Кропива - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 14

– Докторе, що ж ви наробили? Я все зробив як ви порадили, а вночі жінка проснулась і їй захотілось побалуватись...Ото вона хап-хап оту штуку і давай шукать кінець, і поки до нього добралась, то і з балкона впала.

МАТИ І ДОНЬКА

Мати з донькою збираються через ліс іти в гості. Донька:

– Мамо, а раптом у лісі нас зґвалтують?

– Ой, доню, та не з нашим то щастям.

ПРАВИЛЬНО І ЗАКОННО

Лікар запитує у юриста:

– Скажіть, будь-ласка, що таке правильно і що таке законно?

– Та як вам пояснити, якщо я ляжу зверху на свою жінку, то це буде і правильно, і законно. А якщо прилаштуюся ззаду, то це не правильно, але законно.

– А якщо я ляжу на вашу спереду?

– Тоді це буде правильно, але незаконно.

– А якщо я на вашу ляжу ззаду?

– То це буде і не правильно, і не законно.

ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ І ПЕТЬКА

Вбігає сердитий Василь Іванович і до Петькі з порога:

– Терміново розшукай Анку!

– А в чому справа, Василь Іванович?

– Та от, прохожу по двору, аж дивлюсь Анка киває голою рукою і запрошує мене в лазню. Ну я, як і личить джентельмену – роздівся догола і йду, як завжди, за нею. Відкриваю двері – аж там партійні збори...

КОСИГІН І БУДЬОННИЙ

Якось, прогулюючись по Червоній площі в Москві Косигін підійшов до могили Будьонного, а той його просить:

– Слухай, Коля, будь добрий, приведи мені коня.

Здивувався Косигін і вирішив порадитись з Ворошиловим.

Ото і прийшли разом до могили. Будьонний як глянув, то ледве не заплакав з досади.

– Слухай, Коля, я ж тебе просив привести коня, а ти привів віслюка?...

1980 р.

ЧАПАЄВ У ЛІТАКУ

Якось Петька вирішив покатати Василя Івановича в літаку.

Той погодився. Але коли Петька зробив мертву петлю, як Василь Іванович почав сміятись. Тоді Петька повторити і ще одну мертву петлю. В.І. почав сміятись ще дужче. Тоді Петька не стримався і питає у Чапаєва, чому той сміється? Василь Іванович подивився на Петьку і відповідає:

– Бо коли ти зробив перший раз петлю, то я, вибачай, перший раз вс...вся догори ногами.

– А чому засміялись, коли я зробив вдруге мертву петлю?

– Бо гімно потекло під пахи.

ЧАПАЙ НА БАМІ

Приїхав Василь Іванович на БАМ, аж дивиться пляж, а на пляжі в плавочках лежить Петька. Василь Іванович до Петькі:

– Слухай, що ти тут робиш?

– Працюю.

– Хм..., а ким же, цікаво?

– Ліфтером.

– Ти що, Петька, вирішив над командармом покепкувати? Та тут же одні палатки, навіть і будинків нема.

– Василь Іванович, нічого ви не розумієте. Та коли ці бідні, утомлені дівчата приходять з роботи, то я їм розстібаю ліфчики.

ХТО ВЗЯВ ІЗМАЇЛ?

Якось Чапай гукнув Петьку і тут же питає:

– Петька, хто взяв Ізмаїл?

Петька ніби з образою:

– Василь Іванович, а чому ви як тільки хтось щось свисне, так відразу все на мене валите?

БУГАЯ ВЕДУТЬ

Утікає Василь Іванович з Петькою від біляків, а ті насідають. І скрізь, куди не кинеш оком – голий степ, сховатись ніде, і, раптом, Петька згадав, що у їх є коров’яча шкура. Аж дивляться і воронка поруч. Чапай до Петькі:

– Ставай ти спереду, а я ззаду.

Біляки догнали їх і не повірили очам: нема ні Петькі, ні Чапаєва, ніби крізь землю провалилися, а на їх місці корова пасеться.

– Ану Йване,– полковник до біляка,– принеси їй охапок сіна.

– Що робити?– Петро до В.І.

– А що робити? Їж! Твою мать…

А коли з’їв, то принесли відро помий. Петька знов до Чапаєва:

– Що робити, Василь Іванович?

– А що робити? – Пий! А коли Петька випив, як тут же почав сміятись.

– Ти що з глузду з’їхав, що смієшся,– Чапаєв до Петькі.

