Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Таємниця піратських печер - Валеро Рудольфе Перес - Страница 15
— Бернардіно, — відповів Хасінто. — Так його звали. Отож одного разу він з’явився зі шпагою і сказав, що вона піратська. Люди зрозуміли, що він її купив у місті, і відтоді почали говорити, що він з’їхав з глузду, бо тринькав гроші на витребеньки, а сам голодував… Він був такий щедрий, що подарував її мені — єдиному, хто йому вірив. Але ніколи більше не згадував про піратів.
Значить, прощайте, всі надіїї Навіть шабля виявилася несправжньою. Не було скарбу, не заходили пірати на узбережжя. Усе неправда.
— Якщо тобі подобається шпага, я тобі її подарую, — сказав Аліні Хасінто і, звертаючись до дітей, додав:
— Коли хочете, то завтра я можу повести вас в одне місце, де дуже добре клює. Що скажете?
Звичайно, всі погодились. Зрештою, хоча скарбу й нема, узбережжя не втрачало своїх принад. Воно вабило своєю красою і обіцяло багато цікавого — печери, гарні місця, купання, риболовля.
Човен плив уздовж берега. Потім Хасінто скерував його в Індіанську бухту. Дітлахи купалися, стрибали з човна, як з трампліна. Пако знову показав себе вправним плавцем. Маркос збирався пірнати вже втретє, коли раптом помітив Артеміо, який подавав йому з берега знаки.
— Чого це він так рано прийшов? — уголос здивувався хлопчик. Він кинувся у воду, дістався до берега і підійшов до чоловіка.
— Добридень, Артеміо. Щось трапилось?
— Нічого особливого, — винувато усміхнувся чоловік, не наважуючись засмутити хлопчика. — Тільки те, що у моєї дружини ось-ось почнуться пологи, і вона хоче, щоб я їхав до міста і був неподалік від неї, коли вона народить хлопчика… Бо буде хлопчик або хлопчики…
— Отже, ви…
— Я не зможу залишитися сьогодні з вами, бо мушу негайно їхати. Прийшов попередити вас, щоб знали.
Маркос знаками заспокоїв друзів, а сам разом з Артеміо рушив до табору, де вони й розпрощалися.
Маркос зажурився. Єдине, що їм лишилось — це повертатись до селища. Але що скажуть друзі, коли дізнаються, що треба повертатися цього вечора?
Коли діти з’явились через якусь годину в таборі, то застали його розібраним. Маркос їм пояснив, що сталося, і дітей взяв відчай. Іти в такий момент! Це неможливо!
Але іншого виходу не було. Пепе запропонував нашвидкуруч пообідати. Потім вони помили посуд, взяли рюкзаки і рушили. Йшли зажурені. По дорозі Пако, щоб розвіятись, грався з Мочітою, кидаючи вперед червону палицю.
Зі скелі Корсара за ними спостерігали. То були Ірма та Енріке.
Хасінто ловив рибу з човна, коли археологи повернулись у табір. Ірма підійшла до джипу і причесалась перед бічним дзеркальцем.
— Енріке, — мовила вона. — Вже, мабуть, можна їхати.
Чоловік згодився. Вони зібрали речі, склали намет і повкидали все до машини.
Невдовзі джип від’їхав, здіймаючи хмари куряви. Місце, де був табір, стало безлюдним чи майже безлюдним, бо на вершині з-поза кущів вийшов якийсь вусань.
Хасінто тим часом ловив собі рибу з човна. Червоне сонце було вже на прузі.
Розділ XIX
ДІТИ СПЕРЕЧАЮТЬСЯ І…
— Та скільки тебе можна просити? — благала Аліна свого брата. — Не будь упертим.
— Ні, так робити не годиться, Аліно, — доводив Маркос, присівши на рюкзак. — По-моєму, це негарно.
Перед входом до ущелини Аліні спала на думку одна ідея: лишитися ночувати на узбережжі самим. Близнята відразу підтримали її. Лише Маркос був проти. Вони вже довго сперечалися, не доходячи згоди.
— Ми всі пообіцяємо, — сказав Пепе, — не виходити з намету без твого дозволу. Все буде гаразд.
— Можна послати голуба до Хосефи, — підказав Пако, — і сповістити її, що залишаємось самі й не будемо вночі виходити з намету. Щоранку відправлятимемо голуба, щоб вона не турбувалась. А коли Селестіно залагодить свої справи, то прийде сюди до нас.
— А якщо тато не прийде, — пообіцяла Аліна, — повернемось. Але залишімось тут сьогодні, будь ласка.
