Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Сутінки - Майер Стефани Морган - Страница 64
— Правда? — загорілися у Чарлі очі. — Я її обожнюю.
Поки я готувала вечерю, Чарлі взявся до прибирання. Не вдовзі ми сиділи за кухонним столом і мовчки вечеряли. Чарлі насолоджувався їжею, я відчайдушно роздумувала, як виконати своє завдання, намагаючись вигадати спосіб підняти непросту тему.
— Чим займалася сьогодні? — запитав Чарлі, вириваючи мене з замріяного стану.
— Ну, тинялася по хаті по обіді… — (Власне, конкретно останні півгодини). Я намагалася говорити оптимістично, та по спині бігли дрижаки. — А вранці ходила в гості до Калленів.
Чарлі впустив виделку.
— Ти маєш на увазі — до лікаря Каллена? — ошелешено запитав він.
Я вдала, що не помітила його реакції.
— Так.
— І яким вітром тебе туди занесло? — виделка досі лежала на столі.
— Ну, в принципі, типу, у мене сьогодні ввечері побачення з Едвардом Калленом, то він відрекомендував мене своїм батькам… Тату?
Ой, здається у Чарлі аневризм.
— Тату, з тобою все гаразд?
— Ти зустрічаєшся з Едвардом Калленом? — прогримів він.
Ого. Я гадала, йому подобаються Каллени.
— Він занадто дорослий для тебе, — виголосив Чарлі.
— Ми обоє вчимось у старшій школі, — виправила я, хоча він набагато ближчий до правди, ніж уявляє.
— Чекай… Котрий із них Едвін?
— Едвард — наймолодший, рудуватий шатен. Той, що красень, той, що схожий на бога…
— О, — вичавив з себе Чарлі, — це краще, гадаю. Мені не подобається найстарший. Я впевнений, він хороший хлопець і все таке, але він… задорослий для тебе. Цей Едвін — твій хлопець?
— Едвард, тату.
— То він — твій хлопець?
— Щось таке.
— Минулого вечора ти казала, що тебе не цікавить жоден хлопець у місті.
Він підняв виделку, і я зрозуміла, що найгірше позаду.
— Бачиш, тату, Едвард мешкає за містом. Він пронизливо глянув на мене, пережовуючи страву.
— І взагалі, — вела далі я, — розумієш, ми перебуваємо на ранній стадії. Не треба розмовами про хлопців змушувати мене червоніти, гаразд?
— Коли він прийде?
— За кілька хвилин.
— Куди він тебе поведе? Я голосно зітхнула.
— Сподіваюся, ти не збираєшся вдавати іспанського інквізитора. Я піду пограти в бейсбол із його родиною.
Чарлі насупився, потім зрештою розсміявся.
— Ти граєш у бейсбол?
— Швидше за все, більшу частину гри я проведу в якості глядача.
— Напевно, хлопець не на жарт припав тобі до душі, — підозріливо зауважив Чарлі.
Я зітхнула і закотила очі на згоду.
Почувши, як перед будинком заревів двигун, я скочила з місця і заходилася мити тарілки.
— Покинь ти посуд, я помию його ввечері. Ти мене розпестиш.
Задзвенів вхідний дзвінок, Чарлі гордо попрямував, щоб відчинити двері. Я йшла на півкроку позаду.
До останньої миті я не зауважила, наскільки сильна злива надворі. Едвард зайшов на світло від лампи на ґанку, вдягнений, як хлопчик-модель із реклами плащів.
— Заходь усередину, Едварде. Я полегшено зітхнула, коли Чарлі не переплутав його імені.
— Дякую, пане Свон, — з повагою відповів Едвард.
— Давай не соромся й називай мене Чарлі. Ось так, я візьму твою куртку.
— Дякую, сер.
— Сідай тут, Едварде.
Я скривилася.
Едвард плавно опустився на єдиний стілець, тим самим змусивши мене сісти поруч із паном Своном на дивані. Я розлючено зиркнула на нього. Він підморгнув мені за спиною у Чарлі.
— До мене дійшли чутки, що ти ведеш мою дівчинку подивитися бейсбол.
Лише у штаті Вашингтон факт, що надворі ллє як із відра, не має жодного впливу на заняття спортом просто неба.
— Так, сер, план саме такий.
Едвард не видавався здивованим, що я розповіла татові правду. Втім, він міг слухати розмову.
— Гадаю, ідея належала тобі. Чарлі засміявся, Едвард підтримав його.
— Гаразд, — підвелась я. — Досить уже знущатися з мене. Ходімо.
Я пішла до вітальні, одягнула куртку. Вони попрямували за мною.
— Не повертайся дуже пізно, Білко.
