Пригоди на Шостому континенті - Квілічі Фолько - Страница 14

ПАНТЕРОВІ СКАТИ РОБЛЯТЬ ХАРАКІРІ

Пантерові скати, як і багато їхніх родичів, мають на кінчику хвоста криву отруйну колючку, якою вони захищаються. Я хочу розповісти, як поводяться такі скати, коли їх ловить людина.

Такий випадок трапився вперше тут, біля Шейх-Саїду. Джіджі Стюарт підстрелив чудового ската і тягнув його на поверхню. Схожа на плескатий диск рибина тріпотіла на кінці списа. Раптом скат вдарив себе колючкою у бік і після короткочасних конвульсій здох. Джіджі звернув на це увагу і розповів усім. Ми вирішили, що це випадкове явище. Але Джіджі Стюарт та Джанні Рогі через місяць підстрелили біля Медекері іншого ската, що належав до тієї ж різновидності. Все повторилося з найменшими подробицями. А коли знов-таки Джіджі поранив третього ската, і він зробив те саме, що і його попередники, ми, звичайно, вже не могли не подумати про самогубство. І справді вкрай роздратований скат починає «молотити» своїм «дзьобом» куди попало і вбиває сам себе.

Скати, мадрепори, бокси, риби-папуги, чаплі, мангровії… Щодня острів та води поблизу нього приносять щось нове. Ми захоплено працюємо з ранку до вечора, набуваємо досвіду і з кожним днем почуваємо себе певніше в глибинах тропічного Червоного моря.

АРКІКО

Нам довелося зробити перерву в роботі, щоб поїхати в Аркіко. Ми всі, дванадцять чоловік, поїхали туди на старому розхитаному автомобілі, єдиному в Массауа таксі. Цей автомобіль Муссоліні подарував колись відомому ефіопському вельможі. Шофер, дотепний хлопець, возить з собою два чи три бруски льоду, щоб «не здохнути від спеки», і коли ми відчиняємо дверцята машини, нас обдає доброю порцією крижаної води.

Я умостився поруч з водієм, і мені люто заздрять мої товариші, бо це єдине місце, де є гарантія не віддати богу душу від спеки. За нами залишається на дорозі широка мокра стежка, наче проїхала автоцистерна з водою, а не звичайне таксі. Натерпівшись лиха, ми все-таки добралися до місця призначення.

Аркіко — типове африканське село, розташоване на південь від Массауа, на березі однойменної бухти.

На курному, спаленому сонцем березі з'являються раптом яскраво-зелені вікові пальми. В їх затінку розкинулося село. Перше, що ми побачили, — це старовинна турецька фортеця (і звідки тільки тут узялися турки?), потім пішли нужденні халупи, руїни, столики кафе, єдиними відвідувачами якого є мільйони мух, верблюди з дурними мордами, вони раз у раз пронизливо ревуть, аж мурашки бігають по спині. І, як завжди, незчисленні зграйки хлопчаків. Енца Букер купує барвисту подушечку. (В кожному селі вона купує барвисту подушечку. Я присягаюсь сам собі неодмінно завітати до неї в Неаполі, щоб подивитися, як вона розмістить їх у себе в хаті). Цікаво, що Аркіко — перший населений пункт, де Національну підводну експедицію не фотографували в традиційному вигляді: Вайлаті в центрі, Баск'єрі та Букер по боках. Завдяки цьому ми перебуваємо в чудовому настрої. Вайлаті зразу ж починає з головної мети нашої поїздки — з розшуків накуди. При цьому він безбожно хизується своїми глибокими знаннями арабської мови.

ЧИМ ЗАЙМАЮТЬСЯ НАКУДИ

Накуда — це досвідчений моряк, без якого неможливо плавати далеко від уторованих морських шляхів. Це людина, яка з самого дитинства, багато років водить самбуки на риболовлю і добре знає всі небезпечні місця в тутешніх водах.

Місцеве населення вважає накуду «вождем» або принаймні людиною далеко незвичайною. Воно й правда: під час тривалих подорожей накуда зустрічається з багатьма людьми, знайомиться з невідомими краями, а це сприяє розвиткові його природного розуму та кмітливості.

