Выбери любимый жанр

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Техника

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии
оксана2018-11-27
Вообще, я больше люблю новинки литератур
К книге
Professor2018-11-27
Очень понравилась книга. Рекомендую!
К книге
Vera.Li2016-02-21
Миленько и простенько, без всяких интриг
К книге
ст.ст.2018-05-15
 И что это было?
К книге
Наталья222018-11-27
Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни
К книге

Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 58


58
Изменить размер шрифта:

І вже нічого не бояться,

То з ким же йти сьогодні в путь,

І для кого, скажіть, стараться?

Немов уже прийшов кінець,

І на Планеті скрізь обвали,

То чого ж люди й досі ждуть,

Й чому мовчать в нас генерали?

Над рікою Місяць світить,

Посилає блиск срібла,

Й де не глянеш – чорні квіти,

А між ними – море зла.

Ви погляньте на це рило,

І на його почуття,

Щоб якесь ото дурило

Всім паплюжило життя.

Щоб якийсь там Абрамович,

Що народ весь обікрав,

Нам сьогодні – українцям –

Свій вердикт він диктував.

5.7.2013 р.

У САДКУ

Як зайду я у садок,

Боже, скільки там думок.

Стану я і їх ловлю,

Потім діткам їх дарю.

Вийшов ранком я в гайок,

Й для думок я взяв сачок,

І оті думки в гаю,

Як метеликів ловлю.

6.7.2013 р.

МЧАЛИСЬ МИ ДО КОМУНІЗМУ

Мчались ми до комунізму,

А навіщо? – так сказать.

Щоб дівчата не боялись

Хто попросить – всім давать.

А коли жінки всі спільні,

Це яка вам благодать,

Тоді може кожний півень,

Мов на курочку, стрибать.

А коли жінки всі спільні,

Це ж яка всім благодать!

Бо тоді, як муж лінивий –

Будуть інші працювать.

3.7.2013 р.

ЩО ВОНО ТАКЕ ЗА ЩАСТЯ?

Що воно таке життя,

Чим воно вінчається?

Тут ось тільки почалось,

Як уже й кінчається.

Ой, дівчино, ти моя,

Ти не будь дурнушкою,

І, будь-ласка, не лякай

Ти своєю пушкою.

Ну чому ти кожен раз

Наставляєш роги?

Краще б ти закрила рот

Та відкрила ноги.

Ой, ти горе моє горе,

Що мені, скажи, робить?

Чи тебе вернуть на море,

І грузинам залишить?

5.7.2013 р.

ТІ, ЩО ЛЮБЛЯТЬ СЕРЦЕМ

Ті, що люблять серцем –

Ті займаються більш сексом.

16.8.2013 р.

ЛЕОНІДУ І ЛЮСІ

Льоня – друг мій самий кращий

Геть зовсім вже озвірів,

Бо без кроликів не може

Вже прожити й пару днів.

А його міледі – Люся –

Не пускає до дівчат,

Бо як Льоня знайде іншу,

Де ж свою тоді дівать?

А моя подружка Ніка

Тільки й думає про те,

Аби внука – Домініка –

Десь повести в вер’єте.

5.7.2013 р.

ОТ БУЛИ КОЛИСЬ ЧАСИ

От були колись часи,

Що дівчата плакали,

Коли хлопці замість їх

В школі – старших лапали.

Ой, дівчата білолиці,

Ви тоді не плакали,

Коли хлопці вас в копиці

Аж до ранку лапали.

5.7.2013 р.

ВЕСЕЛА ЛАДА

Там, де збирається громада,

І проповідують попи,

Сидить моя собачка Лада

І береже свої клопи.

9.7.2013 р.

ВСЕ МАЛО

Єврею вічно не хватає,

Але чого? – вже й сам не знає.

20.6.2013 р.

БОЛВАН

Ой, вже наші депутати

Так перевтомилися,

Що бояться вийти й з хати

Як жінки з’явилися.

То ж навіщо депутату

Треба стільки помічниць?

Тут й з одною “після праці”,

Мужику не до дівиць.

І хоч наші жіночки

Від роботи валяться?

Але хто повірить, що

З мужиком не справляться?

А кричать усі за мир,

Що ж мовчиш ти, Отче?

Як наш СЛАВНИЙ БРИГАДИР

Всю державу топче.

