Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна - Страница 47

Мечеть у Шарджі

Сучасні будівлі в Дубаї

З початку XVI і до середини XVII ст. частина Перської затоки була під владою португальців, які встановили монополію на всю торгівлю між Далеким Сходом,!ндією і Південно-Східною Азією. Після їх витіснення в середині XVII століття на території сучасних ОАЕ і Оману була заснована держава Яруба, що поширила свій вплив на північно-східне і західне узбережжя Аравійського півострова, а також Східну Африку.

У другій половині XIII ст. Оман, особливо його прибережні райони, став об’єктом боротьби спочатку між Великою Британією (в особі Ост-Індської компанії) і Францією, а згодом і вахабітськими правителями Центральної Аравії. Британські кораблі під лозунгом «вільного мореплавства» спробували монополізувати перевезення вантажу між портами Перської затоки і позбавити місцеве населення їх головного джерела існування. Це призвело до конфліктів між Ост-Індською компанією і місцевим арабським населенням. Англійці називали арабів піратами, і у зв’язку з цим увесь цей район став називатися «Піратським берегом». Починаючи з 1800 р. Ост-Індська компанія почала боротьбу проти племен «Піратського берега», яка велася з перемінним успіхом. У 1820 р. був підписаний «Генеральний договір про мир», за яким Англія отримала право необмеженого панування у Перській і Оманській затоках. Фактично цей договір поклав початок англійського контролю над цією територією і остаточного розподілу Омана на три частини - імамат Оман, султанат Маскат і «Піратський берег». До 1848 р. було підписано ще три угоди, згідно з якими Англія мала право обшукувати торгові судна та експлуатувати перлові мілини Бахрейну та «Піратського берега». Шейхи ж були зобов’язані підкорюватися будь-яким рішенням представників Ост-Індської компанії, які діяли від імені британської влади.

Сучасні будівлі в Дубаї

З розгромом вахабітів, котрі намагалися повернути собі контроль над Перською затокою, у травні 1853 р. шейхи Рас-ель-Хаймі, Умм-ель-Кайвайну, Аджману, Дубаю і Абу-Дабі підписали «Угоду про постійний морський мир». Згідно з нею, «Піратський берег» був перейменований у «Договірний Оман», або «Договірний берег». Внаслідок кількох угод Англія здобула майже повний політичний і економічний контроль над Оманом.

Країна стала незалежною тільки в 1971 р., об’єднавшись у конфедерацію з семи еміратів. З того часу беззмінним президентом її є правитель Абу-Дабі шейх Заїд ібн Султан Аль Нахайян. Нині це - квітуча країна, яка впевнено дивиться у своє майбутнє, країна достатку і найвищого рівня життя. Є таке прислів’я: «Можна захоплюватися стародавністю, але наслідувати треба сучасність». Об’єднані Арабські Емірати успішно це здійснюють.

Оман - батьківщина Синдбада-мореплавця

Держава Оман - третя за величиною країна Перської затоки. Вона знаходиться на південно-східному узбережжі Аравійського півострова. На південному заході Оман межує з Єменом, на північному заході - з Об’єднаними Арабськими Еміратами. На заході кордон із Саудівською Аравією проходить пустелями, тому чітко не визначений. На півночі країну омивають води Оманської затоки, а на сході і на півдні - Аравійського моря. Оману належить також скелястий півострів Мусандам в Ормузькій протоці. По ньому проходить важливий торговий шлях з Аравійського моря до Перської затоки.

Типовий рибацький краєвид

Узбережжя Оману

Територія країни становить 212,6 тис км2. У рельєфі переважають низинні рівнини, але на сході здіймаються гори висотою до 3353 м. На заході розкинулися кам’янисті пустелі.

