Планета Х - Кудрицький Валентин Олександрович - Страница 36

Та біс його з тим Кримом,

Взяли б його чорти!

Не був наш брат там зроду,

Й не тягне нас туди.

Адже живемо всі ми

В складний занадто час,

Коли жиди й ще дивляться

Щоб й ще щось здерти з нас.

17.1.1994 р.

ДІВЧИНКО МОЯ

Ой, ти дівчинко моя,

Дівчинко – голубонько,

Що ж ти ноги розвалила,

Що, аж видно грудоньки.

1.8.2012 р.

ШУМ ДІБРОВ

Де пасуться коні

В зрілому вівсі,

Стань переді мною

Ти у всій красі.

Дай хоч подивитися

На твого пупка,

До чого ж він гарненький,

Дівчинко моя?

10.8.2012 р.

ПАНІ ФІЛІНСЬКІЙ НАТАШІ

В нас на дачі проживає

Та, якій все заважає,

Й як свого відкриє рота,

Нападає всіх нудота.

То в сусіда не там хата,

Де б хотіла цього Ната,

То їй, бачте, заважає,

Навіть півень, як співає,

І не може «бідна» спати,

Як десь квакнуть в Юри жаби.

Бо боїться, так сказати

Щоб не вкрали гроші в Нати.

Та, проте, чудесно спить,

Коли пес її гарчить.

Їх величність забажали,

Щоб на ви до їх звертались.

Я ж людина не проста –

Бо майстринею була.

Видно, жіночко, з тобою

Не в ладу щось з головою.

Й я б такий металолом,

Вже б давно здав у «дурдом».

І, якщо сказать, сестричко,

Як вас терпить ваш п’яничка?

От так баба, от так баба! –

Вічно мучить її жаба,

І, як когось не вгризне,

То до ранку не засне.

1.6.2012 р.

В ПОЛОГОВОМУ БУДИНКУ

Зайдеш в «роддом», там ніде стать,

Зате бандити скрізь висять.

Ви погляньте на ці рожі,

От куди ідуть в нас гроші!

24.8.2012 р.

ПАНУ АЛІКУ

Сусід по дачі мій вважає,

Що той розумніший,

Хто більшу попу й морду має.

До вас пристане, як Сірко,

Недарма звуть його – Дурко.

Така ж у нього і дружина,

Що рот, немов з дерма пружина.

І як свого відкриє воза –

Летить сміття, як з сміттєвоза.

А якщо мовить вам словечко,

То зразу видно, що з – Донецька.

Ну що сказать про нашого барона?

Я думав він – орел, а він – ворона.

Який вдає святого з себе,

А насправді, то – лайно,

Те, яке вбивати треба,

Щоб не «мучилось» воно.

14.6.2012 р.

СПРАВЖНЯ ЛЮДИНА

Є тут в нас така «дівчина»,

То – справжнісінька людина,

Бо як вмаже триста грам,

Так і тягне в ресторан.

Ну ж душа до чого щедра,

Що готова навіть вмерти,

Ладна дати вам і нам –

Тільки б випити сто грам.

Й починає так брехати,

Як «народні» депутати.

І таке придумать зможе,

Що й Прем’єр не допоможе.

От де світла голова:

Ти їй слово, вона – два.

І такий вам зчинить шорох,

Ніби й справді ви їй ворог.

А як хміль пройде – ця пава,

Скаже: – Цього не казала.

1.6.2012 р.

ДИПЛОМАТИ ПО-СУЧАСНОМУ

Гриць освідчився коханій:

– Хочу одружитися.

– Я не проти хоч сьогодні,

Тільки де ми житимем?

Поживемо трохи в тебе,

Потім в мого тата,

А не схоче жити з нами –

Хай купує хату.

16.4.1976 р.

«БЕЗРОБІТНОМУ» ІГОРЮ

Не було що в хлопця пити,

То ж себе рішив пропити,

І до того так допився,

Геть вже розуму лишився.

Бо, щоб випить двісті грам –

Кров пішов здавать жидам.

– Що ж ти робиш? – я до нього:

– Випить хочеться спиртного.

2.6.2012 р.

