У відкритому морі - Капица Петр Иосифович - Страница 13

В глибині нового житла чорноморців шумів водоспад; його води скочувалися вниз до пристаньки і з шипінням збігали під низеньке чорне склепіння у море.

На першому, досить просторому майданчику, що метрів на три височів над рівнем води, крім плитнякового стола, схожого на плоский гриб, у напівтемряві виднівся обтягнутий клейонкою вузький і довгий дерев'яний стіл. Над ним височіли стелажі з хитромудрими приладами і висів ліхтар «летюча миша». На клейонці стояли аптекарські терези, якісь баночки, спиртівки і набір мензурок.

Недалечко, майже в самому кутку, з цегли, мармуроподібного каменю та глини було викладено кумедну піч. З одного боку вона мала вигляд каміна, а з другого — звичайної кухонної плити, на якій зараз кипіла вода в каструлі, шкварчало масло на сковороді і тоненько посвистував мідний чайник.

«Отут я собі постіль влаштую, — діловито подумав Восьмьоркін. — Біля камбуза веселіше буде».

В протилежному кінці були прорубані східці крутого трапа на верхній майданчик, що йшов у глибину печери за водоспад. Там, нагорі, містилися склади, рубка радіостанції та був прохід на спостережний майданчик.

Все це обладнання, перемішане з дикістю печерного віку, викликало в Чижеєва захоплення. Щождо Восьмьоркіна, то він трохи ожив, тільки коли почув запрошення обідати і побачив на кам'яному столі миску з підсмаженими пончиками, плавлений сир і копчену рибу.

Він любив «бачкову тривогу» (так матроси називали сигнал на обід) і за столом не поступався першістю навіть перед найкращими і найдосвідченішими їдунами із старих служак на кораблі.

Але в печері за столом диктувала медичка Ніна. Вона виставила друзям по чашці прозорого бульйону та по блюдечку дрібних сухарів і сказала:

— Після довгого голодування вам не можна більше.

— Що ти, Їжачок! З нами від засмаженого барана нічого не станеться.

Ніна була непохитна. І це знову страшенно засмутило Восьмьоркіна. При обговоренні плану наступних дій він, незважаючи на кволість і нездужання, наполягав на негайній вилазці — для розшуків Кльоцка та Чупчуренка. І досить було Чижеєву підтримати Ніну, яка радила почекати повернення Віті (він учора пішов на розвідку в селище за мисом), як Восьмьоркін зігнав на Сені всю свою досаду.

— Я бачу, Сеня вже навоювався, йому тепер підлікуватися цікаво бульйоном з грінками. А в мене характер морський: я сам берегом піду, з десяти фашистів дух випущу і дізнаюся, куди вони боцмана поділи.

Ображений Чижеєв відповів так:

— Не спиняйте, хай Восьмьоркін вийде звідси і спробує стати кульгавою береговою мішенню, а то гітлерівцям нема в що поціляти. І хто зна, може, йому повезе: вдасться розсмішити ворога. Фашисти як побачать незнайомого здорованя в нових штанцях, так враз від реготу ослабнуть, самі в руки полізуть і всі відомості в письмовій формі викладуть.

Восьмьоркін побачив стримувані посмішки друзів, зрозумів, що і в словесному змаганні він зазнає поразки.

— Дайте мені автомат з десятьма касетами, — почав він вимагати, рішуче підводячись, — я покажу, хто з нас дурний. Я, звичайно, не спеціаліст молоти язиком, але статут морської служби викопаю — розшукаю товаришів і, якщо вони живі, визволю або загину. Ось яка моя програма.

Суперечка друзів щораз могла розростися в серйозну сварку. Занепокоєний Тремихач поспішив посадовити Восьмьоркіна і наказав Ніні видати йому другу порцію бульйону. Він взявся по-дружньому переконувати Степана в недоцільності поквапливих дій, хоча в душі тішився, що добродушний важкоатлет став таким злим і нетерплячим.

— Куди ж ти підеш без провідника? Гітлерівці весь берег замінували, бояться десанту з моря. Нічого не вдієш, доведеться потерпіти до повернення Віті. Він хлопець моторний, про все довідається. А яка дівчина в нас там діє! Катюшею звати. Ніна проти неї теля. Одержимо повні відомості, отоді…

— Мені цього пояснювати не треба, — сказав Восьмьоркін, доїдаючи бульйон і, ніби ненароком, присовуючи до себе миску з пончиками. — Я не проти того, щоб почекати для вірності справи.

