Знаки карпатської магії - Бердник Громовиця - Страница 36

Фото з архіву автора.

Будь-яка самотня скеля, тим більше світлого кольору, вважалася природним вівтарем для зустрічі з Божеством як земне втілення небесного Золотого Каменю. Кожна будівля має наріжний камінь - символ підмурівка, основи, на якій зводиться оселя чи храм. Так само білий камінь - це символ фундаменту сили мольфарської, його духу52. Кельтські племена ставили менгіри та кромлехи - штучні скелі там, де не було природних, і ці витвори слугували за символи зв’язку неба й землі.

На рівнинах Франції з незапам’ятних часів височать менгіри — символи зв’язку Землі й Неба.

«Білий камінь» - це «відображення» тогоАлатир-каменя, «золотогокаменя», що є основою світу. Мольфари кажуть: якщо на світанку знайти білий камінь, що зусібіч омивається водою, стати на ньому і обмитися, то всі напасті, які є в людини, всі негативні думки, які хтось на неї спрямував, зникнуть. Власне, цей обряд і оспівується в згаданій вище пісні...

Окремим напрямком мольфарського мистецтва (втім, як і решти шаманських традицій) є використання особливих рослин. Шаманські культури всіх народів на обох півкулях нашої планети знали трави, здатні викликати зміни стану свідомості, їх називали «рослинами сили», «зелами», «союзниками». Ці рослини шанували за їхню здатність викликати видіння та показувати майбутнє. їх використовували для входження в транс і змінений стан свідомості, для шаманської подорожі гілками Світового Древа. Карпатські мольфари найчастіше з цією метою використовують беладону (Belladonna atropa) та дурман (Datura stramonium). Останній називали ще див-де-ревом або дій-деревом. Народні назви вказують на те, що здавна предки наші знали про якості цього зела.

Якщо на світанку обмитися водою, стоячи на білому камені, то пропадуть усі напасті.«Гук» на р. Рибниця. Косів. Фото з архіву автора.

Цікаво, що дурман, сортів якого налічується кілька сотень, знали й використовували шамани, знахарі та чаклуни на всіх континентах, де існували магічні практики. І відома ця рослина вже понад 3000 років. Ацтеки, майя, індіанські племена Північної Америки, чаклуни Карибських островів, австралійські аборигени - всі вони віддавали дурманові належне в цілитель-ських обрядах (зокрема, настоянку дурману використовували як анестезійний засіб) та магічних ритуалах. У Індії «датуру» вважали священною рослиною: димом дурману обкурювали статуї богів, храмові танцівниці - девадасі - вживали напій із товченими зернами дурману, після чого входили в

транс, пророкували майбутнє й давали відповіді на запитання, які цікавили відвідувачів храму.

«Зелом» вважалися й коноплі: відвар із них використовували при жіночих недугах та для лікування венеричних хвороб. У Карпатах поле з коноплями оборювали терновою гілкою і при цьому роздягалися наголо: вважалось, що це захистить поле від нечистої сили (згадаймо народну приказку: вискочив, мов чорт із конопель). Коноплі освячували на Маковея і додавали до різдвяної куті. «Жіночі» рослини конопель кидали в купіль новонародженого, щоб здоровий ріс. На Купала збирали конопляний пилок і розсипали на порозі дому, щоб відьми не шкодили.

У кожного мольфара своя «рослина сили»: хто для входження в транс використовує дурман, хто беладону, блекоту-німи-цю (Nyoscyamus niger) чи коноплі53. Вибір зела залежить від кожного окремого випадку та від особистих якостей мольфара.

Зараз багато людей, навіть дослідників, ставляться до рослин, здатних змінювати свідомість, із осторогою, називаючи їх «наркотиками». Але мольфарська мудрість

говорить про ці зела: «Хто не розуміє, той бачить небезпеку й пітьму, а хто знає - той знаходить щастя та здоров’я». І це справді так: адже пробуджена свідомість допомагає побачити речі й закони світобудови такими, які вони є. Але горе необачному, який бажає відчути силу «зела чародійного» задля розваги чи з цікавості. Прадавня сила цих трав не пробачає несерйозного чи безтурботного підходу, адже священні «рослини сили» дають ЛИШЕ КЛЮЧ до інших вимірів та світів, а йти туди мусить людина сама. І що вона там знайде - залежить тільки від її розумового та психічного стану, від внутрішнього наміру, від готовності ввійти до шаманських світів.

