Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Подих смерті - Азимов Айзек - Страница 10
— Ні, сер. У мене все буде готове на весну. Розділ, присвячений історії розвитку даного напряму досліджень, вже майже готовий. Всю попередню інформацію і вихідні дані я вже маю. Для завершення роботи мені потрібно ще одержати певну кількість дериватів.
— А що ти можеш сказати про Ральфа, Чарлі? Як він ставився до мене? — змінив напрямок розмови Брейд.
— Ну що ж, — Емет старанно відкашлявся, — я не знав його як слід. І навряд чи хтось знав. Він рідко заходив у розмову.
— Але він не любив мене, чи не так? — не відступав Брейд, Емет задумався на хвилину.
— Він нікого не любив. У всякому разі…
Тут він урвав і встав, але Брейд затримав його.
— Зачекай, Чарлі. Ти ж не відповів на моє запитання. Хоча цікавитись цим трохи й запізно, але я все-таки хочу знати — чи він справді не любив мене?
— Що ж, професоре, гадаю, не любив. — Відповідь, по суті, було витиснуто з Емета.
— Але чому? Ти не знаєш? — (Було щось негідне в такому розпитуванні одного аспіранта про другого, і Брейд болісно усвідомлював це. Але він мав знати правду.)
— Оскільки я можу зрозуміти, сер, головна причина в тому, що він був обмежений йолоп. — Тут Емет раптом змінився на лиці. — Ой, це в мене ненароком.
— Не будьмо такими марновірними, часом і про мертвих мусиш казати погане, — зауважив Брейд із серцем. — Все добре треба казати тоді, коли людина жива і може оцінити заслужені слова похвали. Мертві до хвали байдужі. Занадто часто ми керуємося правилом: «Хвала йому, коли він уже мертвий, і ні на мить раніше».
— Одного разу, коли ми балакали про наші факультетські справи, Ральф приєднався до нас, щоправда, тримаючись позад гурту. Йшлося про викладачів, зрештою, таке вам, мабуть, знайоме.
— Так, — підтвердив Брейд, якому раптом виразно згадалися власні студентські часи.
— Хтось добре проперчив Фостера, сказав, що він перетворюється на такого-то й такого-то, інші докинули своє слівце. Коли це втрутився Нойфельд і заявив, що є ще гірший тип викладача, який ніколи навіть не поцікавиться, чи його підопічний ще борсається на поверхні, чи вже пішов на дно. І тут він назвав ваше прізвище, сер.
— Розумію, — відказав Брейд і на мить замислився. Невже Ральф був незадоволений надто великою свободою своїх дій?
Проте Емет ще не закінчив.
— Я ось що хочу ще сказати вам, сер. Часом я спостерігав за Ральфом на ваших семінарах, за тим, як він дивився на вас, надто в останні місяці. І я зауважив дивну річ, — тут Емет раптом замовк.
— Що ж ти зауважив? — Брейд ледве стримував нервовий дрож. — Що саме, Чарлі?
— Я не психолог, професоре, але з його поведінки аж ніяк не випливало, що він не любить вас. Я дійшов висновку, що він боявся вас. Страшенно боявся. Боявся на смерть!
— Боявся мене? — В голосі Брейдовім виразно звучала тривога. — Чому він боявся, Чарлі?
— Повірте, професоре, цього я не знаю. Вони пильно дивились один на одного.
— А ти певний цього, Чарлі? — озвався врешті Брейд. — Я просто приголомшений і мушу з'ясувати, чи мав Ральф якусь причину боятися мене.
Брейд починав відчувати цілковиту безпорадність перед лицем Ральфової смерті та всього, того, що мало до неї дотичність. Щось пояснити в цій справі можна було тільки припустивши, що злочинець він сам. А що злочинців без мотивів не буває, то, напевно, він повинен був мати якийсь мотив. Але який?
З полону цих думок його вирвав Емет, який, почервонівши, сказав:
— Мені не хотілося говорити про це… але якщо ви повинні знати й обіцяєте не розголошувати, від кого дізналися…
— Ну кажи, Чарлі, кажи.
— Як ви вже переконалися, сам я не знаю нічого. Але мені відома особа, яка може щось знати, якщо про це взагалі хоча б щось відомо.
— І хто ж ця особа?
— Роберта, сер.
— Роберта Гудх'ю? — перепитав Брейд, хоча знав, що ніякої іншої Роберти, окрім його аспірантки, на кафедрі нема.
