Зірка КЕЦ - Беляев Александр Романович - Страница 11

…Велика кабіна. Круглі ілюмінатори з товстими кварцовими шибками. Складні, невідомі мені апарати. Двоє молодих людей біля апаратів. Третій сидить коло стола за вимірювальними приладами і керує роботою двох:

— …П’ять тисяч… сім… Затримати політ… Десять амперів… П’ятсот тисяч вольтів… Стоп… Розряд!

Молодий чоловік біля апарата смикає важіль. Сухий тріск надзвичайної сили порушує тишу, блискавка зривається і летить на Землю.

— Вперед, повний хід!.. — командує старший.

Він повертає обличчя до мене і каже:

— Ви перебуваєте на атмосферній електростанції — теж одне з підприємств Зірки Кец.

Збудувавши Зірку Кец, ми змогли дослідити стратосферу з вичерпною повнотою, вивчили атмосферну електрику. Про неї знали давно. Були навіть спроби використати її для промислових цілей. Але ці спроби не мали успіху через мізерну кількість атмосферної електрики. Вважали, що над одним квадратним кілометром нагромаджується всього 0,04 кіловат-години енергії. Так воно і є, якщо брати шари атмосфери, близькі до поверхні Землі. Розряди блискавки дають незмірно більше — 700 кіловат-годин за одну соту частину секунди. Але блискавка — випадковий, рідкий гість. Інша справа — найвищі шари атмосфери. Там картина змінюється.

Живучи на Землі, ми перебуваємо на дні повітряного океану. Порівняно давно люди навчилися користуватися горизонтальними повітряними течіями, які гнали їхні парусні кораблі і обертали крила вітряків. Потім відкрили причину цих течій — нерівномірне нагрівання повітря сонячним промінням. Далі, коли люди почали літати, вони дізналися, що з тієї ж причини повітря рухається і по вертикалі — знизу вгору і згори вниз. І, нарешті, зовсім недавно встановили, що в нашому повітряному океані внаслідок притягання Сонця, і особливо Місяця, відбуваються такі самі припливи і відпливи, як у водяних океанах. А через те, що повітря майже в тисячу разів легше за воду, то й припливні явища мають бути особливо сильні. Атмосфера відносно припливів і відпливів поводиться приблизно так, як водяний океан завглибшки у вісім кілометрів.

Місяць притягує маси атмосфери, і наш повітряний океан здимається, випинається в напрямі до Місяця. Утворюються величезні періодичні рухи повітряних шарів. Ці припливи і відпливи супроводяться тертям газових частинок, які дуже іонізовані. Тому високі шари атмосфери є добрим провідником для радіохвиль. І от, І цих дуже іонізованих шарах атмосфери під час їх руху відносно магнітного поля Землі виникають, як у провіднику, індукційні струми Фуко.

Таким чином, у природі завдяки атмосферним припливам утворюється своєрідна динамо-машина, яка впливає на магнітний стан Землі. Це було виявлено на записах магнітографів.

Вивчаючи роботу цієї велетенської машини, цього своєрідного “вічного двигуна”, ми виявили, що запаси атмосферної електрики невичерпні. Вони з лишком покривають потреби людства в електроенергії, треба тільки зуміти “зняти” цю електрику.

Те, що ви бачите, — перше і недосконале розв’язання завдання. Ракети мають вістря-голки, які приймають на себе електрику, що нагромаджується, ніби в лейденських банках. Потім відбувається розряд “блискавок” над безлюдним місцем, де є приймальна станція з металевими кулями, що підносяться високо над станцією і сполучені з нею тросом.

Тепер ми починаємо будувати грандіозну атмосферну станцію, робота якої буде цілком автоматизована. В стратосфері спорудимо постійні, нерухомі установки, сполучені одна з одною проводами. Ці установки будуть нагромаджувати електрику і віддавати її Землі по іонізованому стовпу повітря. Люди матимуть невичерпне джерело енергії, потрібне для великого перетворення Землі.

Знову темрява, мовчання… Потім спалахує голубе світло. Воно поволі переходить у рожеве. Ранок. Яблуні в цвіту. Молода мати тримає дитину. Дитина простягає руку назустріч ясному дневі.

Видіння зникло.

Раптом я побачив небо і нашу планету Землю, що летить у світовому просторі. Стало чути урочисту музику. Земля летіла в невідому далину, перетворюючись у зірку. А музика дедалі стихала і, нарешті, ніби згасла. Сеанс закінчився. Але я ще довго лежав з заплющеними очима, переживаючи свої враження.

