Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Три мушкетери - Дюма Александр - Страница 38
— Ви готували змову разом з вашою дружиною, пані де Шеврез і мілордом герцогом Бекінгемом.
— Авжеж, ваша світлосте, — відповів галантерейник, — я чув, як вона називала всі ці імена.
— З якого приводу?
— Вона казала, що кардинал де Рішельє заманив герцога Бекінгема в Париж, аби знеславити його, а разом з ним і королеву.
— Вона так казала? — гнівно вигукнув кардинал.
— Так, ваша світлосте. Але я відповів, що вона помиляється і що його високопреосвященство нездатний…
— Замовкніть, дурню! — перебив кардинал.
— Саме так сказала й моя дружина, ваша світлосте.
— Ви знаєте, хто її викрав?
— Ні, ваша світлосте.
— Ви когось підозрюєте?
— Так, ваша світлосте; але мої підозри не сподобалися панові комісару, так що я вже більше нікого не підозрюю.
— Чи було вам відомо, що ваша дружина втекла?
— Ні, ваша світлосте, я довідався про це у в'язниці від того ж таки пана комісара — дуже, до речі, люб'язної людини!
Кардинал знову стримав усмішку.
— То вам не відомо, що сталося з вашою дружиною після її втечі?
— Зовсім не відомо, ваша світлосте; мабуть, вона повернулася до Лувру.
— О першій годині ночі її там ще не було.
— О Боже! Що ж із нею сталося?
— Ми про це дізнаємось, будьте певні; від кардинала нічого не приховаєш: кардинал знає все.
— В такому разі, ваша світлосте, чи не мав би кардинал ласки сказати, що сталося з моєю дружиною?
— Так; але спершу ви повинні сказати геть усе, що вам відомо про стосунки вашої дружини з пані де Шеврез.
— Я нічого не знаю, ваша світлосте; я ніколи не бачив цієї пані.
— Коли ви зустрічали вашу дружину біля Лувру, вона кудись заходила по дорозі додому? — Майже завжди: в неї були справи з кількома торговцями полотном, до яких я її проводжав.
— І скільки в неї було цих торговців полотном?
— Двоє, ваша світлосте.
— Де вони мешкають?
— Один — на вулиці Вожирар, другий — на вулиці Лягарп.
— Чи заходили ви до них разом з вашою дружиною?
— Ніколи, ваша світлосте; я чекав на неї біля дверей.
— А як вона пояснювала те, що заходила туди без вас?
— Ніяк не пояснювала; наказувала мені чекати — я й чекав.
— Ви дуже поблажливий чоловік, мій любий пане Бонасьє! — зауважив кардинал.
«Він назвав мене любим паном! — подумав галантерейник. — Хай йому чорт! Мої справи кращають!»
— Чи впізнали б ви ці двері?
— Так.
— Чи відомі вам номери будинків?
— Так.
— Назвіть їх.
— Номер двадцять п'ять на вулиці Вожирар; номер сімдесят п'ять на вулиці Лягарп.
— Прекрасно, — сказав кардинал.
Він узяв срібний дзвіночок і подзвонив; увійшов офіцер.
— Розшукайте Рошфора, — пошепки звелів кардинал, — Якщо він повернувся, хай зараз же прийде сюди.
— Граф тут, — відповів офіцер. — Він дуже просить дозволити йому переговорити з вашим високопреосвященством!
— То хай заходить, хай заходить! — вигукнув Рішельє. Офіцер вибіг з кімнати з тією швидкістю, з якою слуги кардинала виконували всі його накази.
— «Ваше високопреосвященство!» — прошепотів Бонасьє, розгублено кліпаючи очима.
Не минуло й п'яти секунд, як двері відчинилися знову і з'явився новий відвідувач.
— Це він! — вигукнув Бонасьє.
— Хто він? — спитав кардинал.
— Той, хто викрав мою дружину.
Кардинал подзвонив удруге. Знову з'явився офіцер.
— Відведіть цього чоловіка під нагляд охоронців, і хай він чекає, поки я його покличу знову.
— Ні, ваша світлосте! Ні, це не він! — вигукнув Бонасьє. — Ні, я помилився: це зовсім інший, зовсім не схожий на того, хто викрав мою дружину! Цей добродій — чесний чоловік.
— Заберіть цього дурня! — наказав кардинал.
Офіцер узяв Бонасьє під руку й вивів до передпокою, де на нього чекали обидва наглядачі.
