Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
В океані - Панов Микола Миколайович - Страница 54
Агєєв глянув майже машинально, і раптом подив спалахнув на його обличчі, розширились, потемніли зіниці пильних ясних очей.
Він нахилився до столу. З фотокартки дивилися на нього двоє: дуже молода, з щасливою усмішкою на устах Таня у формі військової, медичної сестри і поруч з нею знайдений у кімнаті Шубіної незнайомець.
Так, це був, безперечно, чоловік, знайдений мертвим у кімнаті Шубіної. З самовдоволеною широкою посмішкою він злегка обнімав Таню, схиливши до її кучерявого волосся голову у високому кашкеті…
Пролунав боязкий стук у двері.
— Заходьте, — сказав Андросов.
— Кликали мене, товаришу капітан третього рангу? — спитала Таня своїм чистим голосом, що відбився в серці мічмана.
— Так, прошу сідати… Товариш майор хоче поставити вам кілька запитань.
Людов підвівся, гаряче потис Ракитіній руку.
— Здрастуйте, товаришу майор, — сказала Таня.
Побачивши Агєєва, вона розгублено посміхнулася, сіла на край диванчика. Випрямившись, склавши руки на колінах, не зводила з Людова очей.
Майор якусь мить мовчав. Потім узяв зі столу, простяг Ракитіній фотокартку.
— Вам відомий цей знімок, Тетяно Петрівно?
Вона подалася вперед, глянула — і відкинулася, ніби від удару. Найглибший подив і страх були на її помертвілому обличчі.
— Та я ж його… Своїми руками…
— Ви своїми руками порвали його, і ось він знову перед вами? — суворо сказав Людов. Вона кивнула, не відводячи од фотокартки очей. — Ви порвали його в кімнаті Шубіної, гадаючи, що назавжди розправилися з минулим, а ми знайшли такий самий знімок у кишені диверсанта, що був затриманий, коли переходив кордон, і мав серед інших завдань завдання продовжувати шантажувати вас…
— Ви сфотографувалися в госпіталі?
— Так, коли прощалися, коли Кобчиков мені перстень подарував. Ми по фотокарточці взяли. Я свою завжди носила з собою.
— А він, напевне, не поставився так бережно до свого екземпляра, — сказав Людов. — Хоч, можливо, зберігав його на всякий випадок десь за кордоном.
Майор поклав фотокартку на стіл.
— Резидент, який підібрав у кімнаті Шубіної обривки вашого знімка, одразу, як ви пам'ятаєте, використав їх, щоб почати шантажувати вас. А потім встиг до свого арешту не тільки продати Тихонові Матвійовичу ту оригінальну пластинку, але й подбати про знімок.
Майор помовчав.
— Він переправив своїм закордонним хазяям клаптики цього фотодокумента, на якому ви фігуруєте поряд з агентом іноземної розвідки Мекензі Фордом. Він розраховував, що коли ви не загинете під час пожежі, вас зможуть знову й знову залякувати пам'яттю про Форда.
Андросов пересунувся в кріслі. Агєєв сидів, стиснувши пальці, відчуваючи страшний тягар на серці.
— Встановлено незаперечно, — з силою сказав Людов, — що Мекензі Форд, знайдений убитим у кімнаті Шубіної, відомий вам під ім'ям Кобчикова, був материм шпигуном і диверсантом… А вбив Форда його спільник, колишній офіцер гітлерівського гестапо фон-Клейст… Тепер, коли слідство в цій справі закінчено і злочинці знешкоджені, вже можна розповісти про деякі характерні моменти… На щастя, ми одразу ж установили той факт, що вбивство в кімнаті Шубіної зв'язане з іноземною розвідкою… Скажіть, Тетяно Петрівно, в закордонних портах не пробували вступити в контакт з вами які-небудь типи?
— В Гетеборзі я не звільнялася на берег. У Бергені на пристані якийсь моргав мені, манив до нього спуститися.
— Він, звичайно, одержав завдання зв'язатися з вами, впізнав вас по одній з копій цього знімка. Суб'єкти на зразок мнимого Кобчикова і після смерті не розчіплюють кігті. В Заполяр'ї вас теж повинен був зустріти якийсь незнайомець із знімком, але, як я вже доповів, йому довелося проти волі передати цю фотокартку нам.
Таня сиділа, здавалось, не дихаючи. Мічман похмуро розглядав свої сплетені на колінах пальці.
— От, власне, і все, через що я дозволив собі потривожити вас, Тетяно Петрівно, — сказав, помовчавши, Людов. Він зняв, почав не поспішаючи протирати окуляри. Дуже добрими здались Андросову його блакитні, оточені безліччю зморщечок очі.