— Так. Я не міг не… я вважаю, що вони все тримали в таємниці, але, працюючи з Робертою в одному приміщенні, я не міг не помічати деяких речей чи не чути дечого. — Його збентеження досягло апогею. — Отже, в певному розумінні вона була йому близька.
— Що ти маєш на увазі, кажучи «близька»? — В Брейдовім мозку зародилася тривожна підозра. Боже! Він і справді нічого не знав про своїх аспірантів.
— Зрозумійте мене правильно, професоре. Я лише мав на увазі, що вони часом разом виходили і кілька разів призначали побачення. Як розвивались події далі, я не знаю, тож нічого більше не додам. Кілька побачень, ось і все, про що я знаю напевно. Але навіть цей факт може щось означати. Гадаю, десь за столиком, на самоті з дівчиною, хлопець може розповісти про себе значно більше, ніж серед компанії колег в університетській їдальні. Ви мене розумієте?
— Так, звичайно, — замислено кивнув Брейд. — До речі, Роберта є сьогодні на кафедрі?
— Я не бачив її, професоре.
— Що ж, Чарлі, дякую тобі. Дякую за допомогу. Не буду більше тебе затримувати.
— Але ви ж нічого не скажете Роберті? Я маю на увазі, звідки ви довідалися про все?
— Можеш бути певен.
Брейд сидів у своєму кабінеті й розважав, що ж йому чинити далі. Зрештою, він же не детектив. Він і справді не знає, що почати.
Сягнув по телефонну слухавку й накрутив свій домашній номер. Нейтральне «алло» Доріс не давало ніякого уявлення про її настрій.
— Алло, Доріс. Чи вдома все гаразд?
— Звичайно. А як тобі ведеться? Що хотів Літлебі?
Брейд кількома словами переказав зміст розмови з Літлебі. Доріс слухала не перебиваючи і лише наприкінці запитала:
— В якому він був гуморі?
— Принаймні особливого незадоволення не виказував.
— Він не натякав, що вважає винним тебе?
— Ні. Але його ставлення до випадку било поковзом по мені. Адже така подія псує репутацію і кафедри, і факультету. А що це сталося з моїм аспірантом, то насамперед тінь падає на мене. Отож, мені здалося, ніби він не надто бажає, щоб ми були присутні на завтрашньому прийомі.
— А я вважаю, що ми повинні бути там, — рішуче заявила Доріс.
— Що ж, я вгадав твоє бажання: сказав, що ми прийдемо. — Тоді все гаразд. Будь обережним, Лу, і не корч із себе детектива, чуєш? Ти розумієш, що я маю на оці?
— Розумію, Доріс. На все добре.
Він похмуро посміхнувся і поклав слухавку. Не корчити з себе детектива? О боже, аби ж то він знав, як грати цю роль, грати компетентно, зі знанням справи.
Він знову взявся за телефон і через комутатор з'єднався з секретаркою кафедри.
— Міс Макріс? Це професор Брейд.
— Слухаю, професоре. Чим можу прислужитися?
— Чи не дали б ви мені домашній телефон Роберти Гудх'ю?
— Звичайно, професоре, хвилинку.
Він накрутив номер. Слухавку взяли після кількох гудків.
— Слухаю. — Голос прозвучав приглушено.
— Роберта? Говорить професор Брейд.
— День добрий, професоре. Тільки не кажіть, що сьогодні ранком відбувся семінар, про який я забула.
— Ні, Роберто, ніякого семінару не було. Просто мені хочеться знати, як ти себе почуваєш?
Роберта мовчала, і Брейд уявив собі, як вона змагається на силі, щоб надати голосу буденного звучання.
— У мене все гаразд. Я приїду на лабораторні заняття, як звичайно.
— Ти певна, що зможеш?
— Цілком певна.
— Що ж. Тоді, якщо ти почуваєшся добре, чи… (Він глянув на годинник. До дванадцятої було ще добрих двадцять хвилин, а Роберта жила неподалік, на дорогу їй потрібно десь близько п'яти хвилин) — чи не могла б ти прийти сюди не пізніше ніж о дванадцятій?
— Якщо це вас влаштує, я буду через п'ятнадцять хвилин.
Настала пауза.
— Гаразд. І ще одне. Ти не заперечуватимеш, якщо я запрошу тебе на ленч?
Запала мовчанка, яку врешті порушив насторожений голос Роберти:
— Є якась справа, про яку ви хотіли б поговорити зі мною?
Брейд не бачив підстави ухилятись від прямої відповіді.
— Так.
— Це стосується моїх досліджень? — поцікавилась вона.
— Ні, Роберто, тут особисті справи.
- Предыдущая
- 10/32
- Следующая