Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 53

– Черговий пленум.

В КДБ

Українця визвали В КДБ.

– Чому вам регулярно присилають передачі із Ізраїля?

– Бо під час війни я переховував єврея.

– І вам – громадянину Радянського Союзу не соромно було отримувати передачі від жидів? А ви про своє майбутнє подумали?

– Так, я ховаю китайця.

НА ПРИЙОМІ У ЛІКАРЯ

– На що жалієтесь?

– На життя.

– А ще на що?

– На Верховну раду.

ХОЧУ СТАТЬ ВАГІТНИМ

Прийшов чоловік до лікаря і говорить:

– Я хочу стать вагітним.

– Ні, я не можу вам допомогти, але на всякий випадок сходіть до мого колеги доктора Петросяна. Через тиждень знову з’являється той самий чоловік до першого лікаря.

– Ой, дякую вам, доктор, допоміг мені ваш колега: уже голова крутиться, починає нудити, живіт росте.

І пішов додому. Здивований лікар телефонує до свого колеги:

– Слухай, Петре, що ти йому зробив?

– Зашив жопу.

ЖОВТУХА

Розмовляють два лікарі.

– Ти знаєш, вчора помер хворий, якого я лікував від язви.

Розтин показав, що у нього був рак.

– Це ще дурниці, – говорить колега,– я недавно лікував одного місяць від жовтухи, а він виявився – китайцем.

НА УРОЦІ ІСТОРІЇ

На уроці історії вчителька запитує:

– Іванов, хто взяв Ізмаїл?

Іванов злякано:

– Я не брав. Чесне слово. Може це взяв Петров.

Вчителька стурбовано розповідає про це завучу. Завуч заспокоює вчительку історії:

– Не хвилюйтесь. Це ж діти. Трохи пограються і віддадуть.

Пішла вчителька до директора і розповідає йому про свою розмову із завучем. Директор дуже уважно вислухав вчительку і запитує:

– А в якому це класі було?

– У п’ятому «Б».

– Ну ці якщо взяли. то вже не віддадуть.

ХОЧУ ЖИТИ

Здоровий я чи хворий, а один раз в місяць я однаково іду до лікаря. Лікар, бачите, також хоче жити. Він приписує мені ліки і я їх купую, а тому іду в аптеку. Аптекар також хоче жити і їх мені продає. Потім я їх всі викидаю.

– ???

– Адже я також хочу жити.

НА ЗАЛІЗНІЙ ДОРОЗІ

– Рабінович, де ви працюєте?

– На залізній дорозі.

– І багато там наших?

– Двоє. Я і Шлагбаум.

СКОРО ПОГРОМ

– Хаїм, ти чув скоро будуть євреїв бити.

– А я не боюсь. Я по паспорту – росіянин.

– В тім то і справа, що бити будуть не по паспорту, а по морді.

З ТАКИМ ПРІЗВИЩЕМ

Рабіновича не беруть на роботу, не дивлячись на те, що він росіянин.

– З таким прізвищем я краще єврея візьму,– говорить начальник.

ВАМ ЛІКИ ДОПОМОГЛИ?

Лікар питає у свого старого пацієнта:

– Скажіть, будь-ласка, вам мої ліки допомогли?

– Дякую, навіть дуже. Мій дядя їх помилково випив, і я став його єдиним спадкоємцем.

СКАЖИ «ВИШЕНЬКА»

В готелі не вистачало жіночих номерів і одну жінку вирішили підселити до трьох грузинів. Вона не перечила. Але, коли її поселили, як тут же грузини до жінки:

– Слюшай, красавіца, ми тобі загадаємо загадка і якщо ти її відгадаєш, то будеш спати одна, а якщо не відгадаєш, то будеш спати з усіма.

– Гаразд,– відповіла жінка.

– Що таке маленьке, червоне, на дереві росте?

– Помідор, – відповіла жінка.

– Не вгадала..

І тут же всі зробили те, що обіцяли. А коли зробили по разу, як знову питають все те саме: що таке маленьке, червоне і на дереві росте? Знову жінка сказала «помідор». І так повторювала багато разів. Нарешті, вона їх так замахала, що вже ті і самі не раді були, що з нею зв'язались, і до неї:

– Скажи, що вишенька!

