Твори - Хвильовий Микола Григорович - Страница 232

104 Формалізм ми вважаємо за ідеалістичну течію...— Ставлення X вильового та його ваплітянського оточення до російськогоо формалізму аж ніяк не було таким однозначним. Категоричність оцінки тут пояснюється полемічним запалом. Адже багато статей Хвильового свідчать про знайомство з роботами В. Шкловського, Б. Ейхенбаума. Він загалом поділяє деякі теорії формалістів про «самовідштовхування», про оновлення літературних форм (зокрема, й у «Ахтанабілі» сучасності», полемізуючи з В. Поліщуком). Інтерес до формалістів у 20-х роках на Україні був загалом значний. У журналі «Вапліте» надруковано статтю Р. Якобсона. У «Червоному шляху» (1926.— № 7-8) вміщено статтю Б. Ейхенбаума «Формальний метод у мистецтві» та — як відгук на неї — статтю А. Шамрая «Формальний метод у мистецтві». 1 це при тому, що в тогочасних українських журналах російські критики виступали рідко. х

100 «Щоби з успіхом іти по слідах Мікеланджело...» — цитата зі статті Г. В. Плеханова «Пролетарський рух і буржуазне мистецтво» (1905) , написаної з приводу Шостої міжнародної художньої виставки у Венеції. (Див.: Плеханов Г. В. Литература и эстетика. У 2-х т.—.М., 1958.— Т. 1.— С. 119.)

«АХТАНАБІЛЬ» СУЧАСНОСТІ, АБО ВАЛЕРЯН ПОЛІЩУК У РОЛІ ЛЕКТОРА КОМУНІСТИЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Вперше, надруковано в журн.: Червоний шлях (1925.— № 11-12.— С. 309—327). Разом із розділами циклу, вміщеними в журналі «Культура і побут» памфлет увійшов до збірки «Думки проти течії» (Харків: ДВУ, 1926). Подається за вид.: Хвильовий М. Думки проти течії. Памфлети.— Харків: ДВУ, 1926.— 123 с.

Написаний з приводу брошури Валер'яна Поліщука «Літературний авангард. перспективи розвитку української культури, полеміка і теорія поезії» (Харків, 1926). Слово «ахтанабіль» першим вжив у своїй брошурі В. Поліщук, розуміючи під ним «романтику вітаїзму». Випади Поліщука були для Хвильового безпосереднім приводом до критики примітивізму, верхоглядства й претензійності ура-революційних літераторів (зокрема й «марксівської поетики» та «революційного» верлібру В. Поліщука; один із розділів Поліщукової брошури так і називався: «Верлібр і його соціальна основа»). «Ахтанабіль» сучасності»,— писав Юрій Шевельов,— належить до стилістично найблискучі-ших у писаннях Хвильового, і Поліщук ніколи вже не був спроможний піднестися з тих «двох лопаток, на які його поклав його критик». (Шевельов Ю. Про памфлети М. Хвильового.— У кн.: Хвильовий М. Твори. У 5-ти т.— Т. 4.— С. 33).

Сааді (справжнє ім’я Мусліхаддін Абу Мухаммед Абдаллах; між 1203 і 1210—1292) — персидський письменник і мислитель.

2 «...І от Жовтень.ударив по всіх їх».— М. Хвильовий цитує уривки з автобіографічної розповіді В. Поліщука «Дороги моїх днів», вміщеної в книзі критика І. Капустянського «Валер'ян Поліщук» (Харків, 1925.— С. 49). У цьому фрагменті мова йде про революційні події жовтня 1917 р., свідком яких був і Валер'ян Поліщук, на той час студент Петербурзького інституту цивільних інженерів.

3 «Ь’ Н и ш а п і X ё» — газета Французької комуністичної партії.

4 «Я не з н а ю...» — М. Хвильовий цитує вірш В. Поліщука «Ненависть» (1924). (Див.: Поліщук В. Вибране. К.: Дніпро, 1987.— С. 107.)

° «Анкета»—оповідання Григорія Михайловича Косинки (1899— 1934), вперше опубліковане 1924 р. у журналі «Червоний шлях» (№ 6.—

С. 62—72).

6 «Дорош-єфремовськи й... чи то пак зеро-хвильов-с ь к и й...» — Маються на увазі літератори, учасники літдискусії О. Дорошкевич, С. Єфремов, М. Зеров, М. Хвильовий.

7 «Гомер революції» — так запопадлива критика смішила звеличити

В. Поліщука як «найавангарднішого» поета за його 'звертання до верлібру.

