Пригоди на Шостому континенті - Квілічі Фолько - Страница 26

Але в першу чергу привертає увагу колір: далеко попереду, метрів за двадцять від нас, там, де білувате морське дно темнішає, зникає у безодні, майнула голубувата, з металевим відблиском стрічка. Хижачка урочисто-спокійно перебирає плавцями, не кваплячись б'є хвостом і прямує просто на нас.

Побачивши людей, вона не лякається, як всі інші її родички, в тому числі й тигрова акула.

ДЖОРДЖО ЗАГРОЖУЄ НЕБЕЗПЕКА

Коли з'явилася голуба акула, кожний займався своїми справами. Експедиція поступово поділилася на групки: вчені збирали потрібні їм матеріали, я фотографував їх за роботою, Бруно полював. Коли Вайлаті підстрелив великого трахінота — улюблені ласощі акули, — ми з Джорджо були недалеко від нього. Бруно зразу ж кинув поранену рибину на дно. Кілька секунд напруженого чекання. Ми розташувались за широким півколом коралового бар'єра, ніби в театральних ложах. Перед нашими очима розкинулася велетенська арена, де ось-ось з'являться актори.

Минає десять, двадцять, тридцять секунд… З темної глибини, наче розвідник, вискакує чорноперка, потім за нею з'являється ще одна, ще…

Джорджо залишає схованку і мчить униз. Акули негайно тікають. Джорджо поволі повертається, роздивляючись на всі боки. Я тримаюсь позаду нього.

Вайлаті на поверхні перезаряджає рушницю. Аж ось і голуба акула — велетенська, довжиною більше чотирьох метрів. Жодного сумніву в тому, що це дорослий екземпляр. Вона вже між мною та Джорджо… Притишує швидкість і підкрадається до Джорджо ззаду. Джорджо прикипів оком до апарата і дивиться зовсім у протилежний бік, нічого не підозріваючи про близьку небезпеку. Він намагається сфотографувати п'ять чи шість «чорних плавців». Ми кидаємось просто на акулу — Вайлаті з рушницею, а я зовсім беззбройний. Я припиняю зйомку і кричу. Крик одночасно і глухий, і пронизливий. Але він зовсім не впливає на акулу. Вона продовжує безстрашно, хоча й поволі, наближатися до Джорджо. Але він почув мій вигук і рвучко обертається. Різкий рух лякає акулу, вона робить глибокий віраж і відпливає убік. Джорджо дуже злякався, але тримає себе в руках і, незважаючи на те, що акула притискає його до дна, продовжує фотографувати.

Підстрелений трахінот, спливаючи кров'ю, тріпоче на дні. Не пройшло й двадцяти секунд, як голуба акула з'являється вдруге. Вона кидається просто на Джорджо, бо, мабуть, вирішила, що він може перешкодити їй схопити здобич. Ми зустрічали сотні акул, і з них тільки сьогоднішня наважилася напасти першою.

Але Вайлаті вже знову під водою і поспішає на допомогу товаришеві. Він рішуче пливе назустріч акулі і наводить рушницю, мабуть, щоб налякати. Для такої велетенської хижачки гарпун Вайлаті не страшніший від зубочистки. Проте, побачивши рушницю, голуба акула, хоч і не тікає, але все ж таки змінює напрямок і, шугнувши між мадрепорами, зникає у відкритому морі.

Джорджо і я багатозначно дивимося один на одного. Ура! Плівка закінчилася, і Джорджо починає підйом. Він повертається спиною до відкритого моря і дивиться в бік берега… І саме в цю мить я переживаю найжахливіший момент у своєму житті… Кров холоне в жилах. Коли сам опиняєшся в небезпечному становищі, необхідність діяти, боротися якоюсь мірою тамують страх, а коли смерть загрожує другові і ти не можеш врятувати його, страх остаточно паралізує твою волю.

Сталося ось що: після другого нападу голубої акули, Джорджо почав підніматися на поверхню, повернувшись при цьому спиною до відкритого моря. В цей момент з темної глибини зовсім вертикально випливла акула.

Все це тривало кілька секунд, а може, й одну секунду. Велетенська туша, втроє більша від Джорджо, раптом накинулася на нього ззаду. Щось боляче стисло мені груди, я хотів крикнути, але пізно… Акула була вже на спині у Джорджо!