СУСІДУ

Мій найкращий друг – джигіт,

Дружимо багато літ,

І хоч з виду він пухнастий,

А насправді, хлопець – властний.

Й як його не кидай з сапки,

Він, як кіт, впаде на лапки.

2.6.2012 р.

ОТ, ЩО ТИ НЕ КАЖИ!

От, що ти, Киця, не кажи,

А погляд твій, як – диво.

Бо як поглянеш – всі біжать

До тебе хлопці, як на пиво.

30.5.1979 р.

ОДА БУДІВЕЛЬНИКУ

Хто людям дарує будинки нові,

То люди – найкращі, я певен, в житті,

Бо нова квартира – як доля людська,

Бо жде їх людина – сільська і міська.

У них людська гордість, її висота,

Бо там, де квартира, то там і життя?

Бо що в світі краще? – хай скаже будь-хто,

Як можеш ти людям робити добро?

Що правда, робота у їх важкувата,

Але ж це не бомба, і це не гармата,

Бо знаю, трудяга, боронь його боже,

Знімать шапочки він не стане з прохожих.

Не стане в прохожих прохать по копійці,

Аби назбирать на півлітра – Марійці.

Бо, той хто будує, той знає і міру,

Бо він дає людям і – Сонце, і – віру.

Отож, хто бажає в житті буть щасливий –

Будуйте будинки й гоніть ви плаксивих.

10.8.1981 р.

ЩОБ БУТИ МОЛОДИМ

Кажуть, що любов не вічна,

Ти не вір,

Є й такі, що кажуть – вічна,

Теж не вір.

В ній – в любові свої болі,

І там свій режим,

В ній так само, як в футболі:

Будеш голи забивати –

Будеш вічно молодим!

11.8.1981 р.

А ТИ ХОВАЙСЬ!

У всіх жінок є також квітка, –

Так що ти надто не радій,

Ти не даси – дасть інша тітка,

А ти, дурашечко, постій.

18.5.2012 р.

В НАШІЙ ГРУПІ

Є такий у нас «дотепник»,

Що, аж страшно глянуть,

І якщо вже щось телепне,

То, аж вуші в’януть.

Я не вмію ні читати,

Ні писать, ні говорить,

Та зате кого завгодно

Можу тут же розсмішить.

Бо таке сказать спроможний

Що закриє вуші кожний.

Ну й старанні учні в групі:

Дрига й Заболотний,

Як спішать вони в їдальню –

Не обгонить жодний.

18.12.1981 р.

ЯКЩО НЕ ХОЧЕШ ЧУТЬ БРЕХНЮ

У жінки стільки правди, люди,

Скільки на Сонці снігу й льоду,

Не хочеш чуть брехню, Мула? –

То не питай, де й з ким була?

Сопуть і жінка й чоловік,

Мабуть такий настав вже вік,

Бо всі уже – усіх хотять,

Але про це усі мовчать.

22.8.1981 р.

ПРОЙШОВСЯ ПО МАСИВУ

Пройшовсь я якось по масиву,

Який колись побудував,

І був здивований приємно,

Що він і ще гарніший став.

Проходять мамочки гарненькі,

Такі, як ми були колись,

Коли були ще молоденькі,

І спритні всі, як в лісі рись.

3.7.2012 р.

ПРО ЖІНОЧІ МОМЕНТИ І

ЧОЛОВІЧІ КОМПЛІМЕНТИ

Я люблю жінок, як свято,

Та вдаю святого,

Хай та жінка й мого брата,

Відіб’ю і в нього.

А якщо пройдусь з якоюсь

По Криму, Кавказу,

Будь-якого чоловіка

Кожна кине зразу.

Я із себе непримітний, –

Так Гаврило каже, –

Та як жінку похвалити,

Й генеральша – ляже.

А якщо ще їй, гляди,

Кинеш компліментик,

Всіх покине, все віддасть,

За отой моментик.

14.12.1976 р.

ПРАВДА ПРО ГУМОР

Як став я надто жартувати –

Нажив я стільки ворогів,

Що вже боюсь і вийти з хати,

Щоб хтось по шиї не огрів.

18.5.2012 р.

КРАСА І РОЗУМ

Якби красу людських відносин

Хто зміг з любов’ю об’єднать,