Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна - Страница 55

Безсистемне знищення лісів та полювання призвели до того, що тваринний світ Таїланду значно збіднів. Щоправда, на територіях, які знаходяться під охороною, ще зустрічаються тигри, леопарди (зокрема дуже рідкісний димчастий), слони, бики гаур та бантенг, азіатський буйвол, сероу, чепрачний тапір, малайський та білогрудий ведмеді, мавпи, великий та малий оленьок, антилопи, олені замбар та мунтжак. Слонів і буйволів місцеві мешканці приручають та використовують у сільському господарстві.

Монастир Чалонг на острові Пхукет

Птахів у Таїланді напрочуд багато. Найчастіше зустрічаються чаплі, качки, білі пелікани, фазани, дикі кури, куріпки, павичі (в тому числі зелений), папуги, багато видів хижаків. Комах теж велике розмаїття. Тільки метеликів у Таїланді понад 600 видів! Представників плазунів у країні - кілька десятків видів, причому серед них багато отруйних.

Історики твердять, що предки тайців з’явилися на цих землях, переселившись з Південного Китаю. Протягом кількох століть майбутні володарі країни мігрували долинами річок, і в XI-XII ст. досягли меж кхмерської держави Камбуджадеша. Перші тайці, яких тодішні хроніки називали сіамцями, досягли високого рівня розвитку суспільної організації та культури. Вони досить швидко почали відігравати важливу роль у житті Камбуджадеша. Поступово сіамці вибороли незалежність і заснували на півночі Центральної рівнини власну державу Сукхотхай. Невеликі тайські князівства існували також у північному Таїланді, на півдні Центральної рівнини, на півдні Лаосу. Одне з них, Лопбурі, підкорило з часом і Сукхотхай, і південний Лаос, і південну Бірму, і більшу частину півострівного Таїланду. Формування тайської феодальної держави завершилося десь наприкінці XV ст. Але країна залишалася малозаселеною.

Європейці з’явилися в Сіамі у XVI столітті. Першими «ластівками» з Європи були купці: тайські королі підтримували торгівлю з Китаєм та Японією, але їх передовсім цікавила вогнепальна зброя. Оскільки в XVII ст. громадянські війни та збройні конфлікти в країні були досить частими, в них постійно брали участь іноземні комерсанти й авантюристи. Тривала боротьба п’ятьох претендентів на трон завершилася перемогою Пья Таксина. Але влада невдовзі змінилася, Прайя Чакрі переніс столицю країни з Аютті в Бангкок. Відтоді всі королі нової династії носять ім’я Рама (нині на троні Таїланду перебуває Рама IX). Необмежена влада королів заважала проведенню багатьох реформ. Тому в Сіамі нарешті конституційна форма монархії замінила абсолютну. Безкровну революцію в 1932 р. очолили чиновники та військові. Король, однак, зберіг свій вплив на сучасне суспільне життя: тайський монарх - голова держави і верховний головнокомандувач водночас. Виконавчу владу здійснює уряд на чолі з прем’єр-міністром.

У 1939 р. державу перейменували на Королівство Таїланд. Надалі країна пережила період громадянського правління, але конституційний лад не мав уже такої довіри з боку тайців, тому влада часто змінювалася. Чергові заворушення в країні в 1992 р. змогли пригасити лише завдяки втручанню короля Рами IX. А через п’ять років у Таїланді сталася економічна криза. Протягом останніх років уряд Таїланду формувався на багатопартійній основі. А от законодавчу владу здійснює двопалатний парламент (Національна асамблея).

У 1999 р. на території держави мешкало більше 60,6 млн чоловік. Чверть громадян країни живуть у містах. Близько 85 % населення належать до тайськомовних народів. У Таїланді більшість жителів - тайці або сіамці (кхонтай, тай-нен), народ з групи тай. Значно менше тут китайців, лао, монів, кхмерів, малайців, каренів, акха, шанів, лісу, хмонгів (мяо) та інших народностей. Офіційною і літературною мовою в країні є центральний тайський діалект.

