Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Три мушкетери - Дюма Александр - Страница 113
— Хай йому чорт! — вигукнув Портос — Чогось ти надто похмуро жартуєш, мій любий друже.
— Я зовсім не жартую, — відповів Атос.
— А чи знаєш ти, — вів далі Портос, — що скрутити шию цій клятій міледі — гріх куди менший, ніж убивати бідолашних гугенотів, злочин яких полягає тільки в тому, що вони співають по-фран-цузьки ті самі псалми, які ми співаємо по-латині?
— А якої про це думки наш абат? — спокійно спитав Атос.
— Я поділяю думку Портоса, — відповів Араміс.
— А я й поготів! — сказав Д'Артаньян.
— На щастя, міледі тепер далеко, — зауважив Портос — Бо, правду кажучи, вона дуже непокоїла б мене тут.
— А мене і в Англії вона непокоїть не менше, ніж у Франції, — докинув Атос.
— Вона непокоїть мене всюди, — сказав Д'Артаньян.
— Атосе, якщо вона потрапила тобі до рук, то чому ти не втопив її, не задушив, не повісив? — спитав Портос — Адже мертві не повертаються назад.
— Ви так гадаєте? — відповів Атос із похмурою посмішкою, яку зрозумів тільки Д'Артаньян.
— Мені сяйнула одна думка, — мовив Д'Артаньян.
— Ми слухаємо тебе, — відповіли мушкетери.
— До зброї! — раптом вигукнув Грімо. Друзі скочили й схопили мушкети.
Цього разу в загоні було не менше двадцяти — двадцяти п'яти душ. Але це вже були не землекопи, а солдати гарнізону.
— Чи не повернутися нам до табору? — мовив Портос — По-моєму, сили явно не рівні.
— Це неможливо з трьох причин, — сказав Атос — По-перше, ми ще не доснідали. По-друге, не скінчили розмови про важливі справи. І по-третє, нам треба побути тут іще десять хвилин, щоб виграти заклад.
— Тоді ми маємо скласти план бою, — зауважив Араміс.
— Він дуже простий, — відповів Атос — Коли ворог підійде на відстань мушкетного пострілу, ми відкриємо вогонь; якщо ла-рошельці продовжуватимуть наступ, ми будемо стріляти знову і стрілятимемо доти, поки матимемо чим заряджати рушниці. А коли ті, що вціліють, вирішать іти на приступ, ми дамо їм спуститися до рову, а тоді скинемо на голови уламок стіни, який тільки чудом тримається на місці.
— Браво! — вигукнув Портос — Ти й справді народжений бути полководцем, Атосе! Сам кардинал, хоч і вважає себе військовим генієм, ніщо порівняно з тобою.
— Панове, — застеріг Атос, — не стріляйте двоє в одну ціль, прошу вас. Хай кожен цілиться в свого супротивника.
— Я взяв на мушку свого, — сказав Д'Артаньян.
— Я — свого, — мовив Портос.
— Я теж, — відгукнувся Араміс.
— Тоді вогонь! — скомандував Атос.
Чотири постріли злилися в один, і четверо солдатів упало на землю.
Одразу ж забив барабан, і загін пішов у наступ.
Постріли лунали один за одним, такі ж само влучні. Але ла-рошельці, ніби знаючи, що наших друзів усього четверо, все наближалися, тепер уже врозсип.
Від трьох пострілів упало ще двоє; і все-таки ті, хто вцілів, не уповільнювали кроку.
До бастіону добігло чоловік дванадцять, а то й п'ятнадцять; їх зустріли ще одним залпом, але це їх не зупинило: вони скочили до рову, щоб звідти вдертися в пролом.
— Ну, друзі, — сказав Атос, — покінчимо з ними одним ударом. До стіни! До стіни!
Четверо друзів разом з Грімо, який допомагав їм, мушкетами заходилися підважувати величезний уламок стіни. За хвилину він нахилився, ніби під подувом вітру, і, зірвавшись зі своєї опори, з оглушливим гуркотом упав у рів. Розлігся жахливий зойк, хмара пилу знялася до неба — і все було скінчено.
— Здається, ми знищили їх усіх до одного, — мовив Атос.
— Слово честі, так воно і є, — сказав Д'Артаньян.
— Ні, — заперечив Портос, — он двоє чи троє тікають, зовсім покалічені.
І справді, кілька нещасних людей, перемазаних землею і кров'ю, тікало по ходу сполучення до міста. Тільки вони залишилися від загону.
Атос глянув на годинник.
— Панове, — сказав він, — минула рівно година, як ми прийшли сюди; отже, ми виграли заклад. Але граймо вже до кінця! До того ж, Д'Артаньян не встиг розповісти, що йому спало на думку.
І мушкетер спокійнісінько собі сів.
— Що мені спало на думку? — перепитав Д'Артаньян.
— Авжеж, ви сказали, що вам сяйнула одна думка, — відповів Атос.
— А-а, так, — згадав Д'Артаньян. — Ось що мені сяйнуло. Я знову поїду до Англії й розшукаю герцога Бекінгема.
— Ви цього не зробите, Д'Артаньяне, — холодно мовив Атос.
— Чому? Хіба я вже раз не зробив цього?
— Так; але тоді не було війни. Тоді Бекінгем був нашим союзником, а не ворогом. Те, що ви хочете зробити зараз, можна буде розцінити як зраду.
Д'Артаньянові цей доказ здався переконливим; він не знайшов, що заперечити.
— Я теж щось надумав, — сказав Портос.
— Послухаємо, що надумав Портос! — озвався Араміс.
— Я попрошу в пана де Тревіля відпустку з якогось приводу. Привід ви мені підкажете: у мене бракує хисту, щоб вигадати його. Міледі не знає мене; я розшукаю її, не викликаючи підозри, а вже коли знайду цю кралю, то задушу її.
— Ну, — сказав Атос, — я не проти, щоб пристати на Портосову пропозицію.
— Панове, як можна! — заперечив Араміс — Убити жінку! Стривайте, ось мені таки сяйнула ідея!
— Кажіть, Арамісе! — мовив Атос, який завжди ставився з повагою до молодого мушкетера.
— Треба попередити королеву.
— Ай справді, треба! — вигукнули в один голос Портос і Д'Артаньян.
І Д'Артаньян додав:
— По-моєму, ви знайшли правильний спосіб.
— Попередити королеву! — повторив Атос — Але як це зробити? Хіба у нас є зв'язки при дворі? Хіба ми можемо послати когось до Парижа, щоб про це одразу не дізнався весь табір? Звідси до Парижа сто сорок льє; ваш лист не встигне дійти до Анжера, а ми вже всі сидітимемо у в'язниці.
— Щодо того, як надійно передати листа її величності, — сказав Араміс, зашарівшись, — то я беру це на себе; я знаю в Турі одну спритну особу…
Араміс замовк, побачивши, що Атос усміхнувся.
— От тобі й маєш! Ви проти цієї пропозиції, Атосе? — спитав Д'Артаньян.
— Я її не відхиляю взагалі, — відповів Атос — Я лише хотів сказати Арамісові, що він не може виїхати з табору; що ми маємо право покладатися тільки на самих себе; що через дві години по від'їзді нашого гінця всі капуцини, всі шпигуни, всі кардиналові поплічники знатимуть кожне слово нашого листа напам'ять, і тоді арештують і нас, і вашу спритну особу.
— До того ж, — докинув слово Портос, — королева врятує пана Бекінгема, але навряд чи захоче рятувати нас.
— Панове, — зауважив Д'Артаньян, — Портос має слушність.
— Стривайте! Що це діється в місті? — перебив Атос.
— Б'ють тривогу.
Друзі прислухалися; справді, до них долинув барабанний бій.
— Ось побачите, вони вирядять проти нас цілий полк, — сказав Атос.
— То чи не збираєтесь ви часом виступити проти цілого полку? — спитав Портос.
— Чом би й ні? — відповів мушкетер. — Я б не відмовився виступити й проти цілої армії, якби тільки ми здогадалися взяти з собою на дюжину пляшок більше.
— Слово честі, барабанний бій наближається! — вигукнув Д'Артаньян.
— Хай собі наближається, — сказав Атос — Звідси до міста не менше чверті години ходи — отже, з міста сюди рівно стільки ж. Цього часу більше, ніж досить, щоб дійти якогось рішення. Коли ми підемо звідси, то ніде більше не знайдемо такого зручного місця для розмови. І знаєте, панове, мені саме зараз сяйнула одна чудова думка.
— Кажіть.
— Дозвольте мені спершу віддати Грімо кілька необхідних розпоряджень.
Атос зробив знак своєму слузі підійти.
— Грімо, — сказав він, показуючи на тіла забитих, що лежали біля бастіону, — візьміть цих панів, притуліть їх до стіни, вдягніть їм на голови капелюхи і вкладіть у руки мушкети.
— Оце голова! — вигукнув Д'Артаньян. — Я тебе розумію.
— Ви розумієте? — спитав Портос.
— А ти, Грімо, розумієш? — звернувся Араміс до слуги.
Грімо знаком показав, що розуміє.
— Це все, що нам треба, — вів далі Атос — Тож повернімося до моєї думки.
— Я все-таки хотів би знати, в чому тут річ, — не відступався Портос.
- Предыдущая
- 113/157
- Следующая
