Альтернативна еволюція - Бердник Олесь Павлович - Страница 3

Де причини вражаючої інерції? Втома душі? Сон Розуму? Чи гіпноз невідомого Ворога, зацікавленого в знищенні Життя?

Необхідно знайти отруйний вірус і знищити його, щоб повернути Буття до Радості. Заради цієї мети можна віддати все, тому що ми здобуваємо все — і навіть більше.

Рецепт рятунку єдиний — пробудження. Повернення до Першожиття, котре вічне, незнищенне і світоносне. Пробуджений погляд по-дитячому бачить те, що тяжко побачити мудрецям, зануреним у вивчення дискретностей. Він може побачити й шляхи виходу зі Світового Лабіринту.

Відверте Слово Співчуття має звучати безперервно. Чи зможе воно втілитися в життя, — залежить від глибини сну людей, закоханих у своє хворе ілюзорне буття.

У цей час останніх можливостей, коли кожне відкрите зусилля може бути рятівним, ми мовчання вважаємо злочином — якщо серце вимагає термінової дії для пробудження душ, здатних до Єднання. Тільки спільно можна утвердити шлях збереження свідомості й розуму серед вселенського хаосу, а отже — шлях до рятунку Психосфери, що сформована в Океані Всесвіту тяжкою віковічною Еволюцією Духу.

Чи вірить автор цих рядків в успіх?

Безумовно! Космічний переворот Свідомості здійсниться. Бажано, щоби це Дійство відбулося з мінімальними руйнуваннями, без «архангельських труб», без кривавої вакханалії революцій і контрреволюцій.

Учитель Серця в «Пісні Надземній» говорить: «Нитка щастя може бути зіткана. Тому ще раз звернемося до Серця Народного».

Істинно, лише Серце Народне без лукавих мудрувань може зрозуміти велич і незвичайність грядущого народження людини від Духу — вогняного Народження.

Окультизм і містика, релігія і марновірні течії зучили думати, що народження згори, заповідане Христом, — це щось трансцендентне й надприродне. «Пісня Наземна» ж говорить: «Без містики, але як Соратники Матері Світу, пройдемо в нову Країну завзято, радісно й стрімко. І хай ніщо не зіб’є вашого ритму».

До Нового Народження покликані всі — вчені й хлібороби, будівники та інженери, шукачі тонких технологій та романтики зоряних доріг, поети й барди, художники й зодчі, керівники народів і всі, хто прагне Нового Світу.

Нове Небо й Нова Земля суджені. Ця віра зігрівала мільйони сердець подвижників у всі віки тяжких духовних пошуків. Де основа такого переконання?

У надії на підтримку Духа Цілості, що незламний при будь-яких падіннях окремих людей, народів та цивілізацій…

Слово перше

МІРАЖІ БУТТЯ

Найбільша біда сучасності — брехливість або відносна правдивість інформаційних каналів: періодики, книг, радіо й телевізії, шкіл, кіно, традицій, історичних та релігійних переказів. Лише окремі мислителі здатні усвідомити фальш суспільного буття, і мало хто має мужність заявити про це.

Свідомість людства засмічена лавиною жупелів та штампів. Більшість людей мислить газетними заголовками, фразами з популярних пісень, дотепними анекдотами. Тому необхідно оголити проблему, як би не було боляче. Без болю не відкинути тисячолітню кору сплячки й невігластва.

Отже, проблема катастрофи. Під загрозою не окремий острів чи континент, не система чи ідеологія, навіть не цивілізація. Під загрозою повного зникнення зі скрижалей Буття — саме Життя, а з ним — і Всесвіт, що усвідомив себе як чудо свідомої Духосфери.

Не стихії, не тварини і не рослини поставили Світ на край загибелі. Це — людська вина й проблема. Тож, якщо Людина, будучи лідером Життя, замахнулася на Корінь цього Життя — на Цілість, якщо їй вдалося потрясти основи Буття, то необхідно отримати точні відповіді на запитання:

Що таке Людина?

Що таке Світ, в якому вона перебуває і який нерозривний з нею?

Життя — це випадок чи сама сутність Буття?

Свідомість — хвороба чи основа, творець структури чи її функція?

Що рухає Світ — Випадок чи певна Воля?

Чи такий Світ, яким його вивчає наука, чи ми бачимо лише сни свідомості і вважаємо їх дійсністю?

