Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Сутінки - Майер Стефани Морган - Страница 84
— Белло, ти не знаєш. У мене було майже сто років, щоб подумати над цим, але я досі не певен.
— Ти шкодуєш, що Карлайл тебе урятував?
— Ні, не шкодую, — він зробив невелику паузу. — Моє життя закінчувалося. Мені не довелося від чогось відмовлятися.
— Ти — моє життя. Ти — єдина річ, яку б мені було боляче втратити.
Виходить дедалі краще. Мені легко визнати, наскільки він мені потрібен.
Втім, він дуже спокійний. Невблаганний.
— Я не можу зробити цього, Белло. Я не зроблю цього з тобою.
— Чому ні? — у горлі дерло, слова виходили не такими голосними, як хотілося б. — Не кажи, що це надто важко. Відсьогодні… ні, це було кілька днів тому… байдуже… після того, що було, це квіточки.
Він зупинив на мені погляд.
— А біль? — запитав Едвард.
Я зблідла. Не змогла втриматися. Та спробувала зробити так, щоб він не зрозумів із мого виразу, як чітко я пам’ятала відчуття… вогню у жилах.
— Це моя проблема, — сказала я. — Впораюся.
— Інколи хоробрість доходить до межі, за якою перетворюється на божевілля.
— Спірне питання. Три дні болю. Подумаєш!
Едвард скривився, мої слова нагадали йому, що я більш інформована, ніж він сподівався, я коли-небудь буду. Я дивилася, як він приборкує гнів, дивилася, як у його очах з’являється небайдужий вираз.
— Чарлі? — лаконічно запитав він. — Рене?
Минали хвилини, мовчанка затягнулася, я боролася з собою, щоб відповісти на запитання. Розтулила рота, але не спромоглася видати жодного звуку. Тож знову його стулила. Едвард чекав, вираз ставав тріумфальним, адже він знав, що я не маю вірної відповіді.
— Послухай, це також спірне питання, — нарешті пробурмотіла я; голосу бракувало переконливості, як завжди, коли я брешу. — Рене постійно приймає рішення, керуючись власними потребами, — вона хотіла б, щоб я чинила аналогічно. А Чарлі — життєрадісний чолов’яга, він звик сам піклуватися про себе. Я не можу наглядати за ними вічно. Я маю жити своїм життям.
— Це точно, — сердито сказав він. — І я не обірву його.
— Якщо ти чекаєш, поки я опинюся на смертному ложі, я маю для тебе хороші новини! Я щойно там була!
— Ти видужуєш, — нагадав він.
Я глибоко вдихнула, щоб заспокоїтися, не звертаючи уваги на спричинений цим больовий спазм. Я втупилася в Едварда, він витріщився у відповідь. Судячи з його обличчя, компроміс неможливий.
— Ні, — повільно сказала я. — Я не видужаю. Він зморщив лоба.
— Звичайно, видужаєш. Можливо, у тебе залишиться шрам чи два…
— Ти помиляєшся, — наполягла я. — Я помираю.
— Белло, я серйозно, — розхвилювався він. — Ти вийдеш звідси за кілька днів. Максимум за два тижні.
Я пильно подивилася на нього.
— Можливо, зараз я не помру… та колись я таки помру. З кожною прожитою хвилиною я наближаюся до цього момент у. Старію.
Він насупився, перетравлюючи почуте, притиснув довгі пальці до скронь і заплющив очі.
— Так і має бути. Так повинно бути. Так би все відбувалося, якби не існувало мене — я не повинен існувати.
Я пхикнула. Він здивовано розплющив очі.
— Дурня. Це наче прийти до того, хто щойно виграв у лотерею, забрати у людини гроші й сказати: «Слухай, давай відмотаємо плівку назад, нехай усе буде, як раніше. Так краще». Я на таке не куплюся.
— Я не зовсім схожий на виграш у лотерею, — прогарчав він.
— Правда. Ти — щось набагато краще. Він закотив очі й підібгав губи.
— Белло, час закінчувати дискусію з цього приводу. Я відмовляюся прирікати тебе на вічну ніч, це моє останнє слово.
— Якщо ти думаєш, що це кінець, ти мене погано знаєш, — попередила я. — Ти не єдиний мій знайомий вурдалак.
Очі знову почорніли.
— Аліса не насмілиться.
Якусь мить він мав такий страхітливий вигляд, що я не могла йому не повірити. Не уявляю, щоб хто-небудь наважився перейти йому дорогу.
— Аліса бачила це, правда? — здогадалась я. — Тому її слова тебе засмучують. Вона знає, що одного дня я стану… як ти.
— Вона помиляється. Вона бачила тебе мертвою, а ти жива.
