Країни свiту. Азія - Мирошникова Валентина Валентиновна - Страница 34

Під час «великого стрибка» держава, внаслідок поширення ерозії грунтів, втратила понад третину ріллі. Втім, китайці спромоглися компенсувати це за рахунок інтенсивного використання землі. Нині у країні використовується приблизно 95 млн га. З однієї ділянки протягом року часто знімають два, три і більше врожаїв.

У Китаї, внаслідок великого розмаїття кліматичних умов, вирощують понад 50 видів зернових, 60 видів садових культур і 80 видів городини. Головною культурою є рис, друге місце посідає пшениця, третє належить кукурудзі. Серед інших продовольчих культур важливе місце належить просу, гаоляну, вівсу, житу, з коренеплодів - картоплі, батату, з бобових - сої. Китай також один з найвідоміших у світі постачальників багатьох сортів чаю. З технічних культур в країні вирощують бавовник, джут, льон, коноплю. За обсягом збирання тютюну держава посідає перше місце у світі. Серед олійних культур перевага віддається арахісу, кунжуту, соняшнику. Цукроносні культури представлені цукровою тростиною і цукровим буряком. До улюблених садових культур належать цитрусові, ананаси, банани, яблука, груші тощо.

У тваринництві велика увага приділяється свинарству. За поголів’ям свиней Китай посідає перше місце у світі. Крім цього, вирощуються велика рогата худоба, вівці та кози.

Куточок відпочинку

Китай вважають батьківщиною шовківництва. Тутового шовкопряда, з коконів якого одержують шовкові нитки, розводять у південних і східних районах країни.

У господарстві Китаю важливе місце завжди посідало штучне розведення риби у прісних водоймищах. Ці традиції не тільки збереглися, а й останнім часом значно розвинулися. Обсяг продукції штучного вирощування риби виріс майже у 4 рази. Морські мілини теж використовуються для вирощування риби, креветок, молюсків і водоростей. Для розведення риби пристосовують навіть рисові поля.

Успішно розвивається в Китаї туризм, який щорічно приносить 700 млн доларів прибутку. Це й не дивно, адже країна володіє величезним розмаїттям пам’яток культури і прекрасних ландшафтів. За рішенням ЮНЕСКО низка китайських культурних і природних пам’яток взяті під охорону як об’єкти світового значення. Серед них Велика Китайська стіна, Заборонене місто (імператорський палац Гугун династій Мін і Цін), печери Дуньхуань, Музей статуй воїнів і коней династії Цінь поблизу міста Сі Ань, мальовнича гора Тайшань та багато інших. А взагалі під охороною держави у КНР перебуває 240 пам’яток світового значення, а 24 міста оголошені заповідними.

Дві Кореї - дві держави (Корейська Народно-Демократична Республіка і Республіка Корея)

Над східноазіатською землею з’являються перші промені сонця, прокидається давня Країна ранкової свіжості, теперішня Корея. Пробуджується від сну благодатна природа, дзвенять на різні голоси храми, і починається день: на Півночі соціалістичний, у Південній Кореї - капіталістичний. А між двома частинами Країни ранкової свіжості лежить історична 38-ма паралель північної широти. Прикордонна зона навколо неї розділяє колись єдину Корею на дві частини - близькі, але дуже далекі одна від одної. Власне, розділяє вона не тільки країни, а два різних світи, відділяє ринкову економіку від державного планування, відкрите суспільство від закритого. Розділяє вона і єдиний народ, який говорить однією мовою - корейською і має спільну історію.

Корейський півострів і прилегла до нього частина материка, де розташовані дві Кореї, були заселені багато тисячоліть тому. Корейські племена прийшли сюди приблизно три тисячоліття тому. Вважається, що із середини І тис. до н. е. бере початок перша значна корейська держава Давній Чосон - та сама Країна ранкової свіжості (так перекладається її назва). Слово «Корея» з’явилося пізніше, у Х ст. н. е, і пов’язане воно з іменем правителя Корьйо.

