220 днів на зорельоті - Мартынов Георгий Сергеевич - Страница 34

Камов добре пам'ятав, що очі тварини мають характерну будову зіниці, типову для нічного хижака.

Що ж іще може йому загрожувати? Очевидно, нічого.

Уважно перевіривши зброю, Камов ретельно закріпив на спині резервуар з киснем, міцно затягнувши ременя, щоб він не заважав під час підйому на скелю. Ця скеля стояла метрів за п'ятдесят від всюдихода і була не менше десяти метрів заввишки. З її вершини мав відкритися широкий круговид. Скеля була дуже зруйнована часом, але це могло тільки допомогти справитися з крутим підйомом. На всякий випадок, Камов узяв з собою довгу вірьовку.

«Невистачає тільки альпенштока, — подумав він. — Але альпінізм на Марсі має бути легшим, ніж на Землі».

Він надів маску і вийшов з машини, щільно зачинивши за собою двері.

Підійшовши до наміченої скелі, Камов зблизька побачив, що підйом на вершину цілком можливий, хоч скеля і дуже крута. Час зруйнував її, вкривши глибокими тріщинами. В багатьох місцях відкололися великі куски граніту. Майже на самій вершині утворився виступ, на який можна було спробувати накинути петлю вірьовки. Це значно полегшить підйом.

З другого кидка спроба закінчилася вдало. Петля міцно зачепилася за виступ. Камов почав підніматися вгору. Його тіло важило тут тільки близько тридцяти кілограмів, але все ж він не думав, що підйом, який здавався дуже важким, насправді виявиться таким легким. За кілька хвилин Камов досяг вершини. Стояти тут було неможливо, і він ліг, упираючись ногами в той самий виступ, на який накинув свою петлю.

З цієї висоти добре було видно всю панораму скель. Камов одразу зрозумів, що ніякого порядку в їх розташуванні немає. Це було природне утворення. Поборовши своє розчарування, він зробив кілька знімків і обережно повернувся, щоб сфотографувати другий бік. Біля підніжжя скелі, на яку він виліз, був пустий простір поперечником у двадцять — двадцять п'ять метрів. Подивившись униз, Камов відчув, як неприємний холодок пробіг по його спині. На всьому просторі цього вільного від скель місця тьмяно блищало знайоме йому сріблясте хутро.

«Ящірки»!

Їх було дуже багато. Щільно, одна біля одної, вони лежали на піску і, мабуть, спали.

Дивно, що вони не почули його присутності. Адже він зовсім поруч з ними стояв біля підніжжя скелі. Може, ці марсіанські хижаки не мають нюху, який так високо розвинений у їхніх земних родичів? Треба якомога швидше тікати звідси, поки вони сплять. Сам того не підозрюючи, Камов потрапив у їхнє лігво, на місце, де ці тварини ховаються вдень. Варто прокинутися одній з них, побачити його — і шлях униз буде відрізаний.

Камов швидко зробив кілька знімків. Він не стримався, щоб не сфотографувати і сплячих ящірок. Коли б унизу були земні звірі і все це сталося на Землі, клацання затвора фотоапарата негайно розбудило б їх, але на Марсі завдяки розрідженості повітря звуки розходяться погано. «Ящірки» весь час лежали нерухомо.

Сховавши апарат, Камов обережно спустився нижче, до вірьовки. От тільки б звірі не прокинулися ще три-чотири хвилини, і він потрапить у всюдихід.

Він взяв у руки вірьовку і подивився вниз.

Серце тривожно забилося частими ударами. Неначе хвиля ознобу пройшла по тілу.

Прямо під ним, на тому місці, де він мав спуститися на землю, видно було довге, виблискуюче сріблом тіло. Камов бачив зеленуватосірі котячі очі, які пильно стерегли кожний його рух. Звір притиснувся до землі, готовий стрибнути.

Чи може він зробити десятиметровий стрибок вгору?

Камов дістав з кишені револьвер і, не зводячи очей з хижака, виліз знову на вершину. Шкода, що він не взяв з собою гвинтівки. З такої відстані постріл був би без

промаху, а з револьвера він може тільки поранити звіра. До того ж звук пострілу, звичайно, розбудить сплячих «ящірок». Ні, стріляти не можна.

Він притиснувся до скелі і, намагаючись не робити ніяких рухів, стежив за своїм супротивником.

Хижак не пробував стрибати. Він лежав на піску, дивлячись на людину некліпаючим поглядом.

Якщо звір не відійде, становище буде дуже серйозним. Злізти вниз на очах хижака зовсім неможливо. Чекати? Але скільки часу може тривати це чекання?

Камов зовсім не знав звичок цих «ящірок». На скільки вистачить терпіння у звіра? Який рівень його кмітливості? Чи розуміє він, що людині треба зійти вниз? Що він взагалі думає про ніколи не бачену істоту, що з'явилася в його володіннях?

