Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Легенда про безголового - Кокотюха Андрей Анатольевич - Страница 31
Куди влучила — не знаю. Але хижак завив, ще раз смикнув за ручку дверцят. Я хвицнула вдруге. Знову кудись попала. I сталося диво: хижак позадкував, кинув сокиру, розвернувся i, пригнувши голову, погнав пiд дощем, не розбираючи дороги.
Не вiрячи в своє щастя, я ще якийсь час сидiла, зiщулившись i чекаючи його повернення. А потiм швидко знайшла ключi, завела машину i поїхала далi вiд цього мiсця. Дощ заливав салон через побитi вiкна, двiрники не працювали, я їхала навмання, не розбираючи дороги, i кiнець кiнцем приїхала — зустрiлася з деревом, розтовкши при цьому лiву фару.
Мобiльник i далi бубонiв. Не знаючи, чому грошi на ньому досi не скiнчилися — здається, я давненько не поповнювала рахунку, обережно пiдняла його, промовила: «Я тут, iди сюди», пiсля чого вимкнула телефон.
I вирубилася сама, впавши головою на кермо.
18 вересня, вівторок
НУ ОСЬ, ЗДАЄТЬСЯ, I ВСЕ
— Стас не знав, де ти i що там твориться. Але вiдразу подумав про руїни. Машин вiльних, ясна рiч, нема, так вiн заскочив у таксiвку, що постiйно бiля готелю крутиться. З пiстолетом у руцi, мiж iншим. Ти б на мiсцi таксиста що зробила?
— Я вже на своєму мiсцi, — кволо посмiхнулася я.
Мене знайшов Жихар, витягнув з побитої тачки, разом iз таксистом занiс до нього в машину i вони повезли мене в лiкарню. Туди ж Стас спрямував Тамару, а вже її iнiцiатива була тягти за собою начальника мiлiцiї.
Що сталося, нiхто з них, каже Тома, не розумiв. Ясно тiльки: дурнувата київська адвокатка чомусь поперлася серед ночi пiд дощем до маєтку Ржеутських, i там на неї хтось напав. Звичайна аварiя не завдасть автомобiлю аж таких пошкоджень. Звiсно, Яровий почав вимагати вiд слiдчого та опера пояснень у буквальному розумiннi просто над моїм непритомним тiлом. Нiкуди не подiнешся — вони змушенi були розказати йому про появу безголового привида з шаблюкою.
У привида начальник мiлiцiї не повiрив. Але звелiв обшукати руїни i мiсцевiсть довкола них. З першими сонячними променями мiлiцiя отримала першi серйознi результати, що, сказала Тамара, вивело розслiдування на зовсiм iнший шлях. Який поки що нiкуди не вiв — надто вже дивним i незвичним виявився.
Мене, як була, непритомною вiдвезли до Комарових додому пiд особисту вiдповiдальнiсть Томи. Там, на диванi у великiй кiмнатi, я й прийшла до тями, пролежавши десять годин. Сильний та глибокий шок — так це пояснюється.
— Так що там знайшли?
— Стас за iнших обставин показав би на собi, та я категорично заборонила. Менi здається, другого шоку ти не перенесеш, — Тамара простягнула менi якiсь таблетки, я взяла їх у жменю, ковтнула, не цiкавлячись, чим це мене годують, запила водою i спробувала пiднятися. Та голова ще трошки паморочилася.
— Не тягни вже! Що там таке?
— Цiлий театр одного актора. Поки що це речовий доказ, тобi просто так не покажуть. Але такого речового доказу, Ларчику, я за свою практику не бачила i нiколи, мабуть, уже не побачу. Уяви собi таку велику розпорку, яка ось так крiпиться, — вона пiдняла руки, зiгнула в лiктях i опустила пучками пальцiв собi на плечi. — Виходить таке собi щось подiбне до звичайної вiшалки, тремпеля, тiльки без гачка. I ось на цю декорацiю чiпляється, наче на вiшалку, велике, спецiально для цього випадку зроблене темне покривало. Воно закриває тебе з головою, а довжина — до п'яток. Застiбаєш ґудзики, виходиш серед ночi на дорогу — i готовий тобi привид без голови! Ось i вся мiстика! А ти кажеш — паралельнi свiти!
Я спробувала уявити собi такий оригiнальний саморобний маскарадний костюм, навiть очi заплющила — нiчого не виходило. Треба, мабуть, потiм справдi самiй подивитися, до чого люди здатнi додуматися, аби налякати iнших людей.
— На руїнах знайшли?
— Ага, в однiй з кiмнат. Той, хто в нього перевдягався, поспiшно скинув костюмчик, аби погнатися за тобою. А потiм не повернувся i не забрав. Так це шмаття там i лежало. До речi, з бокiв у покривала прорiзанi дiрки для рук. Поруч, пiд стiною, валялася стара, добре наточена та пошлiфована коса, насаджена на палицю. Ось вам i шабля привида полковника Ржеутського.
