Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Острів тисячі самоцвітів - Пашек Мірко - Страница 34
Але Ука Елара не відгукнувсь, і перш ніж пані його знайшла, почувся звук мотора, наблизивсь і стих.
— Гелов! — гукнув весело пан Бредероде. — Добрий вечір, мадам. Чого ви такі стурбовані? Сподіваюся, нічого поганого не сталося?
— Ні.
— Звісно. Бачу самі сухі очі. Отже, мені, мабуть, щось здалося.
— Сухі очі… — насилу повторила пані. — Сухі очі… Отже, це ваш науковий дослід?! Якщо це на вашому сумлінні, то ви… то ви…
— Що я? — спитав пан Бредероде цікаво. — Може, жорстокий, чи не так? Бо взяв до авто одного слугу тубільця, щоб виконати його святе бажання…
— Де Бандала?!
— Не знаю, — засміявся пан Бредероде. — Виліз хвилину тому, бо йому захотілося — ну, розумієте… Я, звісно, мав його почекати, коли б так не стомився. То ви мені повинні вибачити.
— А що означає той закривавлений саронг?
Пан Бредероде сплеснув руками:
— За-кри-вав-лений?! Тобто як? Я ж йому вранці дав новий, гарний, чистий. Сподіваюсь, він його не забруднив! Хоч я не скупий, але щодня одягати його в нове не можу… Ох, я вже розумію, ви, певно, маєте на мислі той старий саронг, що його хлопець уранці зняв і викинув на смітник! Правда, там ця ганчірка могла закалятися, бо ваш кухар якраз збирався там зарізати ягня.
— З вашого наказу, певно!
— Не злюбили ви мене, мадам, а за віщо, не знаю, — зітхнув пан Бредероде й звернувся до Магараджі, котрий з люлькою в зубах вийшов із намету: — Уявіть собі, професоре, який гріх маю на сумлінні. Дав хлопчині новий одяг, провів з ним чудову екскурсію, але забув об тім поставити до відома його друга, котрий засумував, бо якийсь звір затягнув до лісу клапоть старої ганчірки. Що ви на це скажете? Страшно, еге ж?
Магараджа не сказав нічого. З цікавістю дивився на узлісся, де показався Бандала в білісінькому новому саронгу… і з ще більшою цікавістю подивився на Тікірі, котрий нарешті устав: маленька темна постать з великою головою та очима, що сяяли, як дві криниці, з яких бризнули два блискучі струмочки.
— Бандало!..
— Плаче! Плаче! — прошепотіла пані Індіра.
— Здається, — припустив пан Бредероде. — Тільки з радості. Наскільки пам'ятаю, я вчора говорив про плач як прояв смутку.
Пані Індіра відвернулася. Коли вона йшла від них, то вони бачили, як тремтять у неї плечі.
— Нічого не вдієш, Бредероде, фокус не вдався, — мовив Магараджа. — Хоч треба визнати, що підготовлений він був певною мірою винахідливо.
— То не тільки моя заслуга, — перебив його в пориві скромності пан Бредероде. — Вельми допоміг мені ваш кухар. Щиро кажучи, це принаймні на дві третини була його ідея. То надзвичайно хитрий чоловік.
Магараджа кліпнув на нього крізь пелену диму.
— Я говорив про винахідливість, а не про хитрість, друже! Бо ж те, що ви вчинили, є стопроцентне глупство.
— Чого це ви так думаєте?
— Любий мій, я ж бо не проспав десять років, як дехто, — сказав Магараджа, зітхнувши. — Настали інші часи, нині слід не винахідливо ображати, а навпаки, винахідливо виявляти шану. Інакше-бо вилетимо звідси так швидко, що не врятуємо анічогісінько.
Бредероде розвів руками:
— Чи не думаєте ви справді…
— Не думаю. Знаю. Але ми ще про це поговоримо, — буркнув невдоволено Магараджа, крутнувся на підборах і пішов за панею Індірою.
Десь за годину Магараджа прийшов із пропозицією сфотографувати-на згадку всю експедицію; Шардаси теж погодились, і задоволений Магараджа велів принести два стільці. Одного запропонував галантно пані Індірі, а по ліву руку посадив біля неї пана Бредероде, котрий, як сказав він, допоміг роздобути кошти на експедицію. На найпочесніше місце в другому ряду, тобто посередині, він хотів поставити пана Шардаса:
— Це ваше місце, дорогий докторе! Хоч би вже тому, що ваша земля набагато ближча до Цейлону, ніж моя.
— Хоча це правда, професоре, — засміявся доктор Шардас, — але обоє ми тут лише гості, а ви керівник експедиції.
Тож Магараджа мусив зрештою стати на почесне місце. По праву руку від нього став доктор Шардас, по ліву сагіб Гопкінс, з одного боку Стара Тростина, з другого Ука Елара.