– Василь Іванович, ген бугая ведуть…

6.6.1976 р.

КУДИ МЕНІ СТАВАТИ?

Якось на вечірній провірці Чапаєв виставив полк і подав команду:

– Одружені один крок, а неодружені два кроки вперед руш.

Всі стали згідно з поданою командою і тільки Петька бігає то в перший ряд, то в другий, а потім звертається до Чапаєва:

– Василь Іванович, а куди бл..унам ставати?

– Ставай за мною.

ЧАПАЙ І ЗОЛОТА РИБКА

Якось Чапаєв спіймав золоту рибку, а вона і проситься:

– Чоловіче, відпусти ти мене, а я за це виконаю тобі любі твої три бажання.

– Добре,– сказав Чапаєв,– пливи.

Рибка відпливла і питає:

– Так яке твоє перше бажання?

– Дай мені справжні командирські хромові чоботи.

Чапаєв не встиг і оком кліпнуть, як на ньому вже появились хромові чоботи.

– Яке твоє друге бажання?

– Хочу, щоб у мене була кожана тужуртка, як у Фурманова.

– Одягай,– сказала рибка.

– І яке твоє третє бажання?

– Зроби, щоб у мене було таке, як у того коня, що пасеться.

А на другий день Василь Іванович хвалиться Петьці:

– Петька, пішли подивися, які в мене чоботи, а яка тужурка, а який у мене... і замовк.

І тут Петька як зарегоче та зарегоче. Чапаєв:

– Ти що пасльоном об’ївся?

– Василь Іванович, та там же паслась кобила, а не кінь.

ГЛУХОНІМА

Василь Іванович до Петькі:

– Жениться тобі вже пора.

– А на кому, Василь Іванович?

– Як на кому? Та на любій бабі з нашого полка.

– Та ж вони усі б..ді.

– Неправда. Ану вистроїть полк.

Вистроїли полк. Василь Іванович подає команду:

– А ну, б..ді, два кроки вперід руш!

Всі рушили і тільки одна стоїть і посміхається, як в полі Іван – чай.

– Бачиш, а ти говорив, що всі б..ді. От і женись!

Женивсь Петька, а на другий день приходить до Василя Івановича і ледве не плаче.

– Ти чого, Петька.

– Василь Іванович. Та ж вона не тільки б..дь, а ще і глухоніма.

ЯК ЧАПАЙ ПОСТУПАВ У АКАДЕМІЮ

Поступав Василь Іванович у академію і провалився. А після нього і Петька рішив випробувать свою удачу і теж провалився. А коли зустрілись, то Василь Іванович і питає у Петькі:

– Ну як там, Петька, про мене згадували?

– Згадували, Василь Іванович. Якимся птахом називали.

– Орлом?

– Та ні! – Василь Іванович.

– Соколом?

– Ні, Василь Іванович, а тим що довбе – довбо…дятлом.

1976 р.

ВЕРБЛЮДИЦЯ

По морю, проз необжитий острів пропливав корабель і невідомо з яких причин затонув. Встиг врятуватися всього лише один чоловік, якого хвилею прибило до берега острова. Коли він піднявся і ознайомився з островом, то виявилось, що острів був безлюдний, а з тварин жила лише одна верблюдиця, яка невідомо яким чином появилась на осторві. Пройшов деякий час, чоловік приручив верблюдицю, а потім вирішив її трахнути. Та як він не старався до неї прилаштуватися, а в нього нічого не виходило, бо тільки він до неї прилаштується, як вона візьме та й відійде. І так кожен раз приходилось починати все спочатку. І так протягом багатьох років. Та одного разу, обходячи свій острів, він побачив на березі напівживу, божественної краси, непритомну жінку, яка лежала на піску. Він її врятував. І за це, в знак вдячності, вона йому сказала:

– За те, що ти врятував мені життя, проси в мене все, що забажаєш, я виконаю любе твоє бажання.

– Добре,– сказав чоловік, взяв її за руку і повів у глиб острова. Там він розшукав непідступну... Верблюдицю. А коли підриштувався як слід, звернувся до жінки:

– А тепер потримай, будь-ласка, Верблюдицю.

От і мораль. Людина, якщо вона чимось захопилась – вона нікого не чує і нічого не бачить, хоч ви її бийте молотком по голові, а тому і не надривайтесь. В такий час ви до неї не достукаєтесь і не підступитесь. На все свій час.