Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Сутінки - Майер Стефани Морган - Страница 38
— Мені треба подумати, — зауважила я. Судячи з виразу, йому полегшало — він зрадів, що я взагалі збираюся відповідати.
Я поклала праву руку на стіл, поряд із лівою, щоб мої долоні зустрілися. Витріщилася на руки, сплітаючи пальці у замочок і розплітаючи, і врешті-решт заговорила.
— Ну, якщо забути про очевидне, інколи… — завагалась я. — Не впевнена, не вмію читати думки, та інколи складається враження, що ти маєш на увазі «до побачення», хоча говориш нібито зовсім інше.
Це було найточніше вербальне втілення страждання, у яке час від часу занурювали мене Едвардові слова.
— Проникливо, — прошепотів він, підтверджуючи побоювання і змушуючи вищезгадане страждання виринути на поверхню. — Одначе в цьому криється причина твоєї помилки, — почав пояснювати він, аж раптом примружився. — Що ти хотіла сказати словом «очевидне»?
— Господи, поглянь на мене, — (абсолютно зайва пропозиція, він не зводить із мене очей). — Я звичайна пересічна людина — ну, хіба що за винятком здатності притягувати погане, як ті кілька випадків, коли я ледве не загинула, і майже інвалідної незграбності. І подивися на себе, — повела я рукою у бік приголомшливо досконалої істоти.
На мить його брова розгнівано поповзла вгору, потім вирівнялася. В очах забриніло розуміння.
— Знаєш, ти маєш не цілком правильне уявлення про себе. Я визнаю, ти ідеальний магніт для неприємностей, — похмуро захихотів він, — проте ти не чула думок кожної особи чоловічої статі у свій перший шкільний день.
Я ошелешено кліпнула.
— Не можу повірити… — тихо пробурмотіла я.
— Повір мені бодай цього разу — ти незвичайна!
Моя ніяковість виявилася сильнішою за задоволення від того, як він подивився на мене, кажучи це. Я хутко нагадала свій початковий аргумент.
— Не я намагаюся відшити тебе, — підкреслила я.
— Ну, чому ти не хочеш зрозуміти? Це доводить мою правоту. Ти дуже дорога мені, бо якщо я зможу, — він похитав головою, здається, борючись із думкою, — якщо покинути тебе буде правильно, я ладен зробити боляче собі, щоб уберегти від страждань і небезпеки тебе.
Я пильно поглянула на нього.
— Ти не припускаєш, що я вчинила б аналогічно?
— Тобі ніколи не доведеться робити такий вибір.
Зненацька, ні сіло ні впало, його непередбачуваний настрій змінився. Неймовірна пустотлива посмішка осяяла риси.
— Звісно, піклування про твою безпеку починає перетворюватися на щоденну роботу, яка вимагає постійної присутності.
— Зранку зі мною не трапилося жодної халепи, уявляєш? — нагадала я, вдячна за перехід до легшої теми. Не хочу, щоб Едвард продовжував говорити про «прощання». Якщо доведеться, гадаю, я навмисне вляпаюсь у темну історію, тільки б він залишався поруч… Треба викинути ідею із голови, перш ніж Едвардове метке око прочитає її на обличчі. Бо в іншому разі на мене точно чекають проблеми.
— Досі не трапилося, — виправив він.
— Досі, — погодилась я. Раніше я б заходилася сперечатись, але тепер хотілося, щоб він постійно перебував насторожі — ану як зі мною щось трапиться.
— У мене є ще одне запитання, — пустотливо додав він.
— Давай.
— Ти справді збираєшся у Сієтл у суботу — чи це лише ввічливий варіант сказати «ні» численним залицяльникам?
Я скривилася, пригадавши пов’язані з цим події.
— Знаєш, я не пробачила тобі історії з Тайлером, — попередила я. — Ти винен, що він вбив собі у голову, ніби я піду з ним на учнівський бал.
— Припини, він знайшов би можливість запросити тебе й без моєї допомоги. Мені ж страшенно хотілося поспостерігати за тобою під час розмови, — розсміявся Едвард. Я розлютилася б набагато більше, якби його сміх не був таким чарівним. — Якби я запросив тебе, ти відмовила б? — поцікавився він, не припиняючи скалити зуби.
— Швидше за все — ні, — визнала я. — Та потім скасувала б похід на бал — прикинулася б хворою чи зімітувала б вивих суглоба.
Я його здивувала.
— Навіщо? Я невесело похитала головою.
