Знаки карпатської магії - Бердник Громовиця - Страница 5

Я здивована, й на якусь мить практично втрачаю мову. Мольфар же веде мене в хату, пропонує сісти. Він не запитує, чого я приїхала. Він дістає з печі горщик, у якому вже парує чай із запашних полонинських трав, а із закапелку, в якому (як я потім дізналася) розташовується його «робочий кабінет», виносить високу пляшку з настоянкою власного виготовлення. До напою входять дванадцять трав, зібраних у точно визначений час, настояних на спирті. Мольфар розливає настоянку в крихітні чарочки та примовляє: «Це - напій життя. Хто вживатиме його щодня, по чайній ложці, той здоров'я та силу матиме до самої смерті». Напій гіркуватий, з ледь відчутним присмаком меду.

Мольфар подає мені чашку з чаєм і вільно та невимушено починає розповідь про своє «діяння». І мова його - проста, але якась надзвичайно вагома та значуща - відразу переносить мене в іншу реальністьг де я присутня при народженні Традиції.

- Від народження людства на землі, ще як люди не знали ґаздувати, не знали будівництва, не знали мистецтва культивування рослин, а жили в печерах, збирали трави й коріння та жили тим, що давала їм природа, Мати-Земля наділила тих людей знанням, як відчувати Силу. Мати-Земля подарувала тим людям знання магії - знання про гармонію людини й природи, людини й навколишнього світу, видимого та невидимого. Сама природа озброїла віданням наших предків. Ті люди, котрі мали змогу викликати сили природи й залагоджувати протиборства в ній, розуміти людське серце й таємниці навколишнього світу, котрі вміли лікувати людей і тварин, природу та людську душу, -той були перші маги, шамани. То були люди, які могли вільно жити в кількох світах - у видимому, земному, в небесному, божественному, а також у підземному світі духів. Так і почалося магічне знання на землі. А вже від тих, перших магів, могли навчитися й інші, які просто закохувалися в ту науку. І звідси пішли дві головні лінії магічної науки - вроджених магів і навчених...

Мольфар замовкає, а я ловлю мить, щоб ударити запитанням, хоча відповідь знаю наперед - аякже, я ж у іншому світі, мої звичні чуття стають глибшими, навіть відкриваються нові. Тож я ховаю усмішку й кажу:

- А чому ви вирішили, що я приїхала дізнатися про ваше мистецтво? Може, я приїхала до вас лікуватися?

Мольфар посмішки не ховає, навпаки, примружується у своїй трохи лукавій, трікстерській усмішечці, та відповідає:

- На кожній людині є знак її долі. І я бачу його. Ще тоді, в Косові, я побачив на вас знак вашої долі. І вже знав, що ви приїдете до мене...

Я налаштовую диктофон і цілковито віддаюся звукам голосу Мольфара. Він говорить повільно, трохи рипуче, з неперевершеною, неповторною карпатською вимовою10.

- Знання, про які я кажу, ми називаємо Земною Магією11. Це - таємниці природи, які дають тим, хто ними володіє, розуміння та силу робити, як заведено за законом Матері-Землі та дитини її- природи. Головний закон: добро творить добро, а зло творить зло. Ніколи добро не зробить зла, і навпаки. Так заведено в житті: й у людській генетиці, й у родоводі, й у мистецтвах та ремеслах. Так заведено і в магії. Це - закон природи.

У Карпатах носіїв цієї віковічної Земної Магії називають мольфарами. До них зверталися в різних складних ситуаціях і кликали як захисників та цілителів. їх завжди поважали прості люди й проклинали священики в церквах. їх ніколи не розуміли, а отже, не любили та завжди боялися. Але називали «непростими» або ж «земними богами» , бо в руках мольфара - життя і смерть, любов і ненависть, добробут села й урожай полів. Цікаво, що саме так - «земними богами» - називали своїх шаманів і деякі індіанські племена.

Напевно, кожен, хто читав книгу Михайла Коцюбинського «Тіні забутих предків» чи дивився однойменний чудовий фільм Сергія Параджанова, при слові «мольфар» відразу пригадає героя твору - Юру-моль-фара, що «був як бог». Його боялися та поважали, для нього не було практично нічого неможливого.

