Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 52

На Україні скільки знаю

У нас завжди були жиди,

Звідки ж євреї появились,

Звідки до нас вони прийшли?

Сьогодні ж спробуй того жида

Прилюдно жидом обізви,

То вас назвуть антисемітом

Ще й будуть вас судить вони.

А як хохлом нас називає

Ота, ви вибачте – зараза,

То зовсім того не вважає,

Що мов хохол, то теж – образа,

То де ж взялися в нас евреї?

І звідки в нас взялись Хохли?!

Чому ж їм дачі, привілеї?

А наші можуть й так орли.

Бо Сарочки, і Фімочки

Вони вже україночки.

Та як гівно не називай –

Воно гівном залишиться.

12.3.2013 р.

ТАМ, ДЕ НЕМАЄ ВІРНОСТІ

В житті повій не купував,

Купують тіло, а не ніжність,

А там, де ніжності нема,

Кому така потрібна вірність?

3.5.1983 р.

КОЛИ МИ ЖИТИ НАВЧИМОСЯ?

Коли ж ми жити так, як люди, навчимося?

Й коли, нарешті, станемо людьми?

І вже не станемо, як здавна повелося,

До всіх казати: Я ІДУ НА ВИ.

Невже ж ми так й залишимось вовками

І наступатимемо всім на мозолі?

І скільки ж будемо ми жити ворогами,

Мов на цепах – собаки вічно злі?

19.8.2013 р.

ЛЮБЛЮ ЛЮДЕЙ Я ЗА ВІДВЕРТІСТЬ

Я ні до кого зла не маю,

Бо надто вже людей люблю,

Все ж багатьох не поважаю

За їх зухвалість і брехню.

Людей люблю я за відвертість.

Та тільки, де, скажіть, вони?

Й на кого ви не подивіться –

Скрізь, де не глянеш – брехуни.

Тут і своє, ледве вродилось,

Ледве навчилося ходить,

І ще не вміє навіть пісять,

А вас береться вже учить.

По інтернету надивилось,

Що вже й не знаєш, що казать,

Воно вже знає, як родилось

Хоч ще й нема від роду п’ять?

А ви їм бачте про капусту,

Що, ніби, бусел їх знайшов,

Воно ж сміються: – Чи не з глузду

Ти часом, батечку, зійшов?

Й таке тобі вже відчебушить,

Що й не присниться вам таке,

Й як скаже щось – аж пухнуть вуші,

А ви говорите – мале.

1.8.1975 р. – 26.3.2013 р.

ЯКОЮ Я БУЛА ДУРНОЮ

За мною хлопці теж ганялись,

А я дурепа не давалась,

Сьогодні б може й не брикалась,

Так надто вже перестаралась.

5.9.1974 р.

ОЙ, ТИ ШУРА-ШУРА!

Як подивлюсь я на тебе,

Ой, ти Шура-Шурочка,

Губки в тебе, ніби мед,

А сама, як дурочка.

3.10.1974 р.

ЯКЩО ЖИВЕШ ТИ НА ВКРАЇНІ

Скільки живе Грицько в Полтаві,

А в нього всі думки про Русь,

Ну як же можу я сказати,

Що поцом я таким горджусь?!

О, ні якщо ти росіянин –

Свою ти мову пам’ятай,

Та як живеш на Україні –

То й мову Неньки поважай.

31.12.2000 р.

РАЦІОНАЛІЗАТОР

Нічим Тимку помить спинку,

Бо нема води в будинку,

А Новий рік без води –

Ні туди і ні сюди.

Всі бригади ні телень,

Грають в дурня цілий день.

– А хто хоче гроші мать? –

Хай з Дніпра йдуть воду брать. –

Засміявсь Тимко з дотепу,

Як лелека серед степу.

13.12.1975 р.

ПРОЙШЛА ПОРА

О, як хотів я подивитись

На цю красунечку, що йшла,

Й до її губок притулитись,

Та, видно, вже пройшла пора.

28.8.1970 р.

МОЖЕ ТИ ЗАПРОСИШ В ХАТУ

Я твоя чи не твоя?

Що ж стоїш серед двора?

Може ти запросиш в хату,

Чи піти сказати тату?

2.4.1975 р.

