Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Пристань Ескулапа - Низюрский Эдмунд - Страница 44


44
Изменить размер шрифта:
* * *

На жаль, тої ночі ключ у замку не заскреготав, і я не міг перевірити ефективності наукового і нічим не ускладненого чекання. Зате я пересвідчився, що розслаблення, прописане мені Трепкою, хоча й, безумовно, приємне, мало одну ваду. Цією вадою був міцний і абсолютно не службовий сон, який зморив мене, коли, добре викупавшись, я спочивав у м'якому кріслі. Признаюся в цьому з каяттям і соромом, але факт лишається фактом: коли я розплющив очі, в кімнаті було вже видно, і Трепка порався з термосом та запасами їжі.

Після сніданку нам пощастило налагодити зв'язок з Кайтусом, який саме прибув на роботу і просунув нам під двері папірець з новими відомостями, а також свіжі газети.

Ми дізналися, чого Йонаш не прийшов увечері в кімнату. Коли він повертався з цирку, біля хвіртки на нього чекав посланець з клініки, і Йонаш усю ніч провів у лікарні, консультуючи при операції якоїсь високопоставленої особи. Потім він поспав кілька годин там же, в клініці, а з сьомої години влаштовує різноманітні свої справи в місті. Побував у інституті гематології на Хоцімській вулиці і в інституті онкології на Вавельській.

Трепка сказав, що доведеться сидіти в приміщенні ще одну добу, На другий день був призначений похорон професора Містраля, мали прибути гості, родичі і знайомі. Отже, якщо Йонаш хоче здійснити свій план, то він не відкладатиме.

Не маючи ліпшого заняття, ми почали переглядати газети. В деяких із них уже була вміщена частина матеріалів слідства, які ми одібрали для опублікування.

Трепка, зітхнувши, показав мені набраний величезним шрифтом заголовок статті у «Штандарі Млодих». «Де рукопис «Епсилон»? запитував молодий журналіст-кримінолог.

— От результат підняття так званої завіси таємниці, — розумний з півслова розуміє.

На щастя, до інших щоденних газет не можна було застосувати прислів'я про розумного, і це дуже поліпшило настрій капітана. Газети займалися не стільки таємницею вбивства, скільки нашими скромними особами. Вони підкреслювали бездарність міліції і критикували методи слідства в цій справі. Найбільше злорадних нападок зазнав Трепка і його експерименти. У деяких висловлюваннях ми впізнали отруйне перо редактора Галастри, нашого противника в пресі, який до війни сам був приватним детективом, а тепер, за визначенням Трепки, «закінчував свою кар'єру в пресі».

Назви статей були красномовні:

НЕПРИПУСТИМІ ЕКСПЕРИМЕНТИ БІЛЯ ТРУПА ВЧЕНОГО

«ПРИСТАНЬ ЕСКУЛАПА» ЧИ ПРИСТАНЬ ЗЛОЧИНЦЯ?

99 ГОДИН ПСИХІЧНИХ ТОРТУР У «ПРИСТАНІ ЕСКУЛАПА»

Під цим останнім заголовком «Експрес» надрукував інтерв'ю доктора Йонаша, який скаржився на стиль роботи слідчих органів.

Припинення слідства у «Пристані Ескулапа» газети вважали за фіаско методів Трепки.

«Здитинілий старик у міліції», писало «Жицє Варшави». «Шпильки» вмістили карикатуру — Трепка в коротких штанцях обриває пелюстки з квітки і ворожить: «Йонаш… Заплон… Касіца…» А «Кур'єр» сповіщав: «КАПІТУЛЯНТСЬКА ПРОМОВА КАПІТАНА ТРЕПКИ В «ПРИСТАНІ ЕСКУЛАПА». І далі: «Я НАТРАПИВ НА БІЛЬШОГО ЗА СЕБЕ», сказав відомий спеціаліст криміналістики Трепка, після чого безслідно зник. Нашому представникові ще й досі не пощастило розшукати його. Треба думати, що переможений старик пережовує на самоті гіркоту поразки. «Треба покінчити з несерйозним експериментуванням, — писала газета, — і зайнятися нормальною працею. Експериментування на поточних справах, зв'язаних з громадським інтересом, неприпустиме».

— Чудово, — бурмотів задоволений Трепка. — Це мене заспокоює. Думаю, що це так само заспокійливо вплине на вбивцю… І він без потреби не сполохається. На щастя, розумний детектив із «Штандару Млодих» є винятком. До того ж наші ескулапи не читають його благородної газети. Ну і — хоч це й найменш важливо, — можна бути спокійним за долю наших експериментів. Ці сердеги підготовляють чудову основу для нашої перемоги. Бо, пам'ятай, друже, найбільші, найгучніші перемоги — це перемоги несподівані, непередбачені.