— Не хвилюйтеся, Чарлі. Я привезу її додому рано, — пообіцяв Едвард.
— Ти потурбуєшся про мою маленьку, добре? Я застогнала, вони не звернули на мене уваги.
— Обіцяю вам, сер, зі мною вона буде в безпеці. Чарлі не міг сумніватися в Едвардових словах — щирість бриніла в кожному слові.
Я почимчикувала надвір. Обидва розсміялися, Едвард пішов слідом.
Я завмерла на ґанку як укопана. Біля пікапа стояв джип, справжній монстр, з колесами мені по пояс. Над передніми та задніми фарами металеві ґратки, чотири великі протитуманні фари прилаштовані до захисного брусу, дах блискучого червоного кольору.
Чарлі тихо присвиснув.
— Не забудьте про паски безпеки, — вичавив він.
Едвард підійшов до пасажирських дверей і відчинив їх. Вимірявши на око відстань до сидіння, я приготувалася стрибати. Він зітхнув, підняв мене однією рукою і посадив на місце. Сподіваюся, Чарлі не помітив.
Поки Едвард нормальним людським кроком ішов до водійських дверей, я намагалася застебнути пасок безпеки. Пряжок виявилося забагато.
— Що це таке? — запитала я, коли він відчинив двері.
— Додаткові ремені бездоріжника.
— О.
Я намагалася виявити, куди вставляти яку пряжку, виходило не дуже. Він зітхнув і потягнувся, щоб допомогти мені. На щастя, дощ періщив як із відра, Чарлі на ґанку здавався розмитою фігурою. Значить, він не бачив, як Едвардові пальці повільно блукали по моїй шиї, погладжували ключиці. Я залишила марні спроби допомогти йому і зосередилася на нормалізації власного дихання.
Едвард повернув ключ, джип із ревом прокинувся до життя. Ми помчали.
— У тебе дуже… м-м-м… великий джип.
— Це Емметів. Я подумав, ти не захочеш бігти всю дорогу.
— Де ви тримаєте цього монстра?
— Переробили одну з прибудов під гараж.
— Ти не хочеш пристебнутися? Едвард недовірливо зиркнув на мене. Тут до мене нарешті дійшло.
— Бігти всю дорогу? Тобто ми все одно бігтимемо якусь частину? — мій голос мимоволі підвищився.
Він вишкірився.
— Ти не бігтимеш.
— Мене знудить.
— Заплющиш очі — й усе буде добре.
Я прикусила язика, воюючи з панікою.
Едвард нахилився, щоб поцілувати мене у маківку, потім застогнав. Я збентежено поглянула на нього.
— Ти так чудово пахнеш під дощем, — пояснив він.
— Чудово в хорошому чи в поганому розумінні? — сторожко поцікавилась я.
Він зітхнув.
— І так, і так.
Не знаю, як він орієнтувався у пітьмі й суцільній стіні дощу, та якимось чином він знайшов відгалуження дороги, що більше нагадувало гірську стежку. Тривалий час розмовляти було неможливо, я без кінця стрибала вгору-вниз, як відбійний молоток. Едвард, схоже, насолоджувався поїздкою, широка усмішка не сходила з вуст.
Ми дісталися кінця дороги, дерева зеленими стінами оточили джип із трьох боків. Дощ перейшов у мжичку, що зменшувалася з кожною секундою, у просвіті між хмарами проглядало небо.
— Вибач, Белло, далі доведеться йти пішки.
— Знаєш що? Я краще почекаю тут.
— Де поділася твоя мужність? Сьогодні вранці ти була надзвичайною.
— Я ще не забула минулого разу. (Невже це було тільки вчора?)
За мить Едвард опинився біля моїх дверей і почав мене відстібати.
— Я сама впораюся, ти йди вперед, — запротестувала я.
— М-м-м… — замислився він, хутко звільнивши мене. — Здається, доведеться вплинути на твою пам’ять.
Перш ніж я встигла якось відреагувати, він витягнув мене з джипа і поставив на землю. Вряди-годи пролітала поодинока крапля дощу, Аліса мала рацію.
— Вплинути на мою пам’ять? — нервово перепитала я.
— Щось таке, — він уважно, напружено спостерігав за мною, та в глибині очей стрибали жартівливі бісики. Поклав руки на джип обабіч моєї голови і нахилився вперед, змушуючи мене втиснутися назад у двері. Нахилився ближче, його обличчя опинилося за кілька сантиметрів від мого. Тікати було нікуди.
— Ну, — аромат Едвардового дихання завдав невиправної шкоди моєму процесу думання, — що саме тебе непокоїть?
- Предыдущая
- 64/88
- Следующая