— То чого ж ви з Сенею сваритеся?

— Це в нас півбаковий номер був, — пояснив Чижеєв, теж присусіджуючись до пончиків. — Інакше у вас із голоду вмреш.

І не встигла Ніна оглянутися, як від пончиків на дні миски лишилися тільки підгорілі крихти.

— А тепер би ще бульйончику з грінками та повечеряти по-корабельному, — сказав повеселілий Восьмьоркін, — то без усякого харчу ще добу проспав би.

Зміна його настрою викликала загальний регіт. Тремихач від радощів вирішив почастувати дорогих гостей захованою пляшкою старого кримського вина, а потім оглядом «Дельфіна».

Впізнавши в «Дельфіні» катер, який два дні тому пронісся тінню у досвітній імлі, Чижеєв подався до нього з таким же запалом, з яким недавно кинувся обнімати кохану дівчину. З допомогою Тремихача він розкрив обтічний ковпак з легкого металу і плексигласу, забрався в катер і, засипаючи питаннями винахідника, взявся перевіряти і обмацувати незнайомі прилади. Своєю нетерпеливою цікавістю він заразив і Восьмьоркіна. Сеня Чижеєв недаром на кораблі вважався пристрасним любителем технічних новинок.

Коли моторист зійшов з катера, Ніна не впізнала свого барвистого халатика: азартний дослідник так засмальцював гарненький ситець, що халат не оглядаючись можна було віддати на ганчір'я для обтирання паровозів.

Чижеєву захотілося самому запустити двигун «Дельфіна» і пройтися на катері в море, але його запал охолов від математичних обчислень бороданя Калузького: пального лишалося тільки на сім годин плавання, його не можна було витрачати на легковажну прогулянку.

— Де ж дістати пального?

— Для цього, — сказав Калузький, — треба пограбувати аптечний склад і авіаційну маслобензозаправку.

Калузький напевно перебільшив кількість необхідних елементів, щоб відбити у моториста бажання без потреби витрачати пальне.

— Для такого катера ми з Восьмьоркіним любісіньку аптеку розгромимо. Якщо треба, дві бензозаправки дістанемо, — запевняв Чижеєв,

Але навіть найщедріші обіцянки не могли б задобрити ощадливого інженера. Пального він так і не дав.

Щоб підбадьорити засмучених скупістю Калузького друзів, Тремихач вирішив показати їм печерний хід на сушу.

Побачивши перед тунелем розбиту вдрізки міцну скелю, Чижеєв здивувався:

— Як це ви вдвох пробили таку стіну?

— За нас амонал і математика Миколи Дементійовича працювали, — відповів посміхаючись Тремихач. — Калузький так наловчився діяти, що в нього амонал струже каміння, як рубанок. І головне, без гуркоту, майже пошепки. Круглий стіл, який красується посередині жилої площадки, — це теж справа рук Миколи Дементійовича.

Біля виходу з підземелля Калузький показав морякам невеличкі дірочки, зроблені буравом між шарами вапнякових порід.

— Тут у разі небезпеки в нас станеться завал. У ці шістдесят три отвори буде закладено невеликі заряди вибухівки, з'єднані однією ниткою. Уламки породи сповзуть униз і закриють тунель.

— Тут у нас лежать заряди, — вказав він на цигаркоподібні довгі трубочки, складені в ніші. — Якщо всю цю вибухівку скласти в одне місце, вийде шашка завбільшки з Восьмьоркінів кулак. Вибух за одну десятитисячну частку секунди перетворить таку шашку в тисячу літрів що-найлютішого газу. Удар миттьово розширених газів може рознести на порошок величезну скелю. Але ж ви знаєте, що паровий молот, який сплющує в млинець стальну болванку, в руках досвідченого майстра акуратнісінько розколює горіх. Шкаралупа тріскається, а ядро лишається цілим. Паровим молотом можна закрити і кришку кишенькового годинника, не роздавивши скельця, є такі фокусники. Досвідчений підривник може зірвати піч у тій кімнаті, де ви будете спокійно пити чай. Для цього він, звичайно, встановить міцність цегли, зробить досить складні математичні обчислення і вкладе не один заряд, а десятків зо два невеличких зарядиків. Кожен окремий заряд не зробить шкоди печі, він навіть не розколе цеглини, а всі вони, підірвані водночас, трусонуть так, що розсиплеться глина, що скріплює цеглу, і піч, немов чхнувши, розвалиться.