* * *

Дальше читання перебили якісь крики на кухні. Ми прилипли до дверей. Крики повторилися, потім почувся плач. Хтось кілька разів грюкнув дверима. Нарешті все затихло.

Ми з Трепкою міркували, що все це означає, коли раптом у дверях заскреготів ключ. Ми поспіхом сіли на свої місця. В ту ж мить двері відчинилися навстіж, і перед нашими здивованими очима з'явився… Кайтус у власній особі, його обличчя, мов місяць, сяяло в посмішці. Він тримав піднос з графином і чарками. Спочатку Кайтус не помітив нас. Поставив піднос на письмовому столі і підняв штори. Ясне денне світло залило кімнату.

— Ти збожеволів! — у розпачі засичав Трепка.

— Ні, все гаразд, громадянине капітане, — обернувся до нас Кайтус. — Випийте по чарці!

— Бійся бога! Що за ідея?! Ти ж нас викрив.

— Перед ким?

— Перед Котовською.

— Котовської немає. В будинку нікого немає.

— Вона може повернутися.

— Сьогодні не повернеться.

— Тобто?

— Її вирядили звідси, громадянине капітане, — офіційним тоном сказав Кайтус.

— Вирядили? Кайтус, говоріть по-людськи… Ті крики… — занепокоївся Трепка.

— Жінка нервова, опиралася.

— Що таке?!

— Вибачте, громадянине капітане, але довше я не міг з погляду… гм… громадської моралі. Чорт у неї вселився. За всяку ціну хотіла одружитися зі мною. Випийте, капітане, — він подав Трепці чарку, — і ви, поручику.

Трепка мимоволі випив і тільки після цього опам'ятався.

— Кайтус, — запитав він грізно, — це коньяк?

Так точно, громадянине капітане.

Ти нишпорив у погребі?

— Ні, тільки в комірчині.

— Як тобі не соромно!

— Пийте сміливо, громадянине капітане. Господиня надала мені повну свободу щодо спиртних напоїв. Чесна жінка зрозуміла, що циклувати насухо ніяк не годиться. До речі, відносно циклування, громадянине капітане, — я сподіваюся, що мені заплатять від метра, як і домовилися.

* * *

Решту дня, завдяки чисто чоловічому рішенню капрала Кайтуса, а також його кухонним старанням, ми провели у стані повної розрядки. Згідно з рапортами, які до нас надходили, Йонаш усе ще був зайнятий, а інші ескулапи так і не виїжджали з «Пристані».

Правда, я ще раз запропонував зробити обшук у кімнаті Містраля, щоб знайти рукопис, якщо він справді тут, але Трепка знову заперечив, для різноманітності посилаючись тепер на естетичні, аргументи.

— Невже ти не розумієш, друже, — сказав, — який то чудовий ефект буде, коли ми відберемо твір прямо з рук злочинця? Я ж учив тебе, Павелеку, що наша праця — мистецтво, отже, її можна виконувати красиво або погано. Краси нашому мистецтву надає і доцільність. Я вирішив досягнути нашої мети найпростішим, найефективнішим і найекономічнішим способом. Так само, як художник, що однією безпомилковою лінією надає творові потрібного характеру.

Виголосивши цю досить незвичайну, як для фахівця з криміналістики, тезу, Трепка заявив, що, за його припущеннями, цієї ночі настане розв'язка. Йонаш почне діяти. Щоб полегшити йому завдання, Трепка доручив Кайтусу вже о четвертій годині піти з вілли, залишивши нас самих.

Ми зайняли свої місця в кріслах. Була вже, мабуть, восьма година вечора, коли біля замка почулося, нарешті, підозріле шарудіння і довгожданий скрегіт ключа. Ми затамували подих. З самого початку слідства це була чи не найбільш хвилююча мить.

Двері тихо заскрипіли, і хтось майже безшумно ввійшов до кімнати, присвічуючи електричним ліхтариком. Трепка не помилився. То був Йонаш, я впізнав його по характерній округлій фігурі. Я напружено стежив за силуетом. На ногах у Йонаша були тільки шкарпетки. Hepвово поправляючи рукавички, він поволі підходив до письмового стола. Чи не помітить нас передчасно? Ні, Йонаш, мов загіпнотизований, вдивлявся у письмовий стіл. Дійшовши до мети, він витягнув з кишені велику в'язку ключів і почав обшукувати шухляди. У тиші ми чули його часте дихання, що свідчило, як сказав Трепка, про прискорений процес обміну матерії і швидке витрачання психічної енергії.