— Ти ніколи не спіймаєш мене на тому, що я закладаюся проти Аліси.
Ми надовго втупилися одне в одного. У палаті запанувала тиша — за винятком гудіння приладів, пищання, звуку крапель, що падають, та цокання великого годинника на стіні. Зрештою його вираз пом’якшав.
— До чого ми дійшли? — поцікавилась я. Едвард невесело хихотнув.
— Здається, це називається глухий кут. Я зітхнула.
— Ох, — промимрила я.
— Як почуваєшся? — запитав він, кидаючи оком на кнопку виклику медсестри.
— Чудово, — збрехала я.
— Я тобі не вірю, — лагідно сказав він.
— Я не хочу засинати.
— Тобі треба відпочити. Суперечки шкідливі для тебе.
— То здавайся, — натякнула я.
— Непогана спроба, — потягнувся він до кнопки.
— Ні! Він проігнорував мене.
— Так? — заскреготів гучномовець на стіні.
— Я гадаю, ми готові прийняти наступну дозу ліків, — спокійно заявив він, не звертаючи уваги на мій розлючений вираз.
— Я пришлю до вас медсестру, — схоже, власниці голосу було нудно.
— Я не питиму ліків, — запевнила я. Едвард поглянув на трубки з рідинами, що звисали з ліжка.
— Не думаю, що тебе проситимуть щось проковтнути.
Крива серцебиття подерлася вгору. Він прочитав страх у моїх очах, незадоволено зітхнув.
— Белло, тобі болить. Ти повинна розслабитися, щоб видужати. Ну, чому ти все ускладнюєш? Тебе більше не будуть штрикати голками.
— Я боюся не голок, — промимрила я. — Мені лячно заплющити очі.
Він усміхнувся фірмовою кривою посмішкою і взяв моє обличчя у свої долоні.
— Я сказав тобі, що нікуди не зникну. Не бійся. Доки це робитиме тебе щасливою, я буду поруч.
Я всміхнулася у відповідь, всупереч болю у щоках.
— Ти знаєш, що говориш про вічність.
— Ой, та ти переростеш — це просто захоплення. Я недовірливо похитала головою, світ пішов обертом.
— Я не на жарт здивувалася, що Рене проковтнула наживку. Я знаю, ти знаєш, як воно насправді.
— Чудово бути людиною, — сказав він, — все змінюється. Я примружила очі.
— І не мрій. Коли зайшла, розмахуючи шприцом, медсестра, він реготав.
— Перепрошую, — різко сказала вона Едварду.
Він підвівся і пішов у другий кінець маленької палати, прихилився до стіни. Склав руки й чекав. Я не зводила з нього очей, на душі було тривожно. Він спокійно зустрів мій погляд.
— Ось так, сонечко, — всміхнулася медсестра, впорскуючи ліки у трубку. — Зараз тобі покращає.
— Дякую, — промимрила я без особливого ентузіазму. Довго чекати не довелося. Я майже одразу відчула, як із потоком крові тілом поширюється дрімота.
— Воно повинно так подіяти, — промимрила медсестра, коли мої повіки затулили очі.
Напевно, вона пішла з палати, тому що мого обличчя торкнулося щось холодне і гладеньке.
— Залишися, — вийшло нерозбірливо.
— Так, — пообіцяв Едвард. У нього прегарний голос, як колискова. — Як я сказав, доки це робить тебе щасливою… доки так краще для тебе.
Я спробувала похитати головою, та вона виявилася заважкою.
— Це не одне й теж, — пробурмотіла я.
Він засміявся.
— Не хвилюйся про це зараз, Белло. Посперечаєшся зі мною, коли прокинешся.
Гадаю, я всміхнулася.
— Гаразд. Я відчула його губи біля свого вушка.
— Я кохаю тебе, — прошепотів він.
— Я теж.
— Я знаю, — тихенько засміявся він.
Я легенько повернула голову… шукаючи. Він знав, щo мені потрібно. Його вуста ніжно торкнулися моїх.
— Дякую, — зітхнула я.
— Завжди будь ласка.
Насправді мене вже не було у палаті, та я з усіх своїх слабких сил боролася з заціпенінням. Була одна річ, яку я хотіла сказати коханому.
— Едварде? — я щосили намагалася чітко вимовити його ім’я.
— Так?
— Я ставлю на Алісу, — прошепотіла я.
Потім мене накрила ніч.
Епілог
Нагода
Едвард допоміг сісти в машину, дуже обережно, враховуючи шовкову та шифонову красу навколо мене, і квіти, які сам щойно пришпилив до дбайливо викладених кучерів, і нарешті мою загіпсовану ніжку. Втім, не звернув уваги на те, як я сердито скривила рота.
- Предыдущая
- 84/88
- Следующая