— Схоже, ти ніколи не бачив мене на фізкультурі, втім, усе одно міг би й здогадатися.
— Маєш на увазі, що хтось не може пройти по рівній твердій поверхні, щоб не відшукати, через що перечепитися?
— Геніально.
— Це не проблема, — впевнено заявив він. — Усе залежить від того, хто веде у танці, — помітивши, що я збираюся протестувати, він обірвав мене. — Ти не відповіла мені — ти твердо налаштована їхати у Сієтл чи в принципі не проти, якщо ми вигадаємо дещо інше?
Тільки-но я почула «ми», решта перестала мати значення.
— Я схвально поставлюся до цікавих пропозицій, — визнала я. — Але хочу попросити про послугу.
Едвард підозріливо покосився на мене, як завжди, коли я просила дозволу щось запитати.
— Яку?
— Можна, я поведу?
— Чому? — насупився він.
— Ну, здебільшого тому, що коли я сказала Чарлі, що збираюся у Сієтл, він конкретно запитав, чи їду я сама, що на той момент відповідало дійсності. Якщо він запитає знову, я, швидше за все, не брехатиму; втім, навряд чи він запитає. Коли я залишу пікап удома, це стане зайвим приводом підняти тему. Крім того, мене лякає твій стиль водіння.
Він закотив очі.
— З усього, що могло б нажахати тебе у мені, ти переймаєшся через водіння, — він несхвально похитав головою, потім очі стали серйозними. — Чому б тобі не сказати батькові, що проведеш день зі мною? — у тоні запитання причаївся прихований зміст, якого я не розуміла.
— Що менше Чарлі знає — то краще. — (Щодо цього я не мала жодних сумнівів). — До речі, куди ми збираємося?
— Погоду обіцяють хорошу, отже я заберуся подалі від людських очей… Якщо хочеш, можеш скласти мені компанію.
Він знову залишив мені право вибору.
— Покажеш мені, що мав на увазі — пам’ятаєш, про сонце? — запитала я, не в змозі стримати збудження від думки, що відкрию нову таємницю.
— Гаразд, — посміхнувся він, потім замовк. — Та коли ти не захочеш… залишатися наодинці зі мною, я наполегливо раджу тобі не їхати самій у Сієтл. Мене трусить на саму думку про неприємності, які ти зумієш знайти у місті такого розміру.
Я не на жарт розлютилася.
— Фенікс утричі більший за Сієтл за кількістю населення. Якщо говорити про площу…
— Очевидно, — перебив він, — у Феніксі твій час не настав. Тому на твоєму місці я б не відходив від мене далеко, — в очах затеплилося почуття. Так нечесно!
З цими очима й такою мотивацією особливо не посперечаєшся, так чи інак питання обговоренню не підлягає.
— Коли так, я не проти побути наодинці з тобою.
— Знаю, — замислено сказав він. — А Чарлі розповісти варто.
— Навіщо, скажи, будь ласка? Раптом у його очах спалахнула лють.
— Щоб дати мені невеличкий стимул повернути тебе йому.
Я хапнула ротом повітря. Але, подумавши хвильку, вже не вагалася.
— Думаю, я ризикну. Едвард розлючено видихнув і відвів погляд убік.
— Змінімо тему, — запропонувала я.
— Про що хочеш поговорити? — запитав він досі роздратовано.
Я роззирнулася довкола, переконуючись, що ми — поза межами досягнення чужого слуху. Блукаючи очима по залі, я зустрілася поглядом з Едвардовою сестрою Алісою, котра пильно дивилася на мене. Решта не зводили очей з Едварда. Я хутко відвернулася, перевівши погляд на нього, і запитала перше, що спало на думку.
— Чому ви на минулих вихідних їздили у Каскадні гори… полювати? Чарлі казав, там погане місце через ведмедів.
Він витріщився на мене так, наче я не розумію очевидного.
— Ведмеді?! — важко видихнула я, і він самовдоволено вишкірився. — Знаєш, зараз не можна полювати на них, не сезон, — суворо додала я, намагаючись приховати шок.
— Якщо уважно прочитати закони, вони стосуються лише полювання зі зброєю, — повідомив він.
Едвард із насолодою спостерігав, як змінюється моє обличчя, коли до мене почало доходити.
— Ведмеді? — насилу вичавила я.
— Еммет полюбляє гризлі, — голос розслаблений, та очі пильно стежать за моєю реакцією. Я зробила спробу зібратися з духом.
- Предыдущая
- 38/88
- Следующая