На початку нашої ери на її місці утворилися держави Когурьйо, Пекче і Сілла, які сприйняли принесені з Китаю ідеї конфуціанства. Вони стали державою Об’єднана Сілла. В ній поширився буддизм, виросли красиві храми. З Х ст. на корейських землях правили династія Корьйо, а з ХIV ст. - династія Лі. Представники династії Лі наполегливо прагнули позбутися буддизму і навернути населення до конфуціанства.

У 1910-1945 рр. корейці все ще були єдиними, проте перебували під владою Японії, яка нав’язувала їм свою мову, примушувала брати японські імена замість корейських. Після Другої світової війни відбулося історичне роз’єднання країни. Межею стала відома кожному корейському школяреві 38-ма паралель північної широти. На північній частині висадилися радянські війська, а на півдні - американські. В розділеній Кореї було встановлено два окремих адміністративних режими. У 1948 р. вони змінилися двома незалежними урядами, й утворилися дві держави - Корейська Народно-Демократична Республіка (КНДР) зі столицею в Пхеньяні та Республіка Корея (РК), головним містом якої став Сеул. За цими країнами майже одразу закріпилися поширені й нині неофіційні назви Північна Корея (КНДР) і Південна Корея (РК). У 1991 р. обидві країни стали членами ООН.

Центральна магістраль Сеула

До того КНДР і РК встигли повоювати між собою (Корейська війна 1950-1953 рр.), і нині між ними залишається певна напруженість. У чомусь вони все одно схожі, ці різні Кореї, що так намагаються довести світові свою окремішність. Обидві держави є мононаціональними: 99,9 % їхніх громадян належать до корейської нації. У КНДР мешкає близько 24 млн людей, а в Республіці Корея - майже 46 млн. Основна маса корейців сповідує буддизм або конфуціанство, в Південній Кореї поширюється протестантизм. У Північній, хоча і декларується свобода віросповідань та існують різні храми, проте причетність до будь-якої релігії не заохочується. Тих, хто сповідує релігію, навіть зараховують до «ворожого класу». Замість релігії в КНДР проголошена ідеологія «чучхе», що свідчить, з погляду уряду КНДР, про самодостатність північнокорейського народу.

У Північній Кореї практикується розподіл населення (хоч і досить умовний) на кілька прошарків - «основний», «той, що вагається» та ворожий. Остання група розписана з особливою ретельністю і налічує аж 30 видів «ворогів». Серед них - колишні куркулі; особи, виключені з партії, або ще гірше - антипартійні елементи; родини тих, хто втік на Південь, «підозрілі жінки» - колишні шаманки, повії та ін.

Територію півострова обидві країни ділять майже порівну, однак за рахунок материкової частини Північна Корея має більшу площу (121 тис. км2 проти 98,5 тис. км2). Обидві Кореї омиваються Жовтим та Японським морями, а Південна ще й Корейською затокою. Країни мають різноманітні ландшафти, де знайшлося місце і горам із численним річками, що стрімко несуть свою свіжість, і рівнинним просторам. Майже 70 % Корейського півострова займають гори та плоскогір’я. Вище над рівнем моря піднімається Північна Корея (тут знаходиться і найвища точка півострова - вулкан Пектусан, 2744 м), хоча на долю Південної Кореї гірських мальовничих пейзажів теж вистачає. Саме в гірських районах краще збереглися дикі ліси, де спокійно живуть уссурійські та білогруді ведмеді, рисі, леопарди та інші тварини. В Кореї багато звичних для нас дубів, ясенів, кленів, лип. Проте в деяких місцевостях (особливо це стосується Південної Кореї) є й східні рослини - маньчжурський горіх, бархатне дерево, сосна червона, дерево інхен та інші. На півдні також можна побачити зарості високого бамбука.

На вулицях Пхеньяна

Клімат на Корейському півострові помірний мусонний, лише на крайньому півдні субтропічний. У цілому в КНДР холодніше й більше снігу взимку, а в південні райони РК зима приходить із плюсовими температурами, і за рік випадає значна кількість дощів. На більшій частині Корейського півострова простежуються чотири пори року. Особливо дивовижною є осінь. Корейці поетично називають її «порою червоних кленів».