Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Купальниця - Вдовиченко Галина - Страница 14
— Не знаю, — прошепотів він, йому і синя, і зелена нитки
видавались доречними.
Зараз до мами побіжить, подумала; однак малий не ворух-
нувся.
59
— Візьму синю та зелену, так гарніше, — сказала Кароліна.
Мамі того хлопчика коробка теж сподобалась. Попросила
так само запакувати парфуми, куплені для подруги.
Два хлопці-підлітки підійшли, заговорили наввипередки.
Хочуть підігнати другові на його днюху мощну флешку, але
так, щоб наколоти його, нехай подумає, ніби вони якусь бай-
ду непотрібну впарити хочуть. Газетну «ляльку» треба — та-
ку як ця, вгорі, щоб Сєрий розгорнув, а там тіпа ще згорток, другий розгорнув — а там ще один… Зробите таке? З газети
та синьої ізолєнти?..
Довелося скористатися Робертовим ноу-хау, крутити газет-
ний пакунок, перетягувати синьою ізоляційною стрічкою, що
її прихопила з дому для інших потреб, ще й зважати на коман-
ди: лишіть того кабана! цю фотку в газеті з тим рилом, нехай
вона буде згори! Пакуночок перетворився на пакунок, тоді —
на пакунище розміром з баскетбольний м’яч, і фото хряка опи-
нилось там, де треба, і хлопці пішли собі, пересміюючись, за-
доволені, у передчутті реакції з боку іменинника Сєрого.
За тим усім спостерігав якийсь чолов’яга, тоді підійшов, упаковку з високими келихами — грюк об стіл, загорніть для
дружини, тільки не в газету…
Пішли справи. А що тому причиною — невідомо. Чи то но-
ве оформлення ятки та сяючий усміх продавчині свою роль
зіграли, чи то в того першого хлопчика, з мамою та парфума-
ми, рука була легка, хоча скоріше б сказати — погляд легкий.
Кароліні крила за спиною тріпотіли, увесь торговий центр їй
зараз був милий, усі ці заклопотані люди — рідні, з покупка-
ми, що перетворювались під її руками на неповторні пода-
рунки.
Стрункій, чорнявій, як циганка, дівчині теж щось треба. Во-
на прискіпливо, спідлоба, оглянула Кароліну з ніг до голови:
— З якого задуп’я узялася фіфа?
Кароліні й мову відібрало. Несподівана брутальність за-
скочила так, що одразу й не знайшлась, що відповісти.
60
А тій, чорнявій, відповідь ні до чого.
— Чудо в пір’ї! — кинула й пішла як ні в чому не бувало, впевнено й розкуто.
В уніформі, лише тепер помітила Кароліна. Десь тут пра-
цює. Що за дуркецало?
Брат пояснив за обідом, хто така, але спочатку зажадав по-
дробиць:
— Яка вона? Як виглядає?
Кароліна опустила голову, глянула спідлоба, пирхнула:
— Чудо в пір’ї! — навіть інтонацію тої дівчини відтвори-
ла; продемонструвала, підвівшись, як та від неї пішла.
— Це гуцулка Ксеня, — зробив висновок брат. — З відділу
тканин.
— Не знаю, звідки. У зеленому костюмі, десь тут працює.
— Кажу тобі, гуцулка Ксеня. Вона сама себе так називає.
Я скажу їй, що ти моя сестра, і вона від тебе відчепиться, бан-
дитка.
— Скільки можна тобою прикриватися?
— Ні, ти не зрозуміла. Тут саме той випадок, коли варто
підкреслити, що ти моя сестра.
— Поясни.
— Вона неправильно сприймає ситуацію, вона не знає, що
ми родичі. Думає, романтичні стосунки. Знавісніла переслі-
дувачка. Нікого до мене не підпускає.
— А чого вона має до тебе когось підпускати чи не підпус-
кати? До чого тут ти та вона?
— Ні до чого. Але вона думає, що її наполегливість не бу-
де даремною.
— А ти що думаєш?
Брат розвів руками, усміхнувся.
— Ти її відшивати не пробував?