8 «Європа на вулкані» — «надзвичайна поема» В.Поліщука (Харків, 1925). 7

9 ...б рошура як брошура! Розділи два й будуть мати поспіх...» — Брошура В. Поліщука «Літературний авангард» складалася

з двох розділів: «Контратака» та «До марксівської поетики».

10 Ми говоримо про той передостанні й...— Йдеться про книгу В.Поліщука «Розкол Європи» (К., 1025), що була його першим внеском у літдискусію. Своєрідним продовженням стали «Літературний авангард» (1926) та «Пульс епохи. Конструктивний динамізм чи войовниче назад-ництво?» (Харків, 1927).

11 ...з а вітаїзм: мовляв, це ж страшенне неуцтво

викинути з цього слова «л».— Віталізм — вітаїзм — тут гра слів. Віталізм (від лат. ?іЧаІіз—життєвий) —ідеалістична течія в біології, що визнає наявність в організмах нематеріальної, надприродної сили («життєва сила», «душа»), яка й керує життєвими явищами.

12 «Ц е ж малокультурність вживат и...» — Тут і далі Хвильовий цитує брошуру В.Поліщука «Літературний авангард».

13 Драгоманов Михайло Петрович (1841 —1895) —український .історик, фольклорист, філософ, публіцист, організатор київської Громади. Перебуваючи з 1876 р. в еміграції, видавав журнал «Громада». У працях Драгоманова ставилися близькі Хвильовому питання про зв’язки української культури з європейською, про те, що українська культура зможе повнокровно розвиватися лише тоді, коли зможе прилучатися до,джерел, до здобутків європейської думки безпосередньо, а не через російських інтерпретаторів.

11 На де он Семен Якович (1862—1887) —російський поет, один

з останніх представників громадянської лірики XIX ст., продовжувач некра-совської традиції. У його віршах звучить скорбота чесного інтелігента, співчуття до «страждаючого брата». «Українським Надсоном» Поліщук в «Літературному авангарді» зневажливо називає Павла Тичину. «Українським Пільняком» не стомлювалася називати Хвильового недоброзичлива критика.

|С) Петніков Григорій Миколайович (1894—1971) —російським

поет-футурист. Багато перекладав творів українських поетів.

16 Г а м с у н (справжнє прізвище Педерсен) Кнут; 1859—1952) — норвезький письменник, лауреат Нобелівської премії. «Вікторія» (1898), «Голод» (1890), «Пан» (1894) —романи К. Гамсуна.

17 Хатяни — група українських письменників-модерпістів, які об’єднувалися навколо журналу «Українська хата» (1909—1914). Лідерами групи були М.Сріблянський (Шаповал), М.Євшан, А.Товкачевський, близьким до них був і Г.Чупринка. Хатяни обстоювали культ сильної особистості, в їх творчості звучали ніцшеанські мотиви. Груш бракувало яскравих талантів, творчих особистостей, і Хвильовий не раз у своїх памфлетах підкреслював поверховість європеїзму хатян, епігонський характер багатьох їхніх теорій, характеризував це як «краватко-фрачне європенківське хатянство».

18 «Український економіст» — газета, що виходила у 20-х роках у Харкові.

19 Петіпа Віктор Маріусович (1879—1939)—російський та український актор, працював у Києві, Харкові, Одесі.

20 Донцов Дмитро Іванович (1883—1973) — критик,-публіцист, один

з ідеологів українського націоналізму. В 20—30-х роках редагував «Літера-турно-науковий вісник» (з 1933 р. називався «Вісник») у Львові.

21 Чёрнявський Микола Федорович (1868^-1946)—український поет, прозаїк, перекладач. У 1927—1931 рр. вийшла збірка його творів у 10-ти томах.

22 Черкасенко Спиридон Феодосійович (літ. псевдонім Петро Стах; 1876—1940)—український письменник, автор віршів, позначених впливами символізму* драматичних творів з історичного минулого України.

23 Осьмачка Тодось Степанович (1895—1965) —український поет. Почав друкуватися в 20-х роках на Україні, належав до групи «Ланка». Емігрував за кордон, там опублікована більшість його творів, Помер в США.

24 ...«Д ума про Б а р м а ш и х у» та різані «Ж и т а...» — назви книжок В. Поліщука «Дума про Бармашиху» (1922) та «Радіо в житах» (1923).-

25 «Н о в а А с к а н і я» і «М айовий дощик із божого н е-

б а» — асоціація з двома творами В. Поліщука: «Дощ іде, співа й ридає» (1919) та «Асканія Нова» (1925).