Щасливий кінець цієї пригоди — чистісінька випадковість: коли акула мала вже клацнути страшними щелепами, з респіратора вискочили шумливі бульбашки повітря. Вони хмаркою огорнули акулу… Коли бульбашки розтанули, за спиною Джорджо не було вже нікого. Наче хтось чарівною губкою стер цей страшний кошмар… Голуба акула зникла.

І ось ми знову в човні. Поскидали з себе респіратори, ласти та іншу чортівню і в спокійній бесіді робимо деякі висновки з того, що трапилося.

Обговорюється найважливіше питання — людина та акула, вирішення якого дасть можливість повністю обгрунтувати нашу теорію Шостого континенту.

ЩО ЯВЛЯЮТЬ СОБОЮ АКУЛИ?

Ми не можемо зараз дати остаточну відповідь на це питання. В найближчі кілька тижнів наші висновки або підтвердяться, або життя спростує їх. Тому я розповім тільки про перші враження, які склалися про акул у членів експедиції.

Сьогоднішні події вплинули на нас зовсім інакше, ніж незабутній запеклий бій між меч-рибою та зграєю «мако», який ми спостерігали по дорозі до острова.

Тільки одна голуба акула виявилася гідною слави морських хижаків (та й то до певної міри). Інші представники цього роду поводилися полохливіше навіть від сардин. Акули кожного разу з'являлись тільки тоді, коли зовсім легко було поживитися за рахунок поранених риб або тих, що опинилися у скрутному становищі. Від найпідступніших лісових хижаків акул відрізняє отака, я б сказав, не дуже приємна риса характеру. Полохливість та малодушність деяких жителів джунглів загальновідома, та коли на них нападає людина, їх охоплює природна лють і вони перетворюються на небезпечних ворогів. Вайлаті, Букер та інші члени експедиції неодноразово першими нападали на акул, і ми переконалися, що морські хижачки неспроможні пересилити свій страх навіть у такій ситуації, Читач справедливо запитає мене: «Хіба ж то акули, коли вони такі полохливі?» На це запитання я відповів би так: до родини котячих належать коти, леопарди та тигри. Можна цілком спокійно ногою відкинути геть кота, який напаскудив на килим, і тут не потрібно ніякої обережності, бо вашому життю нічого не загрожує. Таке саме можна вчинити з малям пантери, але я не радив би вам поводитись таким чином з дорослою пантерою. Так стоїть справа й з акулами. Існує близько сотні різних видів акул. Нам, за винятком мільбертової акули, голубої акули та тигрової акули, зустрічалися здебільшого хижачки, які не належать до розряду людожерок. Крім того, може бути, що голуба акула, мільбертова акула та «тигр» не нападали на нас саме тому, що ці глибинні жителі почували себе біля берега не зовсім певно. Отже, не треба поспішати з висновками. Скажемо тільки, що відсоток акул, небезпечних для людини, мізерний і абсолютна більшість цих хижачок не відзначається хоробрістю. При розумній та спокійній поведінці водолаза можна дуже просто налякати та прогнати геть цих самих акул, яких вважають найкровожерливішими створіннями.

Комплекс цих питань має виключно велике значення для розв'язання проблеми Шостого континенту, і експедиції доведеться багато попрацювати, доки можна буде сказати вирішальне слово.

Це завдання ми сподіваємося виконати протягом кількох місяців, спостерігаючи акул, що траплятимуться на нашому шляху.

Завдяки прані спортсменів та кінозйомочної групи, до рук вчених потрапили багаті матеріали не тільки про акул, але й про інших жителів моря.

Баск'єрі надає великої ваги спостереженням за рибами-носорогами. Це маловідома різновидність риб-папуг, і про них варто розповісти окремо.

У вивченні «носорогів» (а також сріблястих веретеноподібних досить великих риб — ми назвали їх «кефалями», — про яких жодного слова немає у визначниках Баск'єрі) наукова група користується неоцінимою допомогою з боку всіх членів експедиції. Спортсменам, незважаючи на полохливість цих риб, вдалося здобути кілька екземплярів, а ми зробили цілу низку різноманітних фотографій. Це фотодокументи, які вчені згодом використають для точної класифікації та порівняльного вивчення різних видів. Крім того, ми зібрали цінний матеріал про велетенських багатоколючників. Насамперед вражають великі розміри та жахлива сила цих риб. Завдяки своїй силі, вони неодноразово вислизали з рук мисливців. Тутешні багатоколючники надзвичайно люті, чого зовсім не можна сказати про їхніх родичів з Середземного моря. Недарма місцеві жителі бояться їх більше, ніж багатьох інших риб.