Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Три мушкетери - Дюма Александр - Страница 52
— Я маю такий дозвіл, — мовив дворянин, виймаючи з кишені папір. — Ось він.
— Хай його підпише комендант порту, — відповів капітан, — і моє судно до ваших послуг.
— Де мені знайти коменданта?
— В його заміському будинку.
— Де цей будинок?
— За чверть милі від міста. Його видно звідси; бачите, он там, біля горбочка, дах під черепицею.
— Дуже добре, — сказав дворянин.
І разом зі слугою він попрямував до будинку коменданта.
Д'Артаньян і Планше пішли слідом за незнайомцем, пропустивши його кроків на п'ятсот уперед.
За містом Д'Артаньян наддав ходи й наздогнав дворянина у невеличкому гайку.
— Добродію, — мовив Д'Артаньян, — ви, здається, дуже поспішаєте?
— Надзвичайно, добродію.
— Мені дуже прикро, — вів далі Д'Артаньян, — але я теж поспішаю і хотів би вас просити про послугу.
— Про яку саме?
— Пропустити мене вперед.
— Це неможливо, — відповів незнайомець. — Я проїхав шістдесят миль за сорок чотири години, і мені конче треба завтра опівдні бути в Лондоні.
— А я проїхав ту саму відстань за сорок годин, і мені треба бути в Лондоні завтра о десятій ранку.
— Дуже шкода, добродію; я приїхав першим і не пройду другим.
— Дуже шкода, добродію; я приїхав другим, але пройду першим.
— За наказом короля! — сказав дворянин.
— За власним бажанням! — сказав Д'Артаньян.
— Мені здається, ви просто шукаєте приводу для сварки.
— Тисяча чортів! Чом би й ні?
— Чого вам треба?
— Ви хочете знати?
— Авжеж.
— Гаразд! Мені потрібен дозвіл, який є у вас і якого немає в мене, дарма що він мені позаріз необхідний.
— Певно, ви жартуєте.
— Я ніколи не жартую.
— Уступіться з дороги!
— Не уступлюся.
— Мій хоробрий юначе, я розіб'ю вам голову. Гей, Любене! Мої пістолети!
— Планше, — сказав Д'Артаньян, — візьми на себе слугу, а я розберуся з паном.
Дужий і спритний, Планше, який після перших своїх подвигів ще й посміливішав, схопив Любена, кинув його на землю й поставив коліно йому на груди.
— Робіть свою справу, пане, — мовив Планше, — я вже свою зробив.
Дворянин вихопив шпагу й кинувся на Д'Артаньяна; але він натрапив на сильного супротивника.
За три секунди Д'Артаньян тричі поранив його, примовляючи при кожному ударі шпагою:
— Це за Атоса! Це за Портоса! Це за Араміса!
Після третього удару дворянин упав як підкошений. Д'Артаньян вирішив, що супротивник убитий або принаймні непритомний, і схилився над ним, аби забрати дозвіл, та тільки-но він простяг руку, щоб обшукати пораненого, як той, стиснувши з останніх сил в руці шпагу, вдарив його вістрям у груди.
— Це для вас!
— А це — за мене! Останній — на закуску! — люто вигукнув Д'Артаньян, завдавши незнайомцеві четвертого удару шпагою в живіт.
Дворянин заплющив очі й знепритомнів.
Д'Артаньян вивернув кишеню, куди, як він бачив, подорожній поклав дозвіл на виїзд, і забрав його собі. Дозвіл був виписаний на ім'я графа де Варда.
Потім, востаннє глянувши на вродливого юнака, якому було не більше двадцяти п'яти років і який лежав тепер безтямний, може, й мертвий, Д'Артаньян зітхнув, подумавши про примхи долі, що змушують людей убивати одне одного задля інтересів інших, чужих і незнайомих, котрі часто-густо навіть уявлення не мають про їх існування.
Та незабаром його думки урвав Любен. Він щосили кликав на допомогу.
Планше схопив його за горло.
— Добродію, — сказав він, — поки я так триматиму цього бевзя, він, я певен, не закричить; але тільки-но відпущу, він знову залементує. Я впізнаю в ньому нормандця, а нормандці страх які затяті.
Справді, хоч як міцно стискав Планше горло Любенові, той все одно поривався кричати.
— Стривай, — мовив Д'Артаньян.
І, витягши носовичка, він заткнув Любенові рота.