— Коса? — перепитала я. — Косу переплутала з шаблею?
— Сонце, ти часто косу бачила? А шаблю? Так що не переймайся i не заморочуйся. Офiцiйно я тебе ще допитаю i спробуй тiльки, — вона погрозила менi пальцем, — не зiзнатися, який нечистий тебе туди понiс. Ти поки що просто скажи: хто це мiг бути i чому вiн на тебе напав? Бо це, власне, саме та причина, чому ця дорога нiкуди поки не веде. Розумiєш?
— Не дуже. Я взагалi зараз мало що розумiю…
— Пояснюю — всi версiї, по яких працювали дотепер, летять до поганої мами. Бо, виявляється, десь у мiстi живе чоловiк, котрий не полiнувався зробити всю цю бутафорiю i час вiд часу гуляє по панських руїнах, вдає з себе привида, лякає людей i навiть нападає на них iз сокирою. Таким чином, треба шукати ненормального: вiн цiлком мiг убити i вiдрубати голови всiм трьом — Дорошенку, Сизому, Потураю. Причому, — Тамара пiднесла пальця догори, — цей ненормальний повинен бути одночасно настiльки нормальним, щоб перетягнути тiло журналiста на площу так, щоб цього нiхто не помiтив. I настiльки при своєму розумi, аби спочатку перегнати машину Потурая подалi вiд мiста, а тодi затягнути самого Потурая на смiтник, попередньо вiдтявши вiд тiла голову. Психопати такими бувають?
— Нiколи не мала з ними справи, — вiдповiла я. — На жаль, тут нiчим тобi допомогти не можу. Хiба… я наче бачила десь тут того… Ну, того, хто напав на мене. Тiльки зараз не згадаю, ти вже вибач — голова розламується.
— Постарайся, будь ласка, — ледь не плачучи, промовила Тома. — Бо менти по сто першому колу всiх шизофренiкiв iз довiдкою перевiряють!
— Ну а якщо в нашого привида немає довiдки i вiн нiде на облiку не стоїть?
— Тодi ще гiрше: вiн усе це бачить i поспiшить зробити звiдси ноги. Або, як варiант, засяде, зачаїться i невiдомо, коли вилiзе знову.
— Убивств бiльше не буде, — спробувала я заспокоїти Тамару.
— Як сказати. Вiн же в нас оригiнальний манiяк. Коли хворим розумом думає, коли — цiлком здоровим. Здорова половинка пiдказує сидiти тихо, а хвора — лютувати з iще бiльшою силою. Ну, то як?
— Вибач, поки що нiяк, — я щиро хотiла, аби все це швидше скiнчилося, та в голову нiчого не приходило. Тобто, зовсiм нiчого — вона була порожньою i нагадувала величезний казан, який хтось поставив на вогонь, аби розiгрiти, нiчого всередину не поклавши, навiть води не наливши.
— Кого до тебе можна пускати? — змiнила Тамара тему.
— А що, не всихає людський потiк?
— Жихар кiлька разiв рвався. Яровий теж. Обидва хочуть дати тобi звiздюлей, тiльки Стас — люблячи, а начальник мiлiцiї — з лютої ненавистi. То як?
— Скажи обом, що я слаба i зараз знову заснула, — це правда — випитi таблетки починали дiяти, i я вiдчувала скорий прихiд рятiвного сну.
— Гаразд. Нехай тобi присниться, що ти впiзнала свого кривдника.
Жихар його тут же пов'яже, коли той вже не втiк, звичайно.
Я поринула в безодню сну, щойно за Тамарою зачинилися дверi.
Коли виринула, годинник показував третю дня, голова вже не так болiла i гула, в нiй навiть почали не лише роїтися, а й вистроюватися в рiвнi ряди якiсь думки. Тепер голова була вже не порожнiм казаном, а посудиною, здатною варити й переварювати iнформацiю, потрiбну для розв'язання не надто складної тепер задачки.
Задачки з одним лише невiдомим.
Дано: чоловiк, котрий перевдягається в безголового привида. Питання: хто вiн i де його шукати. Або: де його шукати i хто вiн. Це тiльки так здається, що вiд перемiни додаткiв нiчого не мiняється. Насправдi, якби я згадала, де могла бачити обличчя, що притиснулося до вiконного скла моєї машини i дивилося на мене, то питання, де шукати цю людину, дуже швидко знiмається. Натомiсть якщо зайти з iншого боку i спробувати вирахувати, звiдки вiн такий взявся i для чого це робить, iм'я спливе в пам'ятi саме собою. Значить, поїхали, Ларчику…
- Предыдущая
- 31/44
- Следующая