета завдяки хитрющій грі Балоги була досягнута. Позиції Ющенка тепер значно посиляться. Виграє також сама партія «Наша Україна», яка в останній час хоч і не була остаточно мертвою, бо мала все ж таки статус «партії влади», але ставала вже «ниспадаючим» проектом. Тепер у партії з’явився новий шанс. Виграла «Правиця». Самостійно потрапити до Верховної Ради було не дуже реалістично. В той же час у партій, які входять до «Правиці», героїчний бекґраунд і непогані «орговики» та активісти на місцях. Тепер вони посилять «Нашу Україну». А ось хто поклав себе в жертву на вівтар перемоги Ющенка, так це «Народна самооборона». Динаміка рейтингів «Самооборони» була дуже позитивна. Лідер харизматичний. Перспективи райдужні. Тепер же амбіції цього блоку будуть відкладені на майбутнє».