Відвідувач, який щойно ввійшов до кардинала, нетерплячим поглядом провів Бонасьє до самого порога; тільки-но двері за галантерейником зачинилися, він квапливо підійшов до кардинала і сказав:
— Вони бачились.
— Хто? — спитав його високопреосвященство.
— Вона і він.
— Королева і герцог! — вигукнув Рішельє.
— Так.
— Де саме?
— В Луврі.
— Ви певні?
— Цілком певен.
— Хто вам про це сказав?
— Пані де Ланнуа, котра, як ви знаєте, безмежно віддана вашому високопреосвященству.
— Чому вона не сказала про це раніше?
— Чи то випадково, чи то не довіряючи своїм покоївкам, королева переказала через пані де Сюржі, щоб вона ночувала в її спальні, і потім не відпускала пані де Ланнуа цілий день.
— Ну що ж, нас переможено. Спробуємо взяти реванш.
— Я намагатимусь допомогти, чим тільки зможу, ваша світлосте. Повірте мені.
— Як усе це сталося?
— О пів на першу ночі королева була зі своїми придворними дамами…
— Де саме?
— У себе в спальні…
— Далі.
— Коли їй передали хусточку від кастелянші…
— Далі?
— Королева дуже стурбувалася й навіть зблідла; це всі помітили, дарма що вона була нарум'янена.
— Далі! Далі!
— Королева підвелася, не в силі стримати хвилювання, і сказала: «Шановні пані, почекайте мене десять хвилин, я повернуся до вас». Вона зайшла до алькова і зникла.
— Чому пані де Ланнуа не попередила про це негайно?
— Нічого ще не було ясно; крім того, королева наказала: «Пані, почекайте мене», і пані де Ланнуа побоялася не послухатись королеви.
— Чи довго королеви не було?
— Три чверті години.
— Хто з придворних дам її супроводив?
— Лише донья Естефанія.
— Тож королева повернулась?..
— Так, але тільки для того, щоб взяти скриньку рожевого дерева з монограмою, і знову вийшла.
— А потім вона принесла скриньку?
— Ні.
— Пані де Ланнуа знає, що було в цій скриньці?
— Так. Там були діамантові підвіски, подаровані королеві його величністю королем.
— Отже, пані де Ланнуа вважає, що королева передала скриньку Бекінгемові?
— Вона цього певна.
— Чому?
— Цілий день пані де Ланнуа, як камер-фрейліна королеви, шукала скриньку, потім поділилася з придворними дамами своєю тривогою з приводу того, що не може її знайти, і, нарешті, спитала про скриньку в королеви.
— І тоді королева?..
— Королева зашарілась і відповіла, що, зламавши напередодні одну з підвісок, віддала її полагодити своєму ювелірові.
— Треба знайти цього ювеліра й переконатись, чи королева сказала правду.
— Я був у нього.
— Ну і що? Що сказав ювелір?
— Він нічого не знає про підвіски.
— Добре! Дуже добре, Рошфоре! Не все ще втрачено, і можливо… можливо, все обертається на краще!
— Я не маю жодного сумніву, що геній вашого високопреосвященства…
— Виправить помилки його шпигуна, чи не так?
— Саме це я й хотів сказати, якби ваше високопреосвященство дозволили мені закінчити думку.
— Чи відомо вам, де зараз переховуються герцогиня де Шеврез та герцог Бекінгем?
— Ні, ваша світлосте, мої люди не змогли сказати мені нічого певного про це.
— А от я це знаю.
— Ви, ваша світлосте?
— Або принаймні здогадуюсь. Вони перебували: одна — на вулиці Вожирар, номер двадцять п'ять, другий — на вулиці Лягарп, номер сімдесят п'ять.
— Ваше високопреосвященство бажає, щоб я наказав арештувати їх обох?
— Вже пізно, їх там немає.
— А може, варто переконатися?
— Візьміть з десяток моїх гвардійців та обшукайте обидва будинки.
— Я йду, ваша світлосте.
І Рошфор вибіг з кімнати.
Залишившись сам, кардинал на мить замислився, потім подзвонив утретє. З'явився той самий офіцер.
— Хай приведуть в'язня, — звелів кардинал.
Пана Бонасьє знову ввели до кабінету; за знаком кардинала офіцер вийшов.
— Ви мене обдурили, — суворо мовив кардинал.
— Я? — вигукнув Бонасьє. — Я обдурив ваше високопреосвященство?..
— Коли ваша дружина приводила вас на вулиці Вожирар та Лягарп, вона й на гадці не мала навідувати торговців полотном.
- Предыдущая
- 38/157
- Следующая