Не вбивай - Лепкий Богдан - Страница 71

палуба — накриття від дощу; великий воловий віз

Пандора — у давногрецькій міфології чарівна, але цікава, хитра і підступна жінка, яку Зевс послав на Землю зі скринькою, наповненою лихом.

панта рей (гр.) — все тече (все міняється)

паполома — попона

параван — ширма

параліж — параліч

Пароцельз [Парацельс] (1493–1541) — швейцарський алхімік і лікар патер (лат.) — отець (духовний)

патина — зеленувато-коричневий наліт на поверхні виробів із міді, бронзи, латуні або біляста плівка на поверхні крем'яних знарядь

пахолок — слуга; хлопчик, підліток

пейси — довгі непідстрижені пасма волосся на скронях у патріархальних євреїв

пенязь — гріш

перечислитися — прорахуватися

перзона — персона

пертурбація — несподівана зміна нормального, звичного стану, порядку тощо, що вносить ускладнення, безлад

перше — раніше

Петрик — Сулима Петро Іванович [Петрик, Петричевський] — старший канцелярист Генеральної військової канцелярії. 1691 р. І. Мазепа відправив його з секретною місією на Запоріжжя і до Криму. Йшлося про відокремлення України від Московії за допомогою Туреччини. Здобувши на Січі авторитет і ставши там військовим писарем, П. Сулима самостійно розпочав антимосковську акцію, підбурюючи запорожців до повстання. У квітні 1692 р., буцімто перед загрозою арешту за розпорядженням І. Мазепи, втікає у Крим. Не отримавши через різні причини підтримки Батурина, дав згоду обрати себе гетьманом, чим відштовхнув справжніх ініціаторів протимосковського повстання. Після невдалих походів у 1696–1712 був гетьманом «Ханської України». Співробітничав з мазепинцями-емігрантами.

Петро I Романов [Петро Великий] (1672–1725) — російський цар (1682), імператор (1721). Політика П. I щодо України полягала в подальшому обмеженні її суверенітету. Після битви під Полтавою запровадив режим окупаційного терору, обмежив гетьманську владу; 1722 заборонив обирати гетьмана в Україні.

пилипівка — передріздвяний піст

писок — рот; обличчя

питати з пристрастієм (рос.) — допитувати з тортурами

півкопи — 30 штук (снопів, яєць і т. ін.)

піддячий — помічник дяка — високого урядовця в Московській державі ХV-ХVII ст.

підзор — підозріння

пільний — польовий

пініє (рос.) — спів

піонір [піонер] — піонер; до 80-их років XIX ст. вояк саперної частини інженерних військ

Піпер Карл (1647–1716 р.) — граф, з 1705 р. глава шведського кабінету (перший міністр Карла XII) і верховний маршал королівського двору

пірнач — холодна зброя у формі металевої головки з виступами; вид булави. У козацькому війську була знаком влади полковника.

піяти — кукурікати

плютон (польськ.) — чота; взвод

плястер — пластир

поверше — горішня частина будівлі

позапрятувати — прибрати

покоєвий — покойовий; лакей. Гетьманські покоєві були заведені у батуринській резиденції за прикладом польського двору. Їм доручалися важливі дипломатичні місії.

Покотило Яків — сердюцький полковник, який мужньо захищав гетьманську резиденцію. Його полк майже увесь загинув під час героїчної оборони Батурина. Полковник з кількома старшинами вимушено здався після Полтавської битви і довгий час перебував під арештом. 1772 р. його заслали в Архангельськ. Покотило Григорій разом із матір'ю і братом був привезений з Криму як бранець. Мати охрестилася і вийшла заміж за Якова Покотила, який дав синам освіту. Григорій, здогадно, навчався у Києво-Могилянській академії. Потрапив до складу гетьманських канцеляристів. І. Мазепа доручав йому ведення фінансових справ. У Бандерах козацькі старшини вважали, що він загинув під час відступу — втечі І. Мазепи. Але він вчинив, як його вітчим, і був засланий у Сибір.