От що хлопці виробляють

Ті, яким повірили,

І коли вже перестануть

Люди бути сірими?

Ну, а слуги все гребуть

Із Європи єврикі...

Бо як вигонять в Європу

Як же жить без еврики?

І хоч наша Україна

Ще не автономія,

Але, видно, скоро-скоро

Стане – як колонія.

Ой, ви хлопці, ой. ви хлопці,

Ну не хлопці, а – орли,

Як же так могло вже статись,

Що ви Неньку пропили?

Не хочу тебе називати Іваном,

Гуляй і пали, і дружи із стаканом,

А я подивлюсь із іскристим бокалом

Яким заспіваєш ти, брате, вокалом?

17.7.2013 р.

БАБА ДІДУ

– Тебе ген аж перегнуло,

І лице скривилося,

А ти й досі, старий дурню,

На дівчаток дивися.

– Ой ти, бабо, ой ти бабо,

Що дурна й не каєшся,

Та як я на Яну гляну –

Навіть член рівняється.

– Ой ти бабо, ой ти бабо,

Годі з себе дуру гнуть,

Бо як я на Яну гляну –

То не можу й перегнуть.

8.7.2013 р.

ДМИТРУ

Я тебе вважав за друга,

А ти виявивсь – дермом,

Що ж це трапилось з тобою?

Познайомився з Павлом.

4.7.2013 р.

КИСЛИЙ СИН

Ти скажи, чому наш син,

Ніби кислий апельсин?

Де такого ти взяла?

Бо не тому я дала.

5.7.2013 р.

КОШЕНЯТА

Ой, як хочеться до тебе

Влізти в пазуху, як в небо,

Щоб спіймать ті кошенята

Від яких аж стогне тато.

28.6.2013 р.

НОВА СИЛА

Як у дім ти мій вселилась,

Нова сила появилась,

І напружилась душа,

Ніби хтось впихнув ковша.

28.6.2013 р.

ДІВЧАТА В СОРОЧЦІ

В нас давно хотіли хлопці,

Щоб дівки були в сорочці,

Зараз видно всі три точки,

Щоб на їх дивились хлопці.

20.7.2013 р.

ПЕС І МАХА

Пес накинувся на Маху,

Думав їй нагнати страху.

Киця глянула псу в очі:

Не на ту, браток, наскочив.

20.7.2013 р.

ЯК ЗДОРОВ’Я?

– Як здоров’я? – у сусіда

Запитав наш голова.

– Так нічого. Тільки хлопець

Став підводити бува.

22.7.2013 р.

НІЧОГО ЖАЛІТЬ БІДУ...

Як відкрила ти свій рай,

То ж, дивись, як слід – давай!

Бий відразу на ЗВЕЗДУ,

Нічого жаліть... біду.

23.7.2013 р.

ГОРЕ-ПІЇТ

Ну, а цей горе-піїт –

Ну до чого ж буквоїд,

І хоч в нього мила морда –

Та пристане і до чорта.

Хай там хоч палає небо,

А причепиться й до тебе,

Бо як вас він не гризне,

То до ранку не засне.

17.7.2013 р.

СИН І ДОЦЯ

От тобі і син, і доця,

Тому дай, і доця хоче.

А як ти їй дав зарплату,

То вже їй не треба тато.

От які в нас файні діти! –

Як же нам і не радіти?

17.7.2013 р.

У КОЖНОГО СВОЇ ТУРБОТИ

У Кота є дві турботи:

Це поїсти,

І Кицюні на хвіст сісти.

20.7.2013 р.

ЖІНКИ І БОРЯ

Як жінок не любить Боря,

То чому ж помчав на море?

Бо жінок як не любити,

Там нема чого робити?

1.4.2013 р.

РОЗГУБИЛАСЬ

Ти розгубилась, а чому?

Чи може ти ще не дозріла?

Тоді скажи, чому трава

Там, де сиділа – почорніла?

24.8.1970 р.

ЖАДНИЙ, ЯК ЧОРТ

Жид любить вкрасти, або взять,

Та ми й самі йому даємо,

Бо в українців є що дать,

Тому ми й досі ще живемо.

А те зачухане завжди

Вічно «із голоду вмирає»,

І ніби вовк із лободи

На всіх, як злодій, позирає.

І хоч у того «біднячка»

Навіть уже і з горла преться,

А він не дасть вам і стручка