Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович - Страница 47

Запитання:

Чи не є ідея сталкінгу свого роду духовним авантюризмом?

О. Б.:

Абсолютно правильно: авантюризм! Тільки ви не звернули увагу, що це слово означає. А воно означає буквально «першопроходець». Як не любили байдужих людей, так не любили і першопрохідців, називали їх пройдисвітами. Теж прекрасне слово: «той, що пройшов усі світи». Тому сталкер, «першопроходець» — це І той, хто йде над прірвою, і той, хто не боїться розміновувати поле нашого буття.

Далі автор записки пише: «Яка доля втікачів у суспільстві — обструкція, розп’яття, Голгофа?» Безумовно. Але якщо не робити цього, то хто нас виведе? Ясна річ, можна сказати: раз якийсь боженька створив тюрму, треба бути слухняними — може, колись він нас і виведе. Ще у більшу в’язницю виведе! Може навіть таке бути, що він спостерігає, як люди себе поводять у тюрмі: якщо вони опустили носа, стали холопами — він нікуди їх не пустить. Вони вже не можуть бути Синами Божими, першопрохідцями, творцями, бо для раба місце — у рабському загоні, а шлях авантюриста — у Зоряному Океані.

Чого нам боятись?! Ще Сковорода казав: дурні люди — живуть у пеклі, а бояться пекла.

Запитання:

Земля блокована ментальним полем великої напруги. Що дасть прорив цього поля? Чи можливо це ментальне блокування розімкнути або очистити власним Вогнем?

О. Б.:

Не тільки власним: Космос посилає могутні вогні оновлення. Наше завдання — зуміти пропустити їх через творчу психіку, згармонізувати цей вогонь і перетворити його у пісні, у гармонійні стосунки між людьми, у будівництво нового соціуму, у формування нових поколінь. Нам тільки здається, що матеріал — це дерево чи камінь. А основний матеріал — це Небесний Вогонь, інформативний потік Небесної Ієрархії, який нам дається безкоштовно. З неба і з зірок лине лавина енергії, і не тільки Божої, а й енергії сузір’їв. Наприклад, Оріон. Зовсім недалеко від нас могутня цивілізація, повністю позбавлена демонічних начал. Ви можете уночі, концентруючись на Оріоні, приймати від нього могутні посили і посилати йому свою любов. А вранці звертайтеся до Сонця.

Запитання:

Що потрібно для прориву від серця, повного жертовної любові до всього сущого?

О. Б.:

Сповнене любов’ю серце — це і є найбільший прорив. Такого серце вже ніхто не втримає, воно завжди притягнеться до Найвищого Серця.

Я вам скажу відверто: ми з вами вже досягли колосальної напруги ментального кристалу. Я ніколи не думав, що у Києві знайдеться так багато людей, здатних настільки тонко й чутливо, пластично входити до кристалу майбутнього суспільства. Благо вам, що ви так відгукнулися на Божий поклик. Це не ми робимо, це Мати Божа збирає нас для несподіваного польоту, для походу у Новий Світ…

Зустріч шоста

Співає Василь Литвин:

Україно моя, рідна Мати моя,

Хто ти є, хто ти є?

Я питаю про те навесні солов’я,

Я запитую серце своє.

Хто ти є, хто ти є?

Я запитую серце своє.

Мені каже Дніпро: — Україна — то я.

А Карпати високі здаля

Все шепочуть: — У горах Матуся твоя,

Невмируща Вкраїнська земля.

Шепчуть гори здаля:

— Невмируща Вкраїнська земля.

Вірю, знаю: у горах Матуся живе,

У Дніпровськім потоці співа,

Її серце — то небо весни грозове,

Її дума — печаль Світова.

Її серце — живе,

Її дума — печаль Світова.

І зірки вдалині — то Вкраїни вогні.

То все — ти, то все — ти!

Струни кобзи дзвенять, Україно, в мені,

Ніби райдужні в небі мости.

То все — ти, то все — ти,

Ніби райдужні в небі мости.

Україно моя, рідна Мати моя,

Хто ти є, хто ти є?

Я питаю про те на весні солов’я,

Я запитую серце своє.

Хто ти є, хто ти є?

Я запитую серце своє…

Олесь Бердник:

Добрий вечір!