поличник — ляпас, удар по щоці або шиї долонею

політати — падати (про сніг), пролітати

політично (поводитись) — тут: уміло і тонко, згідно з правилами етикету

полк козацький — військова одиниця українського козацтва кінця XVI–XVIII ст., від середини XVII ст. також адміністративно-територіальна одиниця Козацької держави. Поділявся на сотні; після Зборівського договору 1649 Військо Запорозьке налічувало 16 п. к. Козацький полковий устрій у Правобережній Україні ліквідовано 1714, у Слобідській Україні 1765, у колишній Гетьманщині на початку 1780-их.

полоса (рос.) — смуга

полумінь — полум'я

Понтій Пилат [Pontius Pilatus] — римський прокуратор Юдеї в 26–36 н. е. Правління жорстокого і підступного П. П. ознаменувалося насильствами і стратами. Податковий і політичний гніт, провокаційні дії П. П., що ображали релігійні вірування і звичаї юдеїв, викликали масові народні виступи, які нещадно придушувалися. За Йосифом Флавієм П. П. присудив до розп'яття Ісуса Христа. У Євангелії сказано, що П. П. при цьому «взяв води й умив руки перед народом», використавши стародавній юдейський звичай, що символізував невинність у пролитті крові (звідси вислів «умити руки»). Після скарги самаритян на криваву розправу, учинену над ними П. П., у 36 римський легат у Сирії Вітеллій відсторонив його від посади і відправив у Рим. Подальша доля П. П. невідома. За Євсевієм Кесарійським (4 ст.), П. П. заподіяв собі смерть; за іншими джерелами, П. П. страчений Нероном.

Понятовский Станіслав (1676–1762 р.) — граф, генерал-майор артилерії польської служби; у 1709 резидент Станіслава Лєщинського при Карлі XII.

пообтулюваний — обгорнений

пописатися — зробити щось з успіхом; здобути визнання в чомусь

попід сили братися — боротися

пороти (рос.) — шмагати, сікти (різкою, прутом тощо)

постав — сувій, штука (тканини)

постулат — вимога

почетвертувати — стратити четвертуванням (розсіченням на чотири частини або послідовним відтинанням рук, ніг, голови

почот [почет, свита] — особи, що супроводжують поважну особу

поштуркувати — бити короткими, несильними ударами

правосильний — тут: остаточний

президія — тут: столиця

прелесті (рос.) — тут: принади (прельщать)

преісподня — пекло

прибічний (офіцер) — ад'ютант

приличний (рос.) — пристойний

притворюватися — прикидатися

приютити(ся) (рос.) — притулити(ся)

прімас — примас, висока духовна особа в католицькій Церкві — головний єпископ країни

пройдоха (рос.) — пройдисвіт

Прокопович Теофан [Єлисій, Єлизар] (07.06.1677–08.09.1736) — видатний український філософ і письменник, громадський і церковний діяч. Народився в Києві у родині купця. Після смерті батьків виховувався дядьком — Теофаном Прокоповичем, професором і ректором Києво-Могилянської академії. Вчився в Києві, Польщі й Римі. Професор Києво-Могилянської академії (1704), з 1710 — її ректор. У 1716, за наказом Петра І, виїхав до Петербурга і фактично очолив російську Церкву, з 1721 був віце-президентом Синоду. Підтримував реформи Петра І, сподіваючись від них користі і для України. Іноземні вчені вважали П. найосвіченішою людиною тогочасної Росії, доробок якої позначився на різноманітних напрямках розвитку культури і науки. Помер у Петербурзі.

пропустити крізь вербову алею — пропустити крізь стрій

проречистий — красномовний; який говорить сам за себе

протектор — захисник, оборонець

проч (рос., польськ.) — геть

прошак — прохач

псякревання — лихослів'я з уживанням польського виразу пся крев, букв. «собача кров»

пуплях — пуп'янок

пушка (рос.) — гармата

райтар [рейтар] — найманий вояк важкої кавалерії у Західній Європі XVI–XVII і Росії XVII ст.