Що таке історія — реальність світу чи тимчасова координата загальнолюдської свідомості?

Хто формував мови, науку, релігію, технологію?

Прогрес — реальність чи соціологічна функція?

Чи існує Світовий Лабіринт? Хто його Творець — Випадок чи розум?

Чи є так звана Еволюція і що це таке? Хто досконаліший: найпростіші чи високорозвинуті істоти? Де критерій «досконалості»?

Чи існує таємний Світовий Уряд, і хто його очолює — Брати Людства чи Вороги Людства?

Це не пусті запитання, і є досить підстав, аби їх розглянути. Ось лише кілька передумов:

• Людина, нібито мисляча істота, що має незаперечну перевагу над тваринами, упродовж всієї відомої історії займається жорстоким самознищенням.

• Людина, яка розуміє Єдність Життя, старанно руйнує його, знищуючи вітку, на якій росте.

• Людина, маючи мужність у потрібну мить померти ради якихось проблем чи цінностей, полохливо виконує накази нікчемних правителів під гнітом незрозумілого страху.

• Людина, котра явно бачить катастрофічність ситуації, поглиблює її й переслідує тих, хто намагається розбудити сплячих.

Ці та інші нез’ясовні факти свідчать про своєрідний гіпноз, в якому перебуває Людина, або ж про древню Світову Хворобу, кульмінацією котрої буде грядуща катастрофа Життя.

Так, гіпноз безсумнівний. Навіяні ним МІРАЖІ БУТТЯ і спричинили різнопланове руйнування Свідомості. Але для того, щоб збагнути сутність цих міражів, необхідно підійти до розуміння безумовної основи Буття й мислення, визначити те безсумнівне, що всіх нас об’єднує.

Безумовні основи Буття — Свідомість і Космос, на полі яких відбувається містерія Життя, та естафета Життя й Розуму, що передається з вічності у вічність. Чому ця тріада є безумовною основою?

СВІДОМІСТЬ тому, що це єдине явище, про наявність якого ніхто не сперечається: усі проблеми — це проблеми свідомості. Будь-який процес пізнання — це питання свідомості і відповідь відомості. Аби про щось, говорити і за щось братися — необхідне усвідомлення. Так визначається лідерство свідомості.

КОСМОС тому, що він — загальний для всіх мислячих і не мислячих істот. Він є загальним фактом для свідомості всіх. Його походження — це інше питання, але саме це питання й буде найголовнішим у визначенні катастрофічності ситуації.

ЕСТАФЕТА ЖИТТЯ Й РОЗУМУ тому, що є живий ланцюг поколінь, котрий свідомо і несвідомо тче загальну тканину Буття. Саме естафета Життя й Розуму творить релігію, соціологію, науку, космогонію і шукає осмислені моделі Світобудови. Але чи могла ця естафета передати крізь ланцюг поколінь правдиве відображення Цільного Буття, щоб уникнути міражів?

Розглянемо, що ж породило Свідомість, а отже, й розуміння Космосу, і оцінку Історичної Естафети упродовж відомого періоду часу? Естафета Життя й Розуму розкривається в трьох фазах суб’єктивного Часу: в минулому, сучасному й майбутньому. Жорстокий взаємозв’язок явищ, невблаганна причинність ілюструє жахливі феномени Буття.

У МИНУЛОМУ

Світи хаосу й титанічної боротьби — в космосі й на землі. Яре кипіння Першожиття в океанах і початок взаємопожирання: десь там уже почалася лихоманка буття і світова Хвороба. Ускладнюючись, породжуючи химерні форми Життя, Матерія не вилікувалася, а втягнулася у ще жахливіші цикли потрясінь і конфліктів. Довжелезні періоди царювання рептилій, їх страшна безкінечна боротьба, припинена згодом космічним катаклізмом; поява ссавців, а з ними й приматів — ембріонів Людини, — не зупинила лютої хвороби буття, а перевела її в план духовного протистояння, у Сферу Розуму. І розгорнулась тисячолітня битва Світла й Мороку, Гармонії й Хаосу, радості й відчаю. Так страшна естафета Життя й Розуму передалася в сучасне.

У СУЧАСНОМУ

Розтерзаний, подрібнений світ. Кровоточива Планета, що пливе в невідомість. Зримий Космос байдужий до долі Людини й Життя на Землі. Отже, вся суть проблеми переноситься у Внутрішній Космос Духу.