Клімат в Омані сухий та пекучий, хоча на узбережжі досить волого. Середньорічна температура досягає +28 °C. Влітку стовпчик термометра іноді досягає +50°, а взимку - +35 °C. Особливо виснажлива спека буває в Омані на початку літа, коли віють вітри з пустелі Руб-ель-Халі. Доволі часто вони приносять руйнівні піщані бурі. Кількість опадів у різних районах коливається від 125 до 500 мм на рік.

Завдяки посушливому клімату постійних річок у країні немає. Єдиною річкою, що не пересихає, є Ваді Дейка, яка тече крізь квітучі оазиси і знаменита своєю кришталево чистою водою. Кажуть, що той, хто в ній скупається, обов’язково помолодіє.

Оазис поблизу фортеці Бала

На землях Оману панує напівпустельна і пустельна рослинність. Тваринний світ не дуже багатий. Тут живуть газелі, лиси, шакали, гієни, тушканчики. Багато ящірок та змій.

Оман вважають легендарною країною Маган, де колись правила цариця Савська та народився Синдбад-мореплавець. У сиву давнину ці землі називали також Зуфаром. Оман був широко відомий у країнах давнього світу завдяки прянощам, якими торгував з ними. Нарешті, наприкінці III ст. було засновано Королівство Оман, яке проіснувало сім століть. У Х ст. його завоювали кармати. Пізніше їм на зміну прийшли сельджуки. З VII ст. Оман входив до Арабського халіфату. Але в середині VIII ст. країна здобула незалежність і протягом десяти століть нею правили світські та духовні керівники спільноти - імами.

Втім на початку XVI ст. в Омані з’явилися португальці. У 1507 р. вони захопили столицю Маскату. Але в 1650 р. Їх вигнали з міста, а у 1741 р. імам Ахмед-бен-Сайд витіснив з оманських земель іранців, які теж зазіхали на багатства країни. Нарешті в 1861 р. правитель Оману прийняв титул султана. Відтоді Оман став султанатом. Утім, цей стан тривав не надто довго. Вже наприкінці ХІХ ст. на землях Оману існувало три державних утворення - султанат Маскат, підлеглий йому імамат Оман і так званий Піратський берег. Маскат у 1891 р. став протекторатом Великої Британії. Піратський берег у 1853 р. почали називати Оманом Договірним, а з 1971 р. - Об’єднаними Арабськими Еміратами.

Маскат вважається найспекотнішим містом світу. Середня температура червня тут перевищує +32 °C. Він є найбільшим портом держави і одним з найбільших портів у регіоні. Недарма назва столиці означає «якірна стоянка».

У 1913 р. імамат проголосив себе незалежним від Маскату. Після семирічної війни султанат визнав новий статус сусіда, але в 1955 р. за допомогою англійських військ окупував Оман. Відтоді об’єднана силоміць країна начала називатися Султанат Маскат та Оман. Такий стан зберігся донині. Змінилася тільки назва. Тепер Оман офіційно називається Султанат Оман. З 1971 р. він став членом ООН. Велика Британія має право користуватися аеродромами на території країни, а США користуються її портами та військово-повітряною базою на острові Масір.

Форт Сохар у Північному Омані

Сучасний Оман є останньою на планеті абсолютною монархією. Ним править султан, чия влада ніким і нічим не обмежена. Йому підкоряються уряд і збройні сили. Влада передається лише після смерті султана його прямому нащадку - сину або найближчому родичу.

Територія каїни поділена на 7 областей, які називаються Аль Батіна, Аль Вуста, Ад’ Дахілійа, Ад’ Дахіра, Ащ’ Щаркійа, Дофар, Масандра і столична область Маскат. Столицею держави є порт Маскат, у якому мешкають 622 тис. жителів.

Національна валюта держави - оманський ріал.

Державною мовою вважаються арабська та англійська. Більшість розмовляє на фарсі, балухській та урду.

Загальна кількість населення Оману складає 2,363 млн чоловік. 78 % в ній посідають араби, решта - пакистанці та індійці.

Переважна більшість віруючих є мусульманами. Іслам вважається державною релігією.