— А ви, хлопці, сядьте спереду на землю! — вирішив Магараджа в останню хвилину, коли відбіг до апарата, щоб натиснути автоспуск. — Найкраще обійміть один одного за шию, щоб було видно, як ви любите один одного! Матимете за це гарне фото.
— Та будь ласка! — вигукнув Тікірі.
Він випинав груди, аби здаватися на фото якнайбільшим, і витріщав очі, аби не здаватися заплаканим. І трохи всміхався, бо був щасливий, що знову Бандала поруч, але трохи супився, аби мати вигляд рішучий, гордий, невблаганний, словом, як чоловік. Апарат задзижчав, у ньому щось клацнуло, і це було все.
— Ой, — здивувався Бандала, глянувши на Тікірі. — Що з тобою? Сів на колючку?
— Ні. Чого?
— Бо страх як скривився. І ото так ти сфотографувався?
— Як я сфотографувався — покаже фото, — одказав Тікірі з гідністю. — Нікуди не ходи, почекаймо на нього. — Досі він знав лишень мандрівних фотографів, котрі ходили від села до села зі своїми стародавніми апаратами, що робили хоч мізерні, маленькі, кругленькі знімки, зате відразу ж на папір та ще за кілька хвилин.
Але Магараджа відкрутив апарат, склав штатив і пішов з паном Бредероде до намету, ніби геть забув про фото.
— Мабуть, треба йому про це нагадати, — вирішив Тікірі. — Ходи!
Але Бандала добре ще пам'ятав, як то було в Ліндсеїв, коли зважишся звернутися до пана, як він не кликав, а тим паче, як попрохаєш про щось у нього… Тож Тікірі мусив піти до намету сам.
Магараджа сидів там за складаним столиком і морщив носа.
— Що вдієш, Бредероде, — говорив, наливаючи віскі до двох склянок. — Тепер уже з ними погані жарти.
— Хай їм грець!..
— Тихше! — цитьнув Магараджа. — Він нас підслуховує.
Тікірі оглянувся. Віддалік човгала Стара Тростина, перед кухнею сидів похмурий Ука Елара…
— Що тобі треба, шибенику? — накинувся на Тікірі пан Бредероде.
— Нічого, сагібе. Лише фото…
— Матимеш, — засміявся Магараджа. — А тепер біжи!
Тікірі побіг, але думав він уже не про фото. Цікаво, про кого це Магараджа сказав: «Тепер уже з ними погані жарти»? І хто їх підслуховував? Кого це Магараджа боїться? Стара Тростина по-англійськи не знала ні слова… і, крім того, Магараджа сказав: «He's listening» — тобто «ВІН слуха», а не «ВОНА слуха».
Отже, йшлося лишень про Ука Елару. Але ж кухар сидів так далеко, що не міг підслухувати, бо просто не міг нічого чути! Хіба…
Хіба що він справді чарівник, який має вуха скрізь.
Авжеж, так воно, певно, і є! І Магараджа про це знає. Словом, Магараджа боїться Ука Елари та його страшних чар.
Відчуваючи дивний, таємничий напівприємний і напівнеприємний холод на спині, Тікірі вирішив, що про своє відкриття нікому не скаже, навіть Бандалі, бо Ука Елара де хоч його почує й жахливо помститься.
Він і справді мовчав, як могила, — але цим нічому не зарадив.
Того вечора Ука Елара сидів на своїй колоді дуже довго й дуже похмуро. Десь об одинадцятій уклався спати, але незабаром ізнов устав, при світлі електричного ліхтарика вибрав на кухні свій найбільший ніж на м'ясо й підкрався до халабуди, в якій спали хлопці.
— Гей! — приглушено гукнув. — Прокидайтесь!
Вони розплющили очі. Самого Ука Елару при вході бачили невиразно, а от ніж, на який він світив ліхтариком, — надзвичайно виразно.
— Що нам хочеш зробити? — заїкаючись, мовив Бандала. — Зарізати?
— Так, — одказав Ука Елара. — Побачу вас тут іще раз — заріжу. Ідіть геть!
В голосі його бриніла погроза, ніж блищав, але й без того хлопці повірили б. Підвелися.
— Чом? — іще спитав Тікірі.
— Ідіть, ідіть! — скажено гримнув Ука Елара. — Крикнете — штрикну.
Бандала тремтів:
— Таж темно як…
— Ідіть!
Вони пішли.
Місяць сховався, і лиш кілька світлячків літало в чагарях. Позаду блищав ніж у руці Ука Елари; кухар віддалік ішов за ними, світячи тільки на лезо, хоча би раз на дорогу блимнув.
- Предыдущая
- 34/62
- Следующая