– Ні! – сказала жінка, – помідор.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР

Податковий інспектор запитує нового росіянина:

– Ви упевнені, що дачу, п’ять мерседесів і сім квартир в центрі Києва ви купили за чесно зароблені гроші?

– А на які ще?

– Мені здається, що все це куплено за народні кошти!

– Ти чо, начальник, зовсім охреновів? Звідки у народу такі гроші?

НЕ ГОВОРИ ПРО ТЕ, ЧОГО НЕ ВІДАЄШ

Дружина до чоловіка:

– Не розумію, як можна просидіти цілий день в пивному барі?

– А якщо не розумієш, то навіщо ти говориш про те, в чому не розбираєшся?

ВІРМЕН І ПРОКУРОР

Стоїть вірмен на дорозі і трахає ослицю. Аж тут і прокурор:

– Ти навіщо гвалтуєш тварину? Я член суда.

– А я туда і сюда. Кому що подобається.

ДВІ МАВПИ

Сидять дві мавпи на дереві, одна трохи вище, а друга – нижче.

Ота що нижче і говорить:

– Який дощик теплий.

А та, що вище, відповідає:

– Який хочу, такий і роблю.

ВАША КРАЩА

Директор вирішив позбутись від своєї секретарки і просить головного інженера забрати її до себе. Головний інженер запитує у директора:

– А чому ви вирішили її позбутись?

– А ну її, моя дружина краща.

Пройшло декілька днів. Директор запитує в інженера:

– Ну як?

– Ви праві. Важа жінка, дійсно, краща.

1980 р.

БЕНЗОПИЛКА

Купив Іван бензопилу. На другий день приходить до продавця і говорить.

- У вашій інструкції написано, що нею можна за день спиляти біля двохсот дерев, а я спиляв лише сто, прошу повернути мені гроші.

– А яким бензином ви користувались?

– А що, так її потрібно ще й бензином заправлять?

НА ЕКЗАМЕНІ В ДАЇ

Грузин здає екзамен на права водія, а інспектор його і запитує:

– Скажи, дарагой, от їдеш ти гірською дорогою, і раптом дивися справа – скеля, зліва – обрив, а впереді дві жінки – один старий, а другой – молодой. Кого давить будеш?

– Звичайно, стару жінку.

– Не будет тебе прав, дарагой. Тормоз давить треба.

ФРАНЦУЖЕНКА І ЧОЛОВІК?

Француженка розповідає своїй подрузі:

– Сиджу я дома. Раптом стук у двері. Я відкриваю. Дивлюсь, стоїть надто симпатичний чоловік і запитує «Ваш чоловік вдома?»

Я відповідаю, що нема, і він тут же заголив моє плаття і штовхнув на диван. Ну, а коли зробив роботу, ти сама знаєш – яку, то як прийшов, так і пішов. І ти знаєш, я так і по сьогодні не зрозуміла, що він хотів від мого чоловіка?

ПОЛКОВНИК І ПОРУЧИК

Поручик запитує у пана полковника:

– Коли ви були молодим, яке у вас було саме велике вподобання?

– Полювання і жінки.

– І на кого ж ви більше полювали?

– На жінок.

НА ОДНУ ЗАРПЛАТУ

– Чи може сім’я із п’яти чоловік жити на одну зарплату?

– Зможе, якщо буде жити по черзі.

В ЛІЖКУ

Лежить чоловік з жінкою у ліжку.

– Скажи мені, Петре, ти мене кохаєш?

– Звичайно, кобра.

Трохи полежали і вона знову до нього:

– Петре, скажи, а ти мене хочеш?

– Хочу, сучко.

– Ой, Петре, ти і мертвого умовиш.

ДИРЕКТОР ШКОЛИ

Син говорить до матері:

– Я сьогодні в школу не піду.

– Чому?

– Та ну її ту школу. Знову Іванов буде бити підручником по голові, а Петров буде з рогатки цілитись у мою потилицю, а Сидоров влаштує підніжку.

– Ні, синок, ти повинен піти в школу,– говорить мати. По перше, ти уже дорослий, тобі вже сорок п’ять виповнилось, а по-друге, ти ж – директор школи.