Карпатську магічну традицію (яку в подальшому я називатиму мольфарство) можна також назвати карпатським шаманізмом, оскільки терміни «шаман» і «шаманізм» уже вийшли за межі тунгусько-сибірської магічної традиції, звідки цей термін, власне, й походить (дослівне значення: «той, хто ходить між світами»). У багатьох культурах так називають людей, наділених яснобачен-ням та надприродними можливостями, які є цілителями та пророками - заступниками людей перед духами й богами. З легкої руки відомого міфолога й історика релігій Мірчі Еліаде сучасні дослідники говорять про шаманізм північноамериканський та тибетський, скандинавський та індоєвропейський. Отже, тепер до списку можна додати й шаманізм Карпат (тому що традиція ця збереглася не тільки в українській частині Карпатських гір).

Дослідники відзначають, що шаманські методи дуже схожі між собою. В Австралії та Сибіру, в Центральній Азії та Південній Африці, Північній та Південній Америці, в Північній та Східній Європі - їхні дії схожі. Якщо згадати чаклунів та відьом середньовічної Європи, на яких полювала інквізиція, то їхні методи теж дуже нагадували шаманські.

Крім усього іншого, вони - шамани -схожі між собою й зовні. Той загадковий дон Хуан, маг-шаман із індіанського племені які, котрого описав і прославив Карлос Кастанеда, дуже схожий на свого карпатського побратима, з яким я зараз п’ю чай і розмовляю про витоки карпатської магічної традиції.

Сам термін «мольфар» походить від стародавнього слова «мольфа», що означає «зачарований», «замовлений» предмет. Моль-фою може бути будь-яка річ - чи то зумисне виготовлений оберіг, чи предмет побутового використання, хатнє начиння, частина одягу, а то й зброя чи сільськогосподарське знаряддя. Характер мольфи визначається ситуацією, для якої виготовлено її. Над визначеною річчю мольфар промовляє спеціальну «при-мівку» - замову, і та річ служить людині в певній життєвій ситуації. Наприклад, для мольфування на любов найчастіше використовується ключ. Якщо ж мольфа замовляється на розбрат - то беруть ножа. Бо мольфа може бути на добро чи на зло - залежно від напрямку діяльності мольфара. Мольфа, замовлена «на добро» - це завжди оберіг. Якщо вона робиться для захисту самої людини, як правило, це підвіска-талісман, виготовлена з металу, що відповідає суті мольфи. На лицьовому боці мольфи карбується зображення. Наприклад, моя мольфа - це сонце з людським усміхненим обличчям.

- Сонце - то лик Божий, якому поклонялися наші предки, - каже Мольфар. - Тому його зображення на мольфі - це найсильніший захист. Мій батько з таким оберегом пройшов усю війну, двічі переходив лінію фронту, потрапив у полон, але втік із концтабору - й повернувся додому без жодної подряпини.

На зворотньому боці мольфи-оберегу карбується зашифрована першими літерами примівка-молитва.

- Перед важливою справою її достатньо прочитати по буквах, і матимете успіх в будь-чому, -каже Мольфар. - Правильно прочитана, така молит-ва-мольфа зупиняє навіть ворожу руку та кулю...

Мольфа, примовлена «на зло» - це річ, яка обирається залежно від того, що саме хочуть заподіяти людині (найчастіше - ніж, голка чи будь-який гострий предмет12). Таку мольфу підкидають на обійстя тому, кому хочуть завдати шкоди, і щойно людина переступить через цю річ - магія починає діяти.

Кожен мольфар - маг у прямому розумінні цього слова. Тобто, він володіє умінням і змогою керувати стихіями та силами природи, обертати їх на шкоду чи користь усім навколо. Він володіє і білою, і чорною магією, а також низкою проміжних мистецтв. Різниця чорних і білих мольфарів - у меті, з якою проводиться ритуал, і в тому, чи зловживає мольфар подарованою йому силою.

Основних видів магії є два - чорна та біла.

- Чорна магія дарується темними, нечистими силами, - говорить мій Мольфар. - І маги, котрі отримали свій дар від цих сил, можуть творити тільки зло - всьому живому, тваринам і природі, бо вони «співпрацюють» зі злим духом, який виступає супроти Божої волі та Божих законів. І коли звичайна людина не виконує Божих законів, теж стає донором такої злої сили...