Цілковита тиша стояла в каюті. Агєєв глянув на Таню, побачив, що побіліли навіть її губи. У Тані був вигляд людини, що непритомніє.
— Значить, закінчено слідство про вбивство? — спитав Андросов.
— Так, слідство закінчено… — Майор надів окуляри, його погляд одразу віддалився. — Тепер можу повідомити вас, товариші, що вбивство мнимого Кобчикова виявилось лише першою ланкою в ланцюгу наступних, значно важливіших подій. Диверсанти готували удар не тільки по доку — вони намагалися висадити в повітря нову гідростанцію Електрогорська. Ворожа розвідка розробила своєрідний тактичний план. Щоб локалізувати нашу увагу, відвернути її від головного об'єкту диверсії, вони нав'язували нам думку, що єдина мета їхніх диверсійних задумів — док. Але висадження в повітря доку повинно було стати лише сигналом до висадки на берег проти Електрогорська підривної групи.
Людов несподівано усміхнувся.
— Ми дали цей сигнал імітацією вибуху — відомою вам нічною пожежно-аварійною тривогою на доку. І тут важко переоцінити ту допомогу, яку подала нам Тетяна Петрівна.
Губи Ракитіної здригнулися, вона сиділа, не підводячи очей.
— Вона одразу повідомила нас, що пережила в кімнаті Шубіної. Незважаючи на тяжке нервове потрясіння, вона погодилася виконати відповідальне доручення. Правда, продумуючи її показання, ще нелегко було здогадатися, що сталося в кімнаті Шубіної перед приходом міліції. Не можна не відзначити, що немаловажну роль у наших логічних висновках відіграли спостереження мічмана Агєєва на місці злочину. Я маю на увазі трохи покривлене дзеркало і зсунуті з місць меблі…
Отже, логічно міркуючи, ми прийшли до висновку, що резидент, який був у кімнаті Шубіної, не пропустить можливості спробувати завербувати Ракитіну з допомогою знайдених ним персня і обривків знімка… Тетяна Петрівна знайшла в собі душевні сили провести на належному рівні розмову з шантажистом. Вона вдала, що згодна віднести на док бомбу — книгу, вручену їй резидентом. Вона діяла дуже сміливо й розумно, і ворогові навіть не спало на думку, що ми своєчасно знешкодили цю пекельну машину, перед тим, як Тетяна Петрівна ступила на палубу доку.
Потім відбулись одна за одною події: відома вам імітація вибуху у формі навчально-аварійної тривоги на доку, негайне радіодонесення резидента, висадка тієї ж ночі диверсійної групи із швидкохідного катера, закомуфльованого під рибальський бот, і, нарешті, арешт усіх учасників диверсії. Не вдалася й спроба вивести док з ладу в дорозі, чим хотіли поквитатися з нами джентльмени, які надто пізно зрозуміли, що їм не вдалося перехитрити нас…
Людов підвівся.
— Ще раз, товаришко Ракитіна, висловлюю вам глибоку подяку за вашу мужню поведінку в цій справі.
Таня хотіла щось сказати. Її губи скривилися, все вологіше блищали очі. Вона судорожно схлипнула, вибігла з каюти.
Мічман мимоволі підвівся.
— Почекайте, Сергію Микитовичу, може, так краще, — сказав майор. — Те, що вона пережила, не дуже легко перенести… Колишні добрі почуття її до Мекензі Форда…
Вони мовчали. Стало виразно чути, як цокає на перебірці годинник, булькає вода в умивальнику, дзюрчать за ілюмінатором хвилі.
— Що ж це за добрі почуття такі? — сказав, нарешті, через силу Агєєв.
— Так, мічмане, добрі почуття були, — відповів Людов. — І була дуже зіпсована, зла людина, що не посоромилася використати ці почуття. Жила собі радянська медична сестра, дуже молоденька, дуже запальна, працювала в дні Великої Вітчизняної війни на передовій лінії фронту. В госпіталі вона врятувала від смерті людину, яку знайшли тяжко пораненою серед визволених нами полонених фашизму.
Це був Кобчиков — Мекензі Форд, таємний агент однієї з іноземних розвідок. Працюючи в гітлерівському гестапо, Форд украв ім'я й прізвище Дмитра Васильовича Кобчикова, радянського офіцера — взятого в полон і страченого гітлерівцями. З документами Кобчикова Форда закинули в концентраційний табір, але йому не повезло, він був тяжко поранений під час повітряного нальоту, перед тим як табір захопила наша наступаюча частина.
- Предыдущая
- 54/60
- Следующая