— Ну й слово… Відшивати. Усе не так примітивно, як я то-
бі пояснив… Та й вона непогана дівчина, тільки от вбила со-
бі в голову дурниці… тут не варто реагувати дубово. Не мож-
61
на тут кавалерійською атакою, розумієш?.. Краще спустити
ситуацію на гальмах. І все владнається.
— Роберте! Ти унікум.
— Чого це раптом?
— Ти один з небагатьох, хто піклується навіть про тих, хто
завдає тобі зайвого клопоту.
— Я краще по каву сходжу.
— Почекай з тою кавою. Ти не жалієшся, не чула жодного
разу, щоб ти на щось чи на когось жалівся. І всіх намагаєшся
зрозуміти. Усіх. Навіть таких дівчат, як ця задирака.
— Але це не означає, що мене все влаштовує. У собі та в ін-
ших.
— Я хочу бути на тебе схожою, — провадила далі Каролі-
на. — Не жалітися. Не копирсатись у минулому.
— Яке в тебе минуле…
— В усіх людей воно є. Але більшість з них весь час там ко-
пирсається, витягаючи назовні щось старе. Якісь образи, по-
биті цвіллю. А я не хочу. Зайшла в новий день, замкнула за
собою двері в попередній, усе, живу далі. І на сьогодні я жа-
літися не хочу. І майбутнього не хочу боятись.
— А ти хіба його боїшся?..
— Трошки є.
— Хоча страх — це нормально. Якщо його зовсім немає —
тоді в людини проблеми.
Роберт сходив по каву. Спитав, повернувшись:
— Слухай, Кароліно… Чому ти нікуди не вступаєш?
— Я вже пролетіла цього року. Здала тести з історії і тако-
го там понаписувала, що з інших предметів навіть не пробу-
вала, зійшла з дистанції.
— Не розумію, чому ти упівсили в школі вчилася.
— Було нецікаво.
Торкнулась братового зап’ястя, повернула до себе годин-
ник — час повертатись. Витягла з наплічника дзеркальце з ме-
реживним руків’ям, уважно і коротко обдивилась, чи все гаразд
62
в обличчі, поправила волосся. І боковим зором із задоволен-
ням зауважила, що брат милується нею, а може, просто задо-
волений тим, що вона користується його подарунком.
* * *
Різко й голосно дзенькали гральні автомати, наповнюючи про-
сторий хол кінотеатру монотонною штучною музикою; миго-
тіла відеореклама; міцний запах свіжого попкорну стояв у по-
вітрі. У квитковій касі, перед обличчям сяючого монітора, повернутого до відвідувачів, Кароліна розгубилась: як у цій
схемі глядацького залу орієнтуватись?.. Однак, поки Павло ви-
бирав їм місця, вже й зрозуміла: сірі клітинки означають, що
ці місця куплено чи заброньовано; жовті, зелені та червоні —
вільні, а кольором різняться залежно від вартості місць.
— Беру максі, — чи то запитав, чи то повідомив Павло, вса-
довивши Кароліну на одну з довгих отаманок з велюровим
верхом.
Вона чекала на нього, із задоволенням витягнувши ноги
в Марининих босоніжках, на піврозміру менших, ніж треба.
Працювала нині від ранку до вечора, бо Віта-Їжачок залиши-
лася вдома з хворим малим.
Павло повернувся з двома пляшками кока-коли і паперо-
вим відром смаженого попкорну.
— Це для кого? — засміялась вона.
— Для нас. Максі-порція. Фільм довгий…
Одна пара, приблизно ровесники Кароліни, обіймалися по-
руч, ні на кого не звертаючи уваги. Хлопець мружив очі, при-
ймаючи доторки дівчини до свого обличчя та шиї, раз у раз, нахилявся, торкався губами її губ. Старша жінка робила ви-
гляд, що уважно роздивляється навсібіч, насправді ж затри-
мувала погляд лише на тих двох закоханих. У неї на обличчі
було написано, що вона почуває себе ніяково, вторгається на
чужу територію, але нічого зі собою зробити не може, бо ці-
кавість бере гору.
63
Фільм теж був про кохання, але артисти не давали можли-
вості забути, що це лише фільм. Якби Кароліна була режисе-
ром, вона б у найважливішій сцені сказала актрисі: ні, усе не
так! Зроби те саме, але по-іