Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Знахідка в бібліотеці - Кристи Агата - Страница 29
— А як минуло засідання Редфордшірської ради?
— Я… ну… Знаєш, я не поїхав.
— Не поїхав? Але ж ти мав головувати!
— Розумієш, Доллі, сталася якась помилка. Мене спитали, чи я не проти, коли замість мене головуватиме Томпсон.
— Зрозуміло! — відрубала місіс Бентрі. Вона стягла рукавичку й кинула її в кошик на сміття.
Старий Бентрі ступив був до кошика, але жінка спинила його:
— Не треба. Облиш її. Я ненавиджу рукавички!
Полковник Бентрі стривожено подивився на дружину. Місіс Бентрі твердо промовила:
— Ти у четвер вечеряв з Дафсами?
— А, це? Вечерю відклали. У них захворів кухар.
— Ідіоти! — кинула місіс Бентрі й запитала: — Ти вчора ходив до Нейлорзів?
— Я їм зателефонував, сказав, що мені недобре, й вибачився. Вони мене зрозуміли.
— Авжеж, — сумно мовила місіс Бентрі. Вона сіла за письмовий стіл, узяла садові ножиці й спокійнісінько повідрізала один по одному пальці в своєї другої рукавички.
— Що ти робиш, Доллі?!
— Мені хочеться нищити, — відказала місіс Бентрі. Потім підвелася. — Де ми сядемо після вечері, Артуре? У бібліотеці?
— Ну… е-е… я не знаю, чи… Та й тут дуже приємно… або у вітальні.
— Я думаю, — заявила місіс Бентрі, — ми сядемо в бібліотеці.
Бентрі виструнчився, в очах його спалахнули веселі іскорки, і він промовив:
— Гаразд, люба моя, сядемо в бібліотеці!
Роздратовано зітхнувши, місіс Бентрі поклала телефонну трубку. Вона дзвонила вже двічі, і щоразу та сама відповідь: міс Марпл удома немає. Нетерпляча вдачею, місіс Бентрі швиденько всіх обдзвонила, навіть торговця рибою — той жив у такому місці, що завжди знав, хто й де був у селі. Але він вибачився, бо цього дня міс Марпл не бачив.
— То де ж вона?! — ні до кого не звертаючись, вигукнула місіс Бентрі.
За спиною в неї хтось поштиво відкашлявся. Вихований Лоррімер пробурмотів:
— Ви шукаєте міс Марпл, мадам? Я щойно бачив, як вона підходила до будинку.
Місіс Бентрі кинулася до дверей, розчинила їх і, задихаючись від хвилювання, привітала міс Марпл.
— А я вас скрізь шукала! Де ви були? — Місіс Бентрі подивилася через плече. Лоррімер зник. — Це просто жах! Люди починають цуратися Артура! Він на очах постарів. Ми повинні щось зробити!
— Не хвилюйся, Доллі! — якось дивно промовила міс Марпл.
Із дверей кабінету вийшов полковник Бентрі.
— О, міс Марпл! Доброго ранку! Дуже радий, що ви прийшли. Моя дружина надзвонювала вам, немов збожеволіла.
— Мабуть, я краще розповім вам про новину, — сказала міс Марпл, ідучи за місіс Бентрі до кабінету.
— Новину?
— Щойно за вбивство Рубі Кіні заарештовано Безіла Блейка.
— Безіла Блейка?! — вигукнув полковник.
— Хоч він і не вбивав, — додала міс Марпл.
Полковник Бентрі не звернув на ці слова уваги. Певне, й не почув їх до пуття.
— Ви хочете сказати, що він задушив дівчину, привіз її сюди й підкинув у мою бібліотеку?
— Він підкинув її у вашу бібліотеку, — пояснила міс Марпл, — але він не вбивав.
— Дурниці! Якщо Блейк підкинув її в бібліотеку, то він-таки й убив. Одне випливає з одного!
— Не конче. Він знайшов її в своєму котеджі, коли вона була вже мертва.
— Дуже правдоподібна історія! — іронічно кинув полковник. — Якщо ви — порядна людина й знаходите трупа, то дзвоните до поліції.
— Ну, — мовила міс Марпл, — не в кожного ж такі залізні нерви, як у вас, полковнику Бентрі. У вас ще та школа. А молодь тепер зовсім інша.
— Кишка тонка, — зауважив полковник, повторюючи заяложену свою думку.
— Дехто з них, — провадила міс Марпл, — пережив тяжкі часи. Я багато чула про Безіла. Він пройшов підготовку з пасивної протиповітряної оборони ще коли йому було вісімнадцять років. Тоді ж ускочив до охопленого вогнем будинку й виніс по одному четверо дітей. Потім кинувся ще й по собаку, хоч його попереджали, що це дуже небезпечно. Будинок завалився і накрив його. Безіла витягли, врятували, але груди в нього були тяжко поранені, і він довго лежав у гіпсі. Саме тоді Блейк і зацікавився конструюванням.
— О! — Полковник прокашлявся і висякав носа. — А я… е-е… я про це й не знав.
— Він про це не любив розповідати, — пояснила міс Марпл.
— Е-е… цілком правильно. Міцна закваска. Куди міцніша, ніж я гадав. Це ще раз підтверджує те, що не треба поспішати, коли складаєш про людей думку. — Полковник Бентрі мав присоромлений вигляд. — І все ж таки… — У ньому знову прокинулось обурення. — Що він собі думав, коли хотів звалити вину на мене?
— Навряд щоб він цього хотів, — сказала міс Марпл. — Він просто задумав пожартувати. Бачте, він був тоді п'яний.
— Був п'яний?! — вигукнув полковник Бентрі з притаманною англійцям симпатією до всього, що пов'язане зі спиртним. — Ну, знаєте, не можна засуджувати чоловіка за п'яну витівку. Пригадую, коли я вчився у Кембріджі, то якось таке втнув… Ну гаразд, дарма. Одне слово, страшний скандал тоді був. — Він пирснув зо сміху, потім враз похопився і став серйозний. Змірявши міс Марпл пильним поглядом, спитав: — То ви вважаєте, що то не він убив, так?
— Я цього певна.
— І знаєте, хто це зробив?
Міс Марпл кивнула головою.
— Вона просто чудо! — вигукнула місіс Бентрі в захваті.
— Ну, і хто ж?
— Я ж оце й прийшла, щоб попросити вашої допомоги, — сказала міс Марпл. — Гадаю, коли ми побуваємо в Сомерсет-Хаусі, у нас з'являться грандіозні ідеї!
Сер Генрі був дуже похмурий.
— Мені це не до вподоби, — сказав він.
— Я розумію, — мовила міс Марпл, — для вас такий метод нетрадиційний. Але це дуже важливо для того, щоб переконатися остаточно. І якщо містер Джефферсон погодиться…
— А Гарпер? Чи варто його в це втягувати?
— Для нього буде обтяжливе так багато знати. Ви, звісно, можете йому натякнути. Наглянути за певними людьми, постежити за ними…
— Гаразд, це те, що треба, — сказав сер Генрі.
Старший поліційний офіцер Гарпер свердлив поглядом сера Генрі Клітерінга.
— Сер, я хотів би мати ясність. Ви мені на щось натякаєте?
— Я повідомляю вам, що мій друг має намір поїхати завтра — і він не робить із цього таємниці — до свого адвоката в Дейнмуті і скласти новий заповіт.
Гарпер ще дужче насупив свої густі брови.
— Містер Конвей Джефферсон збирається оголосити про це зятеві й невістці?
— Про це він скаже їм сьогодні ввечері.
— Розумію. — Старший поліційний офіцер постукав самопискою по столі й повторив: — Розумію. — Потім його гострий погляд знову втупився в сера Генрі.
— Отже, ви проти версії з Безілом Блейком?
— А ви?
Вуса Гарпера здригнулись, і він сказав:
— А міс Марпл?
Чоловіки подивились один на одного, і Гарпер промовив:
— Гаразд, облиште це на мене. Все буде законно. Ніяких пересмикувань фактів, обіцяю вам.
— І ще одне, — сказав сер Генрі. — Краще погляньте ось на це. — Він розгорнув аркуш паперу й посунув його через стіл.
Цього разу спокій зрадив Гарпера, і він аж присвиснув:
— От тобі й маєш! То це ж зовсім міняє справу. Як ви таке розкопали?
— Жінки, — пояснив сер Генрі, — завжди страшенно цікавляться шлюбними справами.
— А надто літні й самотні, — додав старший поліційний офіцер.
Конвей Джефферсон подивився на товариша, що саме переступив поріг; його обличчя розпливлося в усмішці.
— Я сказав їм, і вони сприйняли все дуже добре.
— І що ж ви сказали?
— Тепер, мовляв, коли Рубі мертва, нехай ті п'ятдесят тисяч, які я заповів їй, підуть на добродійну справу, що нагадувала б про неї, тобто на лондонський гуртожиток для молоденьких дівчат, котрі працюють професійними танцівницями. Щось безглуздіше годі й придумати, скажу вам. Уявляю, як я їх ошелешив — так, ніби й справді зважився б на щось таке. — Потім замислено додав: — Дурницю я зробив із тією дівчиною, скажу вам. Певне, старію вже й виживаю з розуму. Тепер я це зрозумів. Вона була славна дівчина, але більшість із того, чим я її наділяв, я сам-таки й вигадав. Удавав, ніби вона нова Розамунда! У них однакове волосся, але серце й розум різні. Дайте мені цей папір. Тут прозирає досить цікавий зв'язок.
- Предыдущая
- 29/31
- Следующая