Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 31

– Сучасну оборонну споруду, наприклад, ДОТ, ДЗОТ.

– Так! – відповів генерал. Потім звертається до іншого солдата, який надто прискіпливо втупив очі в землю:

– А ви про що думаєте, пане солдат?

– Про те, що в жінки між ногами, – пане генерал.

– А про що думаєте в інший час?

– Я весь час думаю про одне і те саме.

10.3.2000 р.

ПЕКЛО І ЦВЯХИ

Помер чоловік і ось перед ним прохідна. В яке пекло іти, в капіталістичне, чи в соціалістичне,– питає в провідника. Той відповідає:

– Ну, звичайно, в соціалістичне. Там цвяхи в попу забивають через день.

– Гаразд,– простогнав грішник,– хай буде по-вашому.

– Але,– продовжив провідник,– в кінці місяця добивають решту. План є план.

10.3.2000 р.

ХВОРИЙ І МАСАЖИСТ

Хворий до масажиста:

– Чому ви так слабенько масажуєте, ніби займаєтесь відбувальщиною ?

– Яка харч, така й робота. То колись я був слуга народа, а зараз анекдотами ситий не будеш. Хочеш, щоб масаж робив я краще, то плати мені і не інакше.

10.3.2000 р.

ПОРА ВИПИСУВАТЬ

Лікар до хворого:

– Ну як, у вас ще температура піднімається – Піднімається, пане лікарю.

– А коли більше, ранком чи ввечорі?

– Як раз в той час, як в палату заходить сестричка.

– О, я бачу, що вас уже пора виписувати.

8.3.2000 р.

МІКІ І УКРАЇНЕЦЬ

У купейному вагоні їде негр з мавпочкою Мікі і українець.Та не встиг ще українець викласти на стіл сало, як Мікі схопила те сало і не віддає. Негр до мавпочки:

– Мікі, віддай сало.

Та не віддає. Негр вдруге:

– Мікі, віддай сало.

Мавпочка ще дужче прижала сало до себе і не віддає.

Українець:

– Мікі, чому ти не слухаєшся татка?

8.3.2000 р.

МАЙСТЕР ПО ГАЗУ

Молода жінка довго не мала чоловіка і їй звісно захотілось, щоб її хтось….поніжив. Отож, приходить до своєї старшої, більш досвідченої подруги за порадою. А та її і повчає: візьми виклич газовика, буцімто десь пропускає газ. А сама скинь з себе трусики, одягни коротенький халатик, та ж, дивись, не застібай його на всі ґудзики, краще на один і крутись перед ним, як нічний метелик. І все буде гаразд. Отож, не встигла вона і перегнутись, як газовик її тут же і «ощасливив», але не в ту дирку. Жінка йому і говорить: а зараз давай туди…

– Е ні, дорогенька,– відповів газовик. – Туди в мою компетенцію не входить. А якщо хочете туди, то викликайте сантехніка. А я майстер – по газу.

8.3.2000 р.

ОБІД ГОТОВИЙ

Чоловік прихворів і пішов на лікарняний. Жінка бігає навколо чоловіка, як веселе Сонечко і радіє, що він дома і, нарешті, виконає свій супружий обов’язок і пропонує йому всі свої красоти, і звертається до нього:

– Чоловіче, ти б хоч сьогодні трохи розслабився, притулився до мене, я так за тобою скучила, а то вічно ти все спішиш, то – на роботу, то – на футбол, то дивися телевізор, а то читаєш журнали та газети, а мені що робити?

– Моя кохана, вважай, що я на роботі і мене нема дома.

– Я все зрозуміла,– відповіла жінка. Але чоловікові невдовзі захотілось їсти і він до неї:

– Сонечко моє. Тобі не здається, що добрі люди давно вже і повечеряли, а ми ще, навіть, і не обідали.

– То як же я тобі можу дати обід, як тебе нема вдома. Приходь скоріше з роботи, обід – готовий.

30.12.1977 р.

ЧОМУ НЕ ГРАЄ МУЗИКА?

Якось в місті Житомирі я підійшов до кіоска, в якому торгувала молоденька жіночка пиріжками і запитав:

– Скажіть будь-ласка, почому ваші пиріжки?

– По сім копійок.

– А чому так дорого? У нас у Києві такі пиріжки коштують по чотири копійки.