ТАК ДЕРЖАТЬ

Поки жінка молоденька –

Їй завжди коротка ніч,

В неї губки солоденькі,

І сама неначе піч.

Ой, ви хлопці, ой, дівчата,

Що я можу вам сказать,

Той, хто хоче буть щасливим –

Той повинен менше спать.

5.3.2013 р.

ДУША, ЯКІЙ СІМНАДЦЯТЬ ЛІТ

Душа, що рветься у політ

Це та, якій – сімнадцять літ,

Що зве нас в далі невідомі,

Туди, – де небо, поле, коні.

20.3.1975 р.

ІДУ НЕНАЧЕ ПО ПУСТИНІ

Як гляну на дівочі дині,

Іду неначе по пустині,

О, дай, о, дай краси напитись,

Й хоч трохи нею поживитись!

20.3.1975 р.

ВІТЕР АЖ ГУДЕ!

Людей іде сила-силенна,

І дощ такий, що ніде й стати,

О де ти є, моє натхнення,

О, де тебе, скажи, шукати?

20.3.1975 р.

ОЙ, ДІВЧАТА ВИ ДІВЧАТА

Ой, дівчино ти дівчино,

І чого ти супишся?

Натягла таке на себе,

Що і не доступишся.

28.2.1975 р.

ЩО РОБИТИ?

В нас питають: – Що робити,

Як нема що діткам пити?

– Щоб було, що діткам пити,

Треба менше їх робити.

Й трохи більше зароблять,

Щоб було, чим годувать.

14.12.1974 р.

А НА ДУШІ ТАК СУМНО...

А на душі так сумно і журливо,

І ясний день він ніби є й нема,

Й куди б ви не пішли, і де б ви не бували,

Для більшості людей цей світ, немов – тюрма.

Та я й не прагну панувать над світом,

Мені дай хатку, жіночку і гай,

І сам собі створю я власне свято,

Тільки мені не заважай!

19.8.2013 р.

У КОЖНОГО СВОЄ ГОРЕ...

Той виє, голосить.

А той завиває,

А той чого хоче

І сам він не знає.

А Гриць посміхнувся

Й аби забуть горе,

Пішов в магазин,

Щоб взять пляшку «Кагора».

А потім взяв спінінг,

Дружка свого Жору,

Й не треба йому

Ні начальство, ні море.

23.8.1970 р.

ГУЛЯЙТЕ, ДІВЧАТА

Гуляйте, дівчата, направо й наліво,

А дурні ще знайдуться, їм аби – тіло.

10.10.1976 р.

ЦАРСЬКИЙ НАКАЗ

Один цар в своєму царстві,

Де моря весь рік штормлять,

Всіх дівчат, що в міні-юбках

Наказав він – гвалтувать.

Й після того-то наказу,

Як узнали це дівки,

То вони з усього світу,

Всі посунулись туди.

16.05.2013 р.

ЧИ ТОБІ СВОЄЇ НЕ ХВАТАЄ?

Чи тобі своєї не хватає?

Чи в своєї кучерів нема?

Що, як вовк на кожну поглядаєш,

У якої попа от така...

Але ось що я скажу відразу:

Краще на чужих не заглядай,

Бо як тільки в дім введеш ти ту заразу,

То тоді хоч сам із нього ти втікай.

31.05.2013 р.

ЩО БУДЕ

– Що ж буде, як із Києва

Хохли всі побіжать,

Хто ж буде «україночкам»

Всім попи підтирать?

Пора про це подумать,

Й прийміть це до уваги, –

Сказала Анна Герман,

Набравшися відваги.

01.06.2013 р.

СОНЦЕ, НІБИ СОНЯХ

Сонце, ніби сонях,

Зазирає в хату,

Щож скажу я мамі,

Щож скажу я тату?

11.05.2013 р.

НЕДОРОБЛЕНИЙ СВІТ

Обплювали цю землю, зачовгали

З усіх сторін,

А п’яниці і всякі вибл...дки,

Б’ють бандитам уклін.

Що ночами в нас робиться довгими?

Кожен мов – бедуїн,

Ну, а нас підгодовують догмами

Люди з різних країн.

Всі озера пляшками закидали,

А у ріки весь бруд злили,

І говорять: – Купайтеся, вибл...дки,