Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Сутінки - Майер Стефани Морган - Страница 29
Коли я наблизилася до рогу, одного погляду виявилося достатньо, щоб збагнути — це глухий кут, під’їзд до чорного ходу іншої будівлі. Очікування не справдилися, довелося поспіхом змінити курс і метнутися крізь короткий під’їзд назад на тротуар. Вулиця закінчувалася біля наступного рогу, де стояв знак «Стоп». Зосередившись на ледь чутних кроках позаду, я вирішувала — бігти мені чи ні. Здавалося, переслідувачі відстали, до того ж я розуміла, що в разі чого наздогнати мене — раз плюнути. Якщо я ще пришвидшу крок, точно десь перечеплюся і простягнуся посеред вулиці. Та й кроки наче віддалилися. Я ризикнула поспіхом зиркнути через плече — хлопці йшли десь за дюжину кроків позаду, побачила я з полегшенням. Але обидва витріщалися на мене.
Здавалося, минула вічність, не менше, перш ніж я дісталася рогу. Я не зменшувала темпу, відстань між мною і чоловіками позаду з кожним кроком потроху збільшувалася. Можливо, вони втямили, що налякали мене, і тепер про це шкодують. Я помітила дві машини, що їхали на північ через перехрестя, до якого я прямувала, і полегшено видихнула. Тільки б вибратися з безлюдної вулиці — туди, де ходять люди! Вдячно зітхнувши, я повернула за ріг.
І різко загальмувала.
Обабіч вулиці нависали глухі стіни без вікон і дверей. Далі, за два перехрестя, я чітко бачила ліхтарі, автомобілі, перехожих. Далеко, занадто далеко. Бо ж на півдорозі до першого перехрестя, розвальцем спираючись на стіну, стояли двоє інших — радісно вишкірились, коли я заціпеніла від жаху. До мене дійшло, що мене не переслідували.
Мене заганяли, як звіра.
Я завмерла на секунду, що тягнулася нескінченно довго. Потім розвернулась і блискавкою метнула на другий бік вулиці, хоча мене не полишало гнітюче відчуття, що це марна спроба. Кроки позаду стали гучнішими.
— Ось ви де! — розкотистий голос приземкуватого темноволосого чоловіка порушив напружену тишу — я аж підстрибнула. У напівтемряві здавалося, що він дивиться повз мене.
— Так! — не менш гучно відповів голос позаду. Я знову підстрибнула, намагаючись прошмигнути по вулиці геть. — Ми просто зробили невеличке коло.
Наразі мені довелося уповільнити крок. Занадто швидко скорочується відстань між мною і тими, що розвальцем стоять біля стіни. Верещати я вмію дай Боже, тому заздалегідь набрала в легені повітря, щоб приготуватися до галасу. Але в горлі пересохло, і я не була впевнена в кінцевій гучності звуку. Швидким рухом я перекинула ремінець сумки через голову, затиснувши її в руці, щоб залежно від обставин використати як викуп чи зброю. Коли я сторожко зупинилася, кряжистий коротун відклеївся від стіни і повільно рушив уздовж вулиці.
— Не підходь до мене! — застереження мало пролунати владно і безстрашно, та я не помилилася щодо пересохлого горла — звук був жалюгідний.
— Не будь такою сердитою, солоденька! — сказав він. Іззаду долинув хрипкий регіт.
Я зібрала волю в кулак, намагаючись не панікувати і пригадати ті мізерні знання із самозахисту, якими володіла. Різкий удар ребром долоні знизу вверх — якщо пощастить, зламаю носа чи втисну його в мозок. Пальцями в очну западину і спробувати вичавити око. Ну і, звичайно, заїхати коліном у пах. Знайомий песимістичний черв’ячок усередині озвався знову, нагадуючи, що я навряд чи маю шанси проти одного, а їх — чотири. Замовкни! — наказала я йому, перш ніж жах встигне вивести мене з ладу, і постаралася проковтнути слину, щоб видати пристойний вереск.
Зненацька з-за рогу вискочили фари, машина ледве не збила коротуна, змусивши його відскочити на тротуар. Я кинулася на дорогу — авто зупиниться, бо в іншому разі йому доведеться переїхати мене. Але срібляста іномарка неочікувано крутнула, різко загальмувавши за метр від мене з відчиненими пасажирськими дверцятами.
— Всередину! — наказав оскаженілий голос.
Дивовижно, як миттєво зник задушливий страх, дивовижно, як раптово переповнило мене відчуття безпеки — я ще не встигла сісти в авто, достатньо було просто почути цей голос. Я застрибнула на сидіння, із гуркотом захряснувши дверцята.