Маркосу, як і всім, не хотілося йти звідси. Але що скаже батько, коли дізнається, що вони залишились самі? З другого боку, у них був такий переконливий аргумент, що він сам не мав сили опиратись. Хасінто обіцяв узяти їх із собою ловити рибу, зрештою, показати гарні місця — приховані від стороннього ока чарівні куточки узбережжя.
Якщо вони зараз підуть, то втратять цю чудову і, можливо, єдину нагоду.
— Я не розумію, чого ти так затявся, — запально доводила Аліна. — Тато сам казав тобі, що покладається на нас, і майже давав згоду ще до того, як Артеміо зголосився приходити ночувати з нами. Таж ми й не самі — Хасінто вже наш друг. Чи не так?
— Так. То правда.
— Отже, братику, — провадила далі дівчинка, — тут немає ніякої небезпеки…
На ці слова Пепе опустив голову, бо згадав про археологів. Чи справді вони нічим не ризикують, залишаючись на узбережжі? І знову хлопчика охопили сумніви. Але чи ж може він допустити, щоб через ці його сумніви друзі відмовились від таких захоплюючих прогулянок? А якщо він помиляється, якщо то був просто якийсь невинний, невідомий йому інструмент? Ні, краще вже мовчати. А вранці можна знову навідатися до намету археологів, якщо вони не виїхали, і все з’ясувати. А тепер… Тепер він мовчатиме.
— Гаразд, — повагавшись, згодився нарешті Маркос. — Повертаймось. Але пообіцяйте мені, що ніхто не вийде з табору вночі. Згода?
— Так! — гукнули всі гуртом.
До дітей повернувся добрий настрій. Вони рушили назад, але, на пропозицію Маркоса, вирішили отаборитися в іншому місці. Намет у них невеликий, а спорядження займало багато місця, тож хлопчик запропонував стати біля Карликової печери. Якщо розчистити чагарник перед входом, то можна поскладати свої речі до грота. Тоді спати буде вільніше й зручніше.
Отож попрямували до скелі Корсара. Діставшись до обраного місця, завидна поставили намет.
— Обіцяйте, що ніхто не вийде вночі,— звернувся Маркос до Аліни й Пепе, які порядкували в новому таборі.
— Обіцяю, — промовив кожен з них.
Пако саме подався до джерела по воду, а його брат пішов йому назустріч. Перестрівши його на півдорозі, він узяв відро, щоб допомогти. Побачивши їх, Маркос звернувся до Пепе:
— Пако, обіцяй, що не вийдеш вночі з намету.
Пепе звик, що його часто плутають з братом, і вирішив пожартувати з товариша, як уже не раз робили близнята.
— Обіцяю, — серйозно сказав він, поставивши відро перед наметом.
Пако відвернувся, щоб не видно було, як він сміється, А Маркос звернувся до всіх:
— Скоро ніч. Ми вже попоїли, тож немає потреби розпалювати вогнище. Завтра пошукаємо хмизу і сухого листя. А зараз можна присвітити ліхтарем.
Діти спорядили голуба до Хосефи. В листі написали, що залишились ночувати самі і пообіцяли добре поводитись. Щойно Аліна випустила голуба, як на руку їй упала краплина води.
— Зараз піде дощ, — сказала вона.
Невдовзі справді почався дощ. Діти поквапились до намету. Мочіта, як завжди, тулилась до свого друга. Маркос увімкнув ліхтар.
— Таки добре, що ми зупинились тут! — сказав Пако, — Галявину на узліссі незабаром заллє, бо там низина, а ми тут залишимося сухісінькі.
Сидіти в затишку й слухати, як дощ лопотить по брезенту, було приємно. Намет упирався в Карликову печеру, тому вода не загрожувала залити долівку. Світло ліхтаря створювало домашній затишок.
— А що робили індіанці під час дощу? — спитала Аліна. І сама ж відповіла: — Ховалися в печерах, звичайно.
Їхні оселі теж добре захищали від дощу, — озвався Пепе.
— Але циклони руйнували їхні житла. Багато людей гинуло, — додав його брат. — Послухай, Пепе! Як сталося що на Кубі не лишилось індіанців?
— Через пошесті, що їх принесли з собою іспанці, та через свою волелюбність. Ось, скажімо, Гатуей підняв повстання, і його спалили на вогнищі.
— Що ж вони, не вміли воювати? — поцікавився Маркос.
— Ще й як! Гуама із своїм загоном нападав на іспанські поселення, потім зникав і знову нападав. Отак! Індіанці були хоробрі люди!
Злива вщухла. Маркос відкинув запону. Знадвору дихнуло п’янкими пахощами мокрої трави.
- Предыдущая
- 15/22
- Следующая