Сьогодні шоста зустріч Школи Астросталкерів. Ми багато говорили про загальні речі, а сьогодні ми спробуємо викристалізувати проблему Часу. Точніше, кілька проблем: проблема миті, проблема тривалості і проблема Вічності.

Спершу я розкажу вам про одну свою зустріч, яка відбулася в горах Тянь-Шаню років тридцять тому. Я поставив намет високо в горах. І одного разу приїхав до мене на коні чоловік. Ми розговорились, і вийшло так, що ми почали говорити про потойбічне життя, про смерть, і я йому виклав концепцію того, що людина живе не тільки тут, що вона і далі житиме, що вона понесе з собою певні зерна, знову відродиться… Він слухав, слухав, потім нахмурився і запитує мене: «А якщо людина, наприклад, убила когось, так це з нею й залишається? Вона не може цього позбутися?» Я кажу: з нею все йде. І він тоді зірвався на рівні ноги і говорить: «Тоді я не хочу безсмертя! Краще повна пітьма — і кінець!» І пішов геть… і вже не повертався.

Мене вразила така реакція. Але пізніше я зрозумів, що у ній був глибокий смисл. Людина відчула, що вона не зможе впоратися з тим, що колись відбулося в її житті. Очевидно, той чоловік убив людину. І ця подія не відпускає його, і він не знає, як із нею розрахуватися. Погляд церкви — «покаяння» — його, очевидно, не задовольняв. Я йому намагався роз’яснити, що енергію злочину можна перевершити зворотною енергією добра. Його й це не задовольнило…

Але вже тепер, замислившись над категоріями Часу, я дійшов висновку: події, що з нами відбуваються, треба вимірювати не тривалістю Часу. Я поясню вам, що мається на увазі…

Ми вимірюємо своє життя від народження до так званої смерті. Ми вважаємо, що всі події, які з нами трапилися, — це сукупність того, що становить нашу Карму, причинність, з якої потім і вимальовується бадилинка нового дерева, нового життя. Насправді ряд втаємничених Учень стверджують, що секрет — у миті. Тут-от якраз присутні вчені, які працюють над проблемою Часу, і вони можуть підтвердити, що наука підійшла до розуміння квантів Часу. Квант — це поняття наукове, а ми говоримо «мить». Саме мить невимірна, а тому — еквівалентна Вічності. Бо якщо ми будемо мати в сукупності мільярди років, все одно це не буде Вічність, це буде «дуже довго», «дурна безкінечність», як казав Гегель. А насправді Вічність саме у Миті.

Згадайте розбійника, розіп’ятого на хресті. Все його життя — це злочини, вбивства, які заслуговують смертної кари. Карма його і повела на хрест. Але він вибрав мить, неповторну мить, коли відчув, побачив, що поряд — Провідник у принципово новий Світ, у Вічність. Він перекреслив ціле життя. Він його спопелив. Він вибрав один квант.

Тепер розумієте, у чому суть такого кванта? Квант — це зерно нашого життя. Одну мить ми можемо вибрати із нашого життя — і на ній будувати своє нове життя… Для того, щоб побудувати наше життя на новому полі, щоб провести досконалий сталкінг у принципово новий світ, потрібно вибрати те зерно свого життя, яке не соромно буде посадити. І зовсім уже не має значення, що робити з рештою.

Наприклад, колись ви зустріли людину — жінку чи чоловіка, — яка могла б стати прекрасним супутником. Ви з тією людиною могли створити Новий Світ, а щось вам завадило, і ви цю мить упустили… Як говорить Учитель в «Пісні Надземній»: «Вісник біля Воріт, дарунок Життя вісник має. Але злих псів стримайте і прийміть цей Дар». Якщо злих псів Карми не втримати, ми упускаємо цю неповторну мить. Але ми можемо й повернутися до неї у вирішальний час нашого розп’яття. Через розп’яття проходить кожен із нас, коли мучиться, переживає, знемагає від самотності, від недуг, від непорозуміння. І коли вже Людина попереду не бачить нічого, окрім пустелі, — виникає потреба розшукати у кишенях свого так званого «минулого» оте зернятко, оту неповторну мить, квант Вічності, з яким можна йти за межу тривіального життя.