Незнайко в Сонячному місті - Носов Николай Николаевич - Страница 15

— Ну як, удався дослід? — спитав Пістрявенький, побачивши, що Незнайко перекошланий вилазить із шафи рачки.

— Цілком удався, — відповів Незнайко, — дуже цікавий дослід! Спробуй сам, якщо хочеш.

— А як там, у шафі, не страшно? — боязко запитав Пістрявенький.

— Зовсім не страшно! Тебе просто пропилососить трошечки — та й усе.

— А як це?

— Ну, це ніби на повітряній кулі летиш. Дуже цікаво! От залізай у шафу — побачиш. Не бійся!

Недовго думаючи, Незнайко вштовхнув Пістрявенького в шафу й зачинив дверцята. Декілька хвилин він з посмішкою прислухався до гудіння і глухих поштовхів, котрі чути було з шафи. Нарешті дверцята розчинились, і з шафи викотився Пістрявенький.

— Дуже цікаво! — сказав він, устаючи з підлоги. — Ану, Кнопочко, тепер твоя черга.

— Ще що вигадаєш! — відповіла Кнопочка. — Дуже мені треба займатися такими дрібницями!

— Ні, ти не кажи! Це не такі вже й дрібниці! Справа серйозна.

Але Кнопочка сказала:

— Не будемо гаяти часу. Ходімо краще подивимось кімнати.

Вона відчинила двері, й наші мандрівники увійшли до просторої кімнати з начищеною до блиску жовтою паркетною підлогою. Посеред кімнати стояв круглий стіл. Біля стін стояли буфет, великий диван, оббитий зеленим полотном, два м'яких крісла й кілька стільців. Біля вікна стояв невеликий стіл з шахами, шашками та доміно. В одному кутку кімнати стояв радіоприймач, а в другому — телевізор.

Поряд з цією кімнатою, по правий бік, була ще одна кімната, з двома ліжками, по лівий бік була третя кімната, з одним ліжком.

— Ця кімнатка буде моя, — сказала Кнопочка. — А ваша — де два ліжка.

— А середня кімната буде спільна, — сказав Пістрявенький. — Ми будемо тут слухати радіо, дивитись телепередачі, а також сидіти та обмірковувати різні питання. Насамперед я пропоную обговорити питання, як би пообідати…

— Про обід можеш не турбуватися, — сказала Кнопочка. — В кого є чарівна паличка, в того завжди буде і обід, і вечеря. Але тобі передусім треба помитись у ванні.

— Навіщо ж мені ще ванна, коли я вже пропилососився? — заперечив Пістрявенький.

— Хоча ти й пропилососився, але чистішим не став. Нізащо не сяду за стіл з таким бруднулею! Або йди купайся, або не будеш обідати!

Довелося Пістрявенькому скоритися. Він пішов до ванної кімнати й вирішив умити тільки обличчя, а Кнопочці сказати, що скупався весь. Підійшовши до вмивальника, він заходився вивчати його побудову. Над умивальником була дошка я пластмаси, що ніби правила за пульт управління. У центрі цього пульта було кругле дзеркало. Під дзеркалом містився ряд кнопок з малюнками. Під кнопками було декілька рукояток у вигляді рогульок. У верхній частині пульта, над дзеркалом стирчала широка вигнута трубка у вигляді рупора. Шд рупором був прикріплений до дошки їжакуватий валик. А що вище, під самою стелею, була ще одна вигнута трубка з наконечником, як у садової поливальниці. Обабіч дзеркала було декілька висувних шухлядок. Висунувши шухлядку, на якій було намальовано мило, Пістрявенький побачив, що в ній лежить брусочок мила. Заглянувши в шухлядку з зображенням зубної щітки, Пістрявенький побачив зубну щітку. В шухлядці з зображенням зубної пасти він знайшов тюбик з зубною пастою.

— Нічого дивного: що намальовано, те й лежить, — з задоволенням відзначив Пістрявенький і став розглядати кнопки, що були під дзеркалом.

Під однією кнопкою була намальована трубочка у вигляді рупора. Пістрявенький натиснув цю кнопку, й зараз же рупор, що стирчав зверху, трошки нахилився, і з нього подуло теплим повітрям.

— Ага! — зміркував Пістрявенький. — Це, без сумніву, трубка для просушування волосся після миття голови.

Він натиснув другу кнопку, під якою було намальовано щось схоже на йоржик для чистки посуду, й одразу йому на голову опустився їжакуватий валик і став крутитися, причісуючи волосся. Пістрявенький спочатку навіть присів од переляку, але, побачивши, що валик спокійно крутиться, осмілів і, підставивши під нього голову, сказав:

— Нічого страшного! Просто автоматична щітка для причісування волосся.