Державною релігією в Таїланді є буддизм південної школи тхеравада. Його сповідують 94 % місцевого населення. У столиці країни, Бангкоку, навіть знаходиться штаб-квартира Всесвітнього братства буддистів. Крім того, у Таїланді діють дві буддійські монашеські секти. Близько 4 % громадян є мусульманами (в основному, це малайці), в країні також живуть індуїсти, християни, сикхи, анімісти.

Економіка Таїланду базується на риболовлі та видобуванні корисних копалин. Надра країни багаті на кам’яну сіль, олово, марганець, залізо, цинк, свинець, вольфрам, вугілля, нафту, горючі сланці, газ, флюорит, дорогоцінне та напівкоштовне каміння. У державі непогано розвинені текстильна та харчова промисловості, постійно зростає випуск пластмас, фанери, цементу, автомобільних шин. А протягом останніх десяти років швидкими темпами розвивалися такі галузі промисловості, як електронна, нафтохімічна, ювелірна та складання автомобілів.

Основними статтями експорту в країні є комп’ютери та комплектуючі, трансформатори, ювелірні вироби, одяг, тканини, інтегральні схеми, продукція гірської та сільськогосподарської промисловостей, морепродукти. А імпортує Таїланд нафту, нафтопродукти, машини та обладнання.

Панорама Бангкока

Довжина залізничної магістралі в країні становить 4000 км, але більша частина перевезення припадає на автомобільний транспорт. Крім того, велике значення для внутрішнього сполучення має водний транспорт (його частка становить 60 % перевезень). Найбільші морські порти - Бангкок, Саттахіп, Пхукет, Кантанг та Сонгкхла - здійснюють також міжнародні операції, а міжнародний аеропорт у Бангкоку підтримує повітряний зв’язок з багатьма країнами Європи, Азії, Америки та Австралією.

Звичайно, що столиця Таїланду, Бангкок (6,1 млн мешканців), є найбільшим містом країни. Серед інших великих міст - Чонбурі, який є центром чорної металургії та цукрової промисловості держави.

Осередком політичного, економічного та культурного життя Північного Таїланду є Чіангмай - адміністративний центр однойменної провінції. За кількістю свого населення він поступається хіба що Бангкоку. Саме Чіангмай у давнину був столицею тайського королівства.

Накхонратчасима (Корат) - найбільший економічний та адміністративний центр сходу Таїланду, важливий транспортний вузол. Там же, на сході, швидкими темпами розвивається ще одне велике місто, яке є торговельним центром - Убонратчатхані.

На півдні країни, неподалік від кордону з Малайзією, на залізничній магістралі Бангкок - Сінгапур, знаходиться місто Хатьяй. Це - перевалочний пункт, через який продукція з каучукових плантацій Таїланду потрапляє до Малайзії.

Початкова освіта в країні є безкоштовною, але ніхто не компенсує місцевим жителям витрат на підручники, форму, транспорт. А вони виявляються значними, оскільки саме через це деякі діти вимушені кидати навчання. Середня освіта державою теж підтримується, але вона не є обов’язковою. Після закінчення школи місцеві жителі можуть отримати професійну підготовку в державних університетах, технічних, педагогічних та сільськогосподарських інститутах і коледжах.

Якщо говорити про культурні цінності, то більшість з них зосереджена в Бангкоку. Там можна побачити Золотого Будду, Лежачого Будду, Королівський палац та монастир Ват-По. Серед цікавих місць столиці - плавучий ринок, крокодиляча ферма, шоу слонів та серпентарій. Варто завітати також до острова Самуї. Тут найцікавішими пам’ятками є Великий Будда (15 м заввишки), Сад метеликів, акваріум, водоспад Намуанг, чудове озеро, де знаходяться дуже незвичні за формою фігури з каменю. Вони мають природне походження і недарма називаються Бабусею та Дідусем. За легендою, тут у давнину розбився корабель. Двоє старих, що були на ньому, загинули, а їхні тіла вода винесла до берега. Там двоє загиблих перетворилися на каміння. А ще на острові є храм Кунарам, де зберігається мумія монаха, померлого ще в 1973 році. Його тіло після смерті залишилося таким, як і за життя. Побожні тайці вирішили, що то - якийсь знак. Монаха всадовили в позу лотоса і помістили в храмі.