Всередині панувала пітьма, надворі було не світліше, я ледве бачила обличчя водія у мерехтінні панелі приладів. Завищали шини, він розвернув авто на північ, занадто різко набираючи швидкість, і мало не наїхав на ошелешених виродків. Краєм ока я зауважила, як вони ховаються в тіні будинків. Ми закінчили розворот і помчали до порту.
— Пристебнися, — звелів він. Я усвідомила, що вчепилася щосили долонями у сидіння. І миттю підкорилася — клацання, з яким ремінь з’єднався із клямкою, голосно пролунало у темряві. Едвард різко повернув ліворуч і помчав далі, не звернувши уваги на кілька знаків «Стоп» — просто пролетівши повз них.
Я почувалася безпечніше, ніж будь-коли; тої миті мені було абсолютно байдуже, куди ми їдемо. Із глибоким полегшенням роздивлялась я його обличчя — з полегшенням, більшим за радість дивовижного спасіння. У тьмяних відблисках я милувалася бездоганними рисами, чекаючи, поки нормалізується дихання, аж раптом зрозуміла, який вбивче розгніваний вираз застиг на Едвардовому обличчі.
— Ти в нормі? — запитала я, здивовано почувши власний хрипкий голос.
— Ні! — розлючено відрізав він.
Я мовчки сиділа, спостерігаючи за ним. Палаючі очі втупилися в дорогу. Зненацька авто зупинилося. Я роззирнулася довкола, але було затемно, щоб роздивитися щось за нечітким обрисами чорних дерев, що росли обабіч дороги. Ми виїхали за місто.
— Белло, — нарешті заговорив він. Голос пролунав сухо, стримано.
— Так? — мій досі хрипів. Я зробила спробу непомітно прочистити горлянку.
— З тобою все гаразд? — він і далі дивився вбік, та на виду ясно читалася лють.
— Так, — тихо прохарчала я.
— Будь ласка, відверни мою увагу, — наказав він.
— Вибач, що ти сказав? Він різко видихнув.
— Просто потріщи про якусь дурню, поки я заспокоюся, — пояснив він, заплющуючи очі й пощипуючи перенісся великим і вказівним пальцями.
— Гм, — я судомно копирсалася в думках у пошуках тривіальних тем. — Завтра перед уроками я пікапом переїду Тайлера Кроулі.
Едвард і далі сидів із заплющеними очима, але куточок вуст сіпнувся.
— Навіщо?
— Він ходить і патякає направо й наліво, що ми разом підемо на учнівський бал. Або він з’їхав із глузду — або досі намагається залагодити провину за те, що ледве не вбив мене мину… ну, ти в курсі. Він чомусь уважає, що повести мене на бал — найкращий спосіб виправити ситуацію. Я дійшла висновку, що коли поставлю під загрозу його життя, ми будемо квитами й він не почуватиметься зобов’язаним. Я не шукаю ворогів, може, й Лорен попустить, коли Тайлер залишить мене у спокої. Втім, хтозна, можливо, варто розтрощити «сентру». Не маючи коліс, він посоромиться запрошувати дівчину на бал… — щебетала я.
— Я чув про це, — судячи з голосу, до Едвард поверталося самовладання.
— Правда? — недовірливо перепитала я. Приспане роздратування спалахнуло з новою силою. — Якщо Тайлера паралізує з голови до ніг, він також не зможе піти на бал, — пробурчала я, переглядаючи початковий план.
Едвард зітхнув і нарешті розплющив очі.
— Ти як, краще?
— Не зовсім.
Я чекала, а він мовчав, відкинувши голову на сидіння і втупившись у стелю. З обличчя не сходив жорстокий вираз.
— Що з тобою? — мимоволі пошепотіла я.
— Інколи, Белло, мені важко себе контролювати, — прошепотів він у відповідь, дивлячись у вікно. Великі очі звузилися до маленьких щілинок. — Але в першу чергу це зашкодить мені, якщо я повернуся і влаштую полювання на тих… — він обірвав речення на півслові й на мить відвернувся, борючись із новим нападом люті. — Принаймні, — вів далі він, — я намагаюся переконати себе в цьому.
— А-а-а! — прозвучала не зовсім адекватна відповідь, та я не могла вигадати нічого кращого.
Навколо знову запанувала тиша. Я поглянула на годинник на панелі приладів. Шоста тридцять.
— Джесика з Анжелою хвилюватимуться, — пробурмотіла я. — Ми домовлялися зустрітись.
- Предыдущая
- 29/88
- Следующая