Так, Тоня, мабуть, мала рацію, дорікаючи мені тим, що я надто замкнувся в своїй роботі. Лише тепер я відчув, як змінилось життя в усьому світі від часу світової революції: які роботи, які масштаби! Але ж це тільки початок моїх вражень. Що ж ще чекає мене попереду?..

X. У ДИРЕКТОРА

Кабінет директора дещо відрізнявся від інших кімнат, які я бачив. Біля вікна стояв стіл з надзвичайно тонкого алюмінію. На столі — папки, кріплені автоматичними защіпками, апарати внутрішнього телефону, радіо і багато кнопок. Коло стола — алюмінієвий обертовий стелаж для книжок і папок. На Зірці існувала невелика штучна сила ваги і предмети “лежали” на місці, але розліталися при найменшому русі. Тому всі вони були прикріплені автоматичними закріпками.

Біля стола на легкому алюмінієвому кріслі сидів директор, пристебнувшись ремінцем.

Це був чоловік років тридцяти, бронзовий від загару, з темним рум’янцем на щоках, з орлиним носом і великими виразистими чорними очима. На ньому був легкий костюм, що не зв’язував рухів. Директор приязно кивнув мені головою (на Кеці за руку не здоровкались) і спитав:

— Як ви себе почуваєте в наших умовах, товаришу Артем’єв? Чи не терпите від нестачі кисню?

— Нібито починаю звикати, — відповів я. — Але у вас тут дуже холодно і повітря розріджене, як на найвищих горах Землі.

— Звичка, — відповів він. — Як бачите, я почуваю себе чудово. Краще, ніж на Землі. Там я був приречений на смерть — третя стадія туберкульозу, кровохаркання. Мене мало не на носилках внесли в ракету. І ось тепер я здоровий, як бик. Зірка Кец робить ще й не такі чудеса. Це першокласний курорт. Перевага його над земними в тому, що для кожної людини можна створити найкращий, саме для неї, клімат.

— Але як же вас при такому суворому доборі прийняли на Кец з відкритою формою туберкульозу? — здивувався я.

— Це був виняток для потрібної людини, — усміхаючись, сказав директор. — Мене перевезли в спеціальній санітарній ракеті і тут довго тримали в ізоляторі, аж поки не зникли останні сліди активного процесу. Наш лікар, шановна Ганна Гнатівна Меллер, клопочеться про відкриття спеціальних надземних санаторіїв для хворих на кістковий туберкульоз. Вона вже робила досліди — наслідки разючі. Ніякого тиску на руйновані процесом кістки. Ніяких гіпсових ліжечок, корсетів, милиць. Надзвичайно інтенсивне ультрафіолетове проміння сонця. Повне дихання шкіри. Морське повітря. Нема нічого простішого створити його в наших умовах. Цілковитий спокій, харчування. Зовсім безнадійні форми виліковуються за найкоротший час.

— Але на Землю цим людям повертатися небезпечно?

— Чому ж, якщо процес закінчився? Багато повернулось і почувають себе прекрасно. Однак ми з вами захопились розмовами… Ближче до діла… Так от, товаришу Артем’єв, біологи нам дуже потрібні. Роботи тут непочатий край. Насамперед треба налагодити постачання Зірці фруктів та овочів з власної оранжереї. Поки що з цим успішно справляється наш “городник” Андрій Павлович Шликов, але ж ми все розширяємо небесні володіння. На Землі люди можуть розселятися тільки в чотирьох напрямках: на схід, на захід, на північ і на південь. А тут ще вгору і вниз — одне слово, в усі боки. Ми поступово обростаємо всякими підсобними підприємствами. Нову оранжерею будуємо. Там працює помічник Шликова — Крамер.

— Я вже знайомий з ним.

Директор кивнув головою.

— Так от… — говорив він далі, махнувши рукою, в якій тримав олівець.

Олівець випорснув з пальців і полетів по дузі повз мене. Я хотів впіймати його на льоту, але ноги мої відірвалися від підлоги, коліна піднялися до живота, і я повис у повітрі. Тільки через хвилину ступні моїх ніг торкнулися “підлоги”.

— Тут речі неслухняні, намагаються втекти, — пожартував директор. — Так от. Ми розводимо фрукти і овочі в умовах майже цілковитої невагомості. Ви подумайте, скільки найцікавіших проблем відкривається для біолога. Як проявляється в рослинах при відсутності сили ваги геотропізм? Як відбувається поділ клітин, обмін речовин, рух соків? Як впливає ультракоротке проміння? Космічне проміння? Та всього й не перелічиш! Шликов робить відкриття за відкриттям. А тварини? Ми будемо розводити і їх. У нас уже є декілька піддослідних. Адже така надземна лабораторія — скарб для вченого, який любить свою справу. Бачу, і у вас очі розгорілись.