Покінчивши з причісуванням, він натиснув кнопку, під якою був намальований флакончик з одеколоном, і тут же з отвору, що був поряд з дзеркалом, в обличчя йому пирскнув струмінь одеколону. Пістрявенький не встиг навіть зажмуритись, як в очах у нього страшенно защипало. Протерши очі кулаками й розмазюкавши по щоках набіглі сльози, він сказав:

— Теж нічого дивного! Якщо намальовано одеколон, значить і пирскати повинно одеколоном. От якби був намальований одеколон, а пирскало, скажімо, чорнилом, це було б дуже дивно.

Слідом за цим він заходився вивчати рукоятки, що були під краном. Тут були якісь зовсім уже незрозумілі малюнки. Під однією рукояткою було зображення голого коротульки червоного кольору. Під другою був такий самий коротулька, але синенький. Під третьою рукояткою була намальована червона рука. Під четвертою — така сама рука, але синя. Нічого не второпавши в цих позначках, Пістрявенький крутнув одну рукоятку, й одразу на нього з шумом ударив потік поди. Пістрявенький подумав, що на нього знову починає пирскати одеколоном, і навмисне зажмурився. Поступово він зрозумів, що цього разу справа зовсім не в одеколоні, й, розплющивши очі, побачив, що його поливає водою з душу. Він уже хотів здивуватися, але вчасно схаменувся:

— Спокій! Дивуватися поки що рано. Я, здається, просто під душ потрапив.

Мокнути під холодним душем та ще одягнутим було не дуже приємно. Пістрявенький вирішив зупинити воду, але забув, яку крутнув рукоятку, й давай крутити навздогад то одну, то другу. Замість того, щоб припинити подачу холодної води, він увімкнув гарячу. Дощ, який сипався на нього згори, посилився і потеплів.

Одне слово, коли йому вдалося, нарешті, зупинити воду, він був мокрий з голови до ніг.

— Ну як, прийняв ванну? — запитала Кнопочка, побачивши, що Пістрявенький повертається до кімнати.

— Прийняв, — не вдаючись у подробиці, відповів Пістрявенький.

Тут лише Кнопочка помітила, що з нього течуть струмки води.

— Так ти наче одягнений купався? — закричала вона.

— А як же мені накажете її приймати? Там така хитра механіка, що, хочеш не хочеш, а тебе викупає одягненим.

— Яка хитра механіка? — зацікавився Незнайко.

— А от піди — й дізнаєшся.

Незнайко пішов і за хвилину повернувся теж з голови до ніг мокрий. Крім того, від нього валила пара, бо ж він увімкнув зразу гарячу воду.

— Горе мені з вами! — сказала Кнопочка.

Вона пішла до ванної і стала вивчати рукоятки, а Незнайко й Пістрявенький стояли ззаду й дивилися.

— От здогадайся спробуй, — сказав Незнайко, — чому там біля однієї рукоятки ціленького коротульку намальовано, а біля другої тільки руку відрубану.

— Ну, це зрозуміло, — сказала Кнопочка. — Якщо крутнеш рукоятку, де рука намальована, то вода поллється з умивальника на руки, а коли крутнеш рукоятку, де ціленький коротулька, то тебе обіллє всього з душу.

— Правильно! — підхопив Пістрявенький. — Усе просто. А чому один коротулька червоненький, а другий синенький?

— А це я вже знаю, — сказав Незнайко. — Відкриєш кран з червоною фігуркою, — тебе зразу ошпарить, і ти почервонієш від гарячої води, а відкриєш кран з синьою фігуркою — вода піде холодна, а від холоду ти й сам станеш синеньким. Усе ясно.

— Ну от, якщо все ясно, наливайте у ванну води й купайтеся, — сказала Кнопочка.

Після того, як Незнайко й Пістрявенький закінчили митися, ванна перейшла в розпорядження Кнопочки, а потім усі троє сіли до столу. Незнайко махнув чарівною паличкою і сказав:

— Столику, накрийся!

Одразу ж на столі з'явилася скатертина-самобранка. Вона розгорнулася сама… і яких тільки страв тут не стояло! їсти можна було що хочеш і скільки хочеш — їжі на столі не меншало. Незнайко й Пістрявенький сиділи за столом, закутані в ковдри, бо їхній одяг Кнопочка випрала й розвісила сохнути. Пістрявенький налягав головним чином на солодощі й шкодував лише за тим, що не може наховати цукерок у кишені. Якось він усе ж примудрився натягати цілу купу цукерок у своє ліжко під подушку.