Камов вирішив чекати, нічого не роблячи, півгодини. Якщо «ящірка» не відійде, то він спробує застрілити чи хоча б злякати її звуком пострілу. Може, слабкий тут, звук не потривожить сплячих звірів…

Хвилина минала за хвилиною…

Якби залишити всюдихід на Марсі, то в розпорядженні Камова було б кілька годин. За цей час багато що може трапитися.

Незважаючи на трагічність становища, звичайна розсудливість не залишала Камова. Він спокійно обдумував, як вирватися з несподіваного полону.

Якщо витягти вірьовку наверх, то можна з її допомогою перебратися на сусідній камінь. До нього не більше п'яти метрів, і на його вершині є гострий виступ, на який легко накинути петлю. Закріпивши вірьовку, він, як по повітряному мосту, перебереться на цей виступ.

Вірьовка має п'ятдесят метрів завдовжки. У нього залишиться досить, щоб повторити маневр і перебратися ще далі.

Так він наблизиться до всюдихода якомога ближче, а потім спробує вбити звіра, якщо той подасться за ним, і, поки встигнуть наблизитися інші, кинеться до машини.

Камов почав обережно витягати вірьовку до себе. Її кінець лежав недалеко від тварини, і він з цікавістю чекав, як поводитиметься звір.

Рух вірьовки, що ворушилася так близько, не міг не привернути уваги хижака. «Ящірка» повернула голову, але зараз же знову спрямувала очі на людину. Вона, мабуть, здавалася їй цікавішою.

Та от уся вірьовка в руках Камова. Перш ніж виконати свій рискований план, він вирішив підождати, поки закінчаться визначені ним півгодини. Можливо, звір усе-таки полізе собі геть.

Одну мить Камову здалося, що його наді» справдиться. Ящірка перестала дивитися на нього. Вона повільно пересувалася вперед і назад біля підніжжя скелі і начебто не звертала більше уваги на людину.

Може, вона забула про нього? Це було цілком можливо!

Та ні! Походивши трохи, звір знову ліг і спрямував на вершину скелі пильний погляд.

«Вперта тварюка!» подумав Камов.

Призначений час минув.

Камов обережно підвівся і став на коліна. Розмахнувшись петлею, кинув її. Він ніколи раніше не вправлявся в цьому мистецтві, але, на його подив, петля слухняно лягла на намічений виступ. «Ось як виявляєш у собі таланти, про які й не гадав», з усмішкою подумав він.

Впершись ногою в тріщину граніту, він сильно потягнув вірьовку, випробовуючи міцність свого містка.

Вірьовка несподівано легко піддалася. Кам'яний виступ, що здавався таким міцним, похитнувся і рухнув. Камов ледве не втратив рівноваги. Неймовірним зусиллям м'язів удержався від падіння з десятиметрової висоти прямо на звірів, які лежали внизу.

Скинутий ним гранітний виступ упав на пісок кроків за п'ять від ящірки. Вона, видно, дуже злякалась, і одним стрибком проскочила між двома скелями прямо поміж своїми сплячими родичами.

Серед тварин піднялося хвилювання. Сріблястий килим внизу заколихався, заворушився.

Проклинаючи камінь, що полетів униз, і свою власну необережність, Камов бачив, як звірі один за одним залишали місце свого відпочинку і прямували у середні проходи між скелями. Незабаром скрізь, куди б Камов не подивився, він бачив їхнє сріблясте хутро. Він налічив їх понад п'ятдесят. Нічого було й думати спускатися вниз. Всі шляхи до втечі відрізані. Доки тварини будуть тут, він змушений сидіти на своїй скелі. Камов прекрасно розумів, що розповзуться вони, мабуть, тільки тоді, коли настане темрява. Сонце заходить тут о восьмій годині двадцять хвилин за «московським часом». Отже, залишилося чотири години до його заходу. Кисню в балоні повинно вистачити на цей час. Про те, що звірі можуть добратися до нього, Камов не турбувався. Вони не робили ні найменшої спроби стрибнути на скелю, що неодмінно зробили б земні хижаки. На цій недоступній скелі він у повній безпеці і міг би спокійно дочекатися, поки тварини вирушать на нічне полювання, коли б… зореліт не повинен був покинути Марс рівно о восьмій. Не пізніше сьомої години він мусить будь-що звільнитися, інакше не залишиться ніякої надії дістатися до корабля вчасно. Тоді смерть. Камов примусив Бєлопольського дати слово, що незалежно ні від чого старт на Землю буде взято точно в строк. «Навіть якщо ви затримаєтесь?» запитав Костянтин Євгенійович. «Навіть і в цьому випадку», відповів він.