– А в нас від ресторану.

– Так чому не грає музика?

1.10.1973 р.

А ТИ ЧОРТА БАЧИВ?

Якось зустрілись два однокласники і той що був неодружений говорить до одруженого, що він також вирішив одружитись.

– А ти коли-небудь чорта бачив? – питає той, що одружений.

– Ні! – відповів неодружений. – А що?

– Ось як одружися, то й побачиш...

16.8.2011 р.

ПРАЦЬОВИТА ДРУЖИНА

В пивному павільйоні зустрілись два приятелі і перший до другого:

– Ти знаєш, Іване, сказав перший,– оце дві-три ночі не буду дома ночувати і що ти думаєш, жінка, навіть, не приляже, цілу ніч мене чекатиме.

– А в мене також роботяща,– обізвався гарно випивший чоловік. Цілими днями те й робить, що штукатуриться, та фарбується.

30.8.1973 р.

ЖЕНИТИСЬ ТРЕБА

Якось Петрусь їхав на «Жигулях» і попав у аварію. Аж тут назустріч їде дідок, подивився на аварію і говорить:

– Женитись тобі, синку, треба.

– Це ж навіщо, дідуню? Хіба мені одного горя замало?

– Спати більше будеш. В аварію не попадеш.

24.9.73 р.

ЯК СПІЙМАТИ ЗОЛОТУ РИБКУ?

Збирається на рибалку молодий рибалка, а назустріч старий вийшов із двора.

– Ти куди це зібрався, Гаврило.

– До Синього моря. Хочу спіймати Золоту Рибку.

– Е, хлопче, не туди ідеш.

– А куди ж треба?

– Щоб спіймати Золоту Рибку, треба їхати, як мінімум, на Гавайські острови, або десь в Ялту або Сочі.

– І що для цього треба?

– Тут головне, щоб було чим ловити і тисяч десять доларів, як мінімум.

– Та ти збожеволів! Та за такі гроші я в своєму селі всіх дівчат перецілую.

30.9.1973 р.

ГАРНЕНЬКА НЕГІДНИЦЯ

Будучи в нарсуді, я спостерігав за однією, надто вродливою жіночкою, яка щойно подала заяву на розлучення із своїм чоловіком лише за те, що той не відпускав її, як вона висловлювалась, вечорами на посиденьки до так названих «подружок» і надто раділа, що незабаром стане вільною і незалежною.

Я сидів і дивився на це чарівне чудо. З одного боку, мені, як чоловікові, я не приховую, було приємно дивитись на це миле створіння, вона, дійсно, була того варта, яка милувала очі, а з другої, я з огидою дивувався з її зухвалості, цинічності і самовпевненості. Я хотів було переконати її в протилежному, щоб, поки не пізно – одумалась. Адже сім’я, дітки... Але ВОНИ не такі. Їм до одного місця болі і муки дитини, яку їх високість позбавлять батьківської ласки. Вони, бачите, хочуть бути вільними і незалежними, і пишатись своєю красою в обіймах з іншими. Ще б пак – така красуня! Такі належать всім!..

Коли ця жіночка залишила залу, друга, така ж бродяжка, що сиділа поруч і слухала нашу розмову, проговорила:

– А правда, вона гарненька...

– Правда, правда,– відповів я тій.– У всіх повій, як на мою думку, є дивна схожість: вони всі гарненькі негідниці, для яких честь і порядність – то є сон рябої кобили. Можливо я і не правий.

У кожного своя думка в залежності від ступені його розбещеності.

23.9.1980 р.

РОЗУМНА ЖІНКА

Якось зустрілися друзі і один з них почав хвалитися своєю дружиною, що вона в нього надто чарівна і розумна. Другий запитав першого:

– Петре, а чому кожен день ти ходиш в одній і тій же сорочці, адже зараз літо і можна ходити в майці, яку й прати легше і жінці менше клопоту?

– А я сам собі перу.

Третій:

– Зате він має розумну і красиву дружину.

10.7.1980 р.

ДОБРІ ДІЛА…

Якось зустрілось двоє приятелів і перший запитує в другого:

– Чому такий зажурений, Іване?

– Та як тобі простіше відповісти? Ніби все і добре, але якби було і ще трохи краще, то вже б, мабуть, їй-богу і не витримав.