Але не всі такої думки про накуд. Нерідко їх вважають, і не без підстав, за запеклих піратів. Буває, що вони перевозять паломників у Мекку, а оскільки такі подорожі здійснюються таємно, накуда разом із своїми спільниками, пограбувавши паломників, висаджує їх на одному з численних пустельних островів. Бандити не бояться кари, бо все відбувається без свідків і, крім того, тисячі велетенських крабів, якими кишать острови, пожирають пограбованих бідолах.

Особу накуди оповиває в цих краях таємниця і боязка повага. І справді, як я вже казав, за своїм розвитком накуда стоїть набагато вище від свого оточення. Один накуда, Ато Джозеф на імення, з допомогою свого найкращого друга — француза відіграв головну роль в історії, яка наробила чимало галасу в Петербурзі на початку нашого століття. Двоє авантюристів торгували тривалий час рабами, а потім вирішили здійснити колосальну аферу. Вони накупили екзотичних прикрас, вкрали в абіссінського уряду кілька морських карт і відплили до берегів Росії. У Петербурзі Ато Джозеф представився як повноважний посол негуса при російському царі і вручив подарунки та вірчі грамоти. Відстань між столицями велика, ніхто не став особливо дошукуватись, і хитрий араб разом із своїм другом і порадником кілька років прожив при царському дворі в Петербурзі. Якось, набивши чемодани різними цінностями, друзі оголосили, що їдуть додому «відпочити», їм передали цінні подарунки для Менеліка… і шукай вітра в полі. Обидва двори лише через довгий час довідались правду і марно шукали самозванця, який зник у невідомому напрямку.

Наш накуда п'ять місяців жив на борту «Форміки» і жодного разу не наважувався залишити нас крабам на споживу або переконати нас відвезти його до Європи і відрекомендувати, як аташе Ефіопії при головній квартирі НАТО або англійському міністерстві іноземних справ. Він виявився розумним хлопцем, мав надзвичайну силу і виносливість, проте в ньому не було нічого романтичного.

Знайти його нам допоміг Шейх Шеріфф. Цей святий славиться тим, що знає всіх накуд Червоного моря. До нього нас повів великий гамірливий і брудний натовп, який зростав кожної хвилини. Шейх Шеріфф вискочив з якогось завулка, підстрибуючи на обох ногах зразу. Одягнений він був у все червоне, розмахував прапорцем такого ж кольору і голосно співав гімни.

Незчисленний натовп оточив нас щільною стіною, і Вайлаті першим почав розмову, яка по-італійськи мала приблизно такий перебіг:

Вайлаті. Скажи мені, друже, хто в цих краях найкращий накуда?

Святий (співає, два рази підстрибує на місці і розмахує прапорцем). Аллах великий, треба молитися аллахові!

Вайлаті (цілком серйозно). Чудово, мій друже, але скажи… і т. д.

Святий (співає, підстрибує три рази, розмахує прапорцем). Недовідомі путі аллаха, пророк вчить славити аллаха!

Вайлаті (терпляче повторює ту ж саму фразу).

Святий (так само співає, підстрибує, говорить те саме з незначними відхиленнями на тему про те, що сказав аллах).

Хвилин через п'ятнадцять у Вайлаті вривається терпець, і він, розводячи руками, обертається до нас і розгублено говорить:

— Ходімо звідси… Він божевільний.

Не встигаємо ми відміряти кілька кроків, як нас наздоганяє святий і бурмоче по-італійськи:

— Ходити за мною, я тебе привести до накуда, а за це ти дай мені два долар!

Так «Форміка» придбала лоцмана, молодого хлопця Азгодома, з Данкалії, дуже вправного і надзвичайно працьовитого.

Та що з того, що ми маємо досвідченого накуду! Минув цілий тиждень, а дозволу на в'їзд у Дахлак ми ще не маємо.

Вайлаті крутиться, як муха в окропі. Букер їздив аж до Асмару, а дозволу нема й нема. Нічого не вдієш, треба продовжувати працювати на Шейх-Саїді.

БАРРАКУДА АТАКУЄ

Розповім вам про свою першу небезпечну пригоду. Залишивши всю кіно- та фотоапаратуру на Джорджо, я приєднався до наукової групи, яка збирала матеріал досить далеко від човна.