...Ми зібрали трави й повертаємося до хати Мольфара. П'ємо чай із свіжозібраного полонинського чебрецю і прощаємося. Подруга отримала свою консультацію, а я повернуся сюди за деякий час, коли настане головне мольфарське свято. І тоді почую розповідь, якої давно чекала, - про особистий шлях мого наставника.

Виходимо на дорогу, я зупиняюся і жартома кажу: «І де ж наша чергова мітла?» Ви можете не повірити, але за хвилину нас доганяє та сама стара «Волга», що везла сюди. Водій сам зупиняється, відчиняє дверцята...

За сорок хвилин ми вже в Косові.

Частина шоста

СТЕЖИНА

ОДНОГО МОЛЬФАРА

КУПАЛЬСЬКА НІЧ Стани свідомості. Сновид

Сон, за народними уявленнями, - «кудлатий чоловік із чотирма очима», добрий і зовсім не страшний. У нього є ще помічниця Дрімота й помічник - Здухач. Під час сну з людини виходить дух, який приводить за собою вітер, котрий, у свою чергу, розганяє грозові хмари, воює з іншими духами...

Мандри душі в іншому світі -це і є сон. Коли душа повертається в тіло, сон припиняється. Коли душа відлітає від тіла назавжди, настає смерть...

«Українська міфологія»

Сьогодні Купало у нас запалало -стороною дощик іде, стороною -

та й на наше маєво клечане.

У купальській криниці збільшало водиці, -стороною дощик іде, стороною -

та й на наше житечко зелене.

Купальська пісня

Купала Івана на вулицю звала: - Ходім, Іване, на вулицю,

Та підемо в чисте поле,

В чисте поле - жито глядіти, Від змії, від злої відьми:

Вона в полі заломи ламає,

У корів молоко забирає.

Старовинна купальська примівка

Я приїжджаю до Мольфара днів за два до Купальського свята.

Іду левадою до мольфарської оселі, й цього разу в мене особливий стан перед зустріччю: Мольфар обіцяв розповісти про свій особистий шлях. А основна спеціалізація, що передається в його роду по династії звідтоді, як його родина осіла в Карпатах, - цілительство.

А ще тривають дні літнього сонцестояння, й це одне з найважливіших моль-фарських свят, а для деяких мольфарів свято Купала - найвідповідальніший момент у їхньому персональному році. На саме свято я приїхати не можу, бо купальська ніч -особлива для Мольфара, її він проводить у полонинах та лісах, здійснюючи лише йому відомі ритуали та обряди. І про них він не може говорити, скільки житиме. Це ті обряди, що відкрилися йому в момент посвяти, і їх нестиме він у таємниці до кінця життя та забере з собою, коли піде зоряною стежиною вслід за своїми пращурами, серед яких із незапам’ятних часів хоча б один у роду та був знахарем, примівником, характерником, чаклуном, мольфаром...

До Мольфара приїздить багато людей: від простих горян до відомих артистів і політиків. Кожен зі своїми негараздами, проблемами, проханнями.

Мольфар вислуховує всіх.

- Кожна людина йде зі своїм болем і горем, - говорить мій наставник. - Тож чи можу я відмовляти? І коли віддаю людині часточку свого космічного дару, щоб продовжити Ті життя, - то для мене найбільша радість. Не для збагачення приймаю людей. Я маю заборону на матеріальне багатство. .. хоч і міг би за бажання жити у віллі на березі моря... - Мольфар весело сміється.

Я не сумніваюся в останньому, але тема ця мене цікавить, тож я запитую:

- Чи для всіх мольфарів є заборона на матеріальні блага?

- Не для всіх, - відповідає мій співбесідник. -Але в багатьох випадках. Матеріальний достаток затуманює духовний зір, змінює людину, навіть найсильнішу, змушує її інакше дивитися на речі. Це - велика спокуса. Тому більшості світлих мольфарів заборонено накопичувати гроші та інші матеріальні блага. А якщо мольфар переступає заборону - в нього відбирається дар. А це найстрашніше, що може бути для людини, яка вже зіткнулася з магічним мистецтвом: усвідомлювати свою силу й не могти нею скористатися. Магія ніколи не приносить великих грошей, вона дає розуміння законів світу і силу, щоб їх використовувати. А за те, що я не ганяюся за марнотою земних благ, і маю від духів сильне слово та здатність допомагати. ..