Код Да Вінчі - Браун Дэн - Страница 74

— Добре, — сказала Софі, — але якщо камінь, якого славлять тамплієри, — це Бафомет, то маємо нову загадку. — Вона показала на диски криптекса. — Baphomet — це вісім літер. А тут треба тільки п’ять.

Тібінґ розплився в широкій усмішці.

— Дорогенька, саме тут нам стане в пригоді атбаш.

Розділ 77

Ленґдон був вражений. Тібінґ щойно написав із пам’яті весь гебрейський алфавіт — алеф-бет — із двадцяти двох літер. Щоправда, замість гебрейських літер він написав їхні латинські відповідники, але це не завадило йому прочитати їх усі з бездоганною вимовою.

— Алеф, бет, ґімель, далет, хей, вав, заїн, хет, тет, йод, каф, ламед, мем, нун, самех, аїн, пей, цаді, коф, рейш, шин і тав. — Тібінґ театрально підвів брови і продовжив: — Традиційно в івриті голосних не пишуть. Отже, якщо ми запишемо слово «Бафомет» за допомогою івриту, то з нього випадуть три літери, і залишиться...

— П’ять! — вигукнула Софі.

Тібінґ кивнув і знову почав писати.

— Отже, так пишеться слово «Бафомет» на івриті. Для зручності я позначу голосні:

— Не забувайте, — додав він, — що в івриті слова пишуться справа наліво, але ми можемо застосувати атбаш і так. Усе, що нам залишається тепер зробити, — під цим алфавітом записати алфавіт у зворотному порядку, щоб мати перед очима схему замін.

— Є простіший спосіб, — сказала Софі і взяла в Тібінґа ручку. — Він підходить для всіх шифрів за принципом дзеркальної заміни, в тому числі і для атбашу. Маленький фокус, якого мене навчили в Роял Холлоузе. — Софі написала першу половину алфавіту зліва направо, а під нею — другу, вже справа наліво. — Криптоаналітики називають це складанням удвоє. Так зручніше.

Тібінґ подивився, що в неї вийшло, і хмикнув.

— Маєте рацію. Приємно дізнатися, що хлопці в Роял Холлоузе роблять свою справу.

Дивлячись на табличку, яку накреслила Софі, Ленґдон відчув збудження, схоже, мабуть, на те, що свого часу відчули вчені, коли за допомогою атбашу розкрили знамениту таємницю Шешача. Багато років учених бентежили посилання в Біблії на місто із назвою Шешач. Такого міста немає на жодній карті і в жодних інших документах, але його неодноразово згадують у Книзі пророка Єремії — цар Шешача, місто Шешач, народ Шешача. Урешті-решт, хтось із учених спробував розшифрувати це слово за допомогою атбашу, і результат виявився приголомшливий. З’ясувалося, що Шешач — це  слово-код, яке означає інше дуже відоме місто. Процес розкодування був простий.

«Шешач» на івриті пишеться Sh-Sh-K.

Якщо застосувати принцип дзеркальної заміни, то «Sh-Sh-K» перетворюється на «B-B-L>.

«B-B-L» на івриті означає «Вавилон».

Виявилося, що загадкове місто Шешач — це Вавилон, і вчені кинулися заново досліджувати біблійні тексти. Вже за кілька тижнів у Старому Завіті знайшли інші слова, закодовані за допомогою атбашу, які відкрили безліч прихованих значень, що про них учені раніше навіть не здогадувались.

— Ми вже близько, — прошепотів Ленґдон, не спроможний приховати хвилювання.

— За якихось кілька дюймів, Роберте, — сказав Тібінґ. Він обернувся до Софі й усміхнувся. — Ви готові?

Вона кивнула.

— Що ж, Бафомет на івриті без голосних пишеться B-P-V-M-Th. Тепер просто застосуємо вашу матрицю заміни, щоб одержати із цих літер жаданий пароль.

Ленґдон відчув, як шалено в нього калатає серце. B-P-V-M-Th. В ілюмінатори вже яскраво світило сонце. Він подивився на табличку і почав повільно підбирати літери. B — це Sh... P — це V...

Тібінґ сяяв, наче школяр перед різдвяними канікулами.

— І атбаш дає нам... — Він замовк на півслові. — Боже милосердний! — Лі сполотнів.

Ленґдон різко підняв голову.

— Що сталося? — стривожилась Софі.

— Ви не повірите. — Тібінґ подивився на Софі. — Особливо ви.