— А тепер, — запропонував Планше, — прив'яжімо його до дерева. Зробивши цю справу на совість, вони перенесли графа де Варда ближче до його слуги, а що вже сутеніло й обидва — поранений та зв'язаний — лежали в лісі, то було ясно: вони пробудуть тут до ранку.
— Не гаймо часу, — звелів Д'Артаньян, — швидше до коменданта!
— Але ж ви, здається, поранені? — спитав Планше.
— Пусте! Треба поспішати; рану ми перев'яжемо згодом; до того ж, по-моєму, вона зовсім легка.
І обоє квапливо подалися до будинку шановного чиновника. Йому доповіли про прихід графа де Варда. Д'Артаньяна ввели до кабінету.
— У вас є дозвіл, підписаний кардиналом? — спитав комендант.
— Так, добродію, — відповів Д'Артаньян, — ось він.
— О, він цілком справний і навіть з вказівкою сприяти вам, — зауважив комендант порту.
— Воно й зрозуміло, — відповів Д'Артаньян. — Я — один із найближчих помічників кардинала.
— Схоже на те, що його високопреосвященство хоче комусь перешкодити дістатися до Англії.
— Так, одному беарнському дворянинові, Д'Артаньяну, який виїхав з Парижа разом з трьома своїми приятелями, маючи намір добутися до Лондона.
— Ви знаєте його особисто? — спитав комендант.
— Кого?
— Та цього Д'Артаньяна.
— Якнайкраще.
— Тоді назвіть його прикмети.
— Залюбки це зроблю.
І Д'Артаньян якнайдокладніше змалював портрет графа де Варда.
— Його хтось супроводить? — спитав комендант.
— Так, слуга на ймення Любен.
— Ми простежимо за ними, і якщо тільки вони потраплять нам до рук, його високопреосвященство може бути спокійним: ми вирядимо їх до Парижа під надійною охороною.
— І тим самим, пане коменданте, — сказав Д'Артаньян, — ви заслужите найвищу подяку кардинала.
— Ви побачите його після повернення, графе?
— Безперечно.
— Перекажіть йому, будь ласка, що я — найвідцаніший його слуга.
— Неодмінно перекажу.
Приємно вражений цією обіцянкою, комендант порту зробив на дозволі-перепустці позначку й віддав папір Д'Артаньянові.
Д'Артаньян не марнував часу на зайві люб'язності: вклонившися комендантові, він подякував і вийшов з кабінету.
Вдвох із Планше вони поспішили до порту кружним шляхом, обминули ліс і увійшли в місто через інші ворота.
Шхуна, як і годину тому, стояла напоготові, капітан чекав на березі.
— Як справи? — спитав він, угледівши Д'Артаньяна.
— Ось перепустка, підписана комендантом порту, — відповів той.
— А другий дворянин?
— Він сьогодні не поїде, — сказав Д'Артаньян. — Але не хвилюйтесь — я заплачу за обох.
— Тоді — в дорогу! — вигукнув капітан.
— В дорогу! — повторив Д'Артаньян.
Разом із Планше вони сіли в шлюпку; за п'ять хвилин обоє зійшли на шхуну.
Це було саме вчасно. Не встигли вони відплисти й на півмилі, як на березі спалахнув вогонь і гуркнув постріл.
То був постріл з гармати, який сповіщав про закриття порту.
Тепер можна було перев'язати рану; на щастя, як і казав Д'Артаньян, вона була досить легка: вістря шпаги ковзнуло вздовж ребра, сорочка одразу ж присохла до рани, і крові витекло небагато.
Д'Артаньян знемагав од утоми; йому прослали на палубі матрац, він упав на нього й заснув.
На світанку шхуна була вже за три чи чотири милі від берегів Англії; вітер уночі майже не віяв, і вони рухалися дуже повільно.
О десятій годині кинули якір у Дуврі.
О пів на одинадцяту Д'Артаньян ступив на англійську землю й вигукнув:
— Нарешті я тут!
Але це ще було не все: він мав дістатися до Лондона.
В Англії пошта працювала добре. Д'Артаньян і Планше сіли на коней, поштар поїхав попереду; через чотири години вони побачили ворота столиці.
Д'Артаньян зовсім не знав Лондона, не знав жодного англійського слова; але він написав ім'я герцога Бекінгема на папірці, і йому відразу ж показали, куди треба їхати.
Герцог разом з королем був у Віндзорі[108] на полюванні.
108
Віндзор — замок, побудований у XIII столітті за ЗО кілометрів на захід од Лондона; літня резиденція англійських королів.
- Предыдущая
- 52/157
- Следующая