— Ви про що? — запитала вона.

— Це... геніально, — прошепотів він. — Просто геніально! — Тібінґ знову щось написав. — Фанфари, будь ласка. Ось вам ваш пароль. — І він присунув до них аркуш.

Софі наморщила чоло.

— Що це?

Ленґдон теж не впізнав цього слова.

У Тібінґа від хвилювання тремтів голос.

— Це, друже, насправді давнє слово мудрості.

Ленґдон прочитав іще раз. «Як давнє слово мудрості знайти». І наступної миті все зрозумів. Такого він не чекав.

— Давнє слово мудрості!

Тібінґ сміявся.

— Буквально!

Софі подивилась на слово, тоді на криптекс. Вона одразу побачила, що Ленґдон із Тібінґом випустили з уваги одну серйозну деталь.

— Стривайте! Це не може бути паролем, — заперечила вона. — На криптексі немає символу «Sh». Тут звичайний латинський алфавіт.

— Прочитай це слово, — порадив Ленґдон. — І пам’ятай дві речі. В івриті символ, що позначає літеру «Sh», може читатися і як «S», залежно від діалекту. А літеру «P» можна вимовляти як «F».

«SVFYA?» — спантеличено подумала вона.

— Геніально! — повторив Тібінґ. — Літера «vav» часто замінює голосний «o»!

Софі ще раз подивилась на літери, намагаючись прочитати вголос.

С...о...ф...і...я

Вона чула свій голос і не могла повірити в те, що вимовила.

— Софія? Так пишеться «Софія»?

Ленґдон радісно закивав.

— Так! Грецькою «Софія» означає «мудрість». Твоє ім’я, Софі, — це буквально «слово мудрості».

Раптом Софі страшенно засумувала за дідусем. «Він зашифрував наріжний камінь Пріорату моїм ім’ям». Горло стиснув спазм. Усе було так просто і досконало. Але, подивившись на п’ять дисків криптекса, вона збагнула, що є ще одна проблема.

— Але зачекайте... у слові «Sophia» шість літер.

Тібінґ не переставав усміхатись.

— Подивіться уважніше на вірш. Ваш дідусь написав «Давнє слово мудрості»

— То й що?

Тібінґ підморгнув їй.

— Давньогрецькою «мудрість» пишеться як «S-O-F-I-A».

Розділ 78

Схвильована, Софі взяла криптекс і почала підбирати потрібні літери. «Як давнє слово мудрості знайти». Ленґдон із Тібінґом затамували подих.

S...O...F...

— Обережно! — заблагав Тібінґ. — Прошу вас, дуже обережно.

...I...A

Софі повернула останній диск.

— Що ж, — прошепотіла, глянувши на чоловіків, — тепер спробуймо відкрити.

— Пам’ятай про оцет, — схвильовано шепнув Ленґдон. — Обережно.

Софі знала: якщо цей криптекс такий самий, як ті, що вона відкривала в дитинстві, то треба лише взяти його за два кінці і легко потягти в різні боки. Якщо диски розташовані як належить, то один кінець циліндра просто зісковзне, приблизно як кришечка об’єктива, і можна буде витягнути зсередини аркуш папірусу, обгорнутий довкола флакона з оцтом. Однак якщо пароль вибраний неправильно, то від спроби відкрити криптекс зрушиться малесенький важіль усередині. Він повернеться вниз, у порожнину циліндра, натисне на скляний флакон і врешті-решт його розіб’є, якщо потягти досить сильно.

«Тягни обережно», — сказала вона собі.

Софі взяла циліндр за обидва кінці, Тібінґ із Ленґдоном затамували подих. Від радості, що вони розшифрували пароль, Софі мало не забула, що може виявитися всередині. Це — наріжний камінь Пріорату. Тібінґ стверджував, що в ньому захована карта, яка вказує шлях до Святого Ґрааля — могили Марії Магдалини і скарбу Санґріл... найбільшої таємниці за всі часи.

Софі ще раз пересвідчилась, що всі літери вишикувалися під стрілкою, як належить. Тоді легенько потягла. Нічого. Потягла сильніше. Раптом камінь розсунувся, наче телескоп. Один важкий ковпачок залишився в неї в руці. Ленґдон і Тібінґ мало не зірвалися на ноги. Серце в Софі шалено калатало. Вона поклала кам’яний ковпачок на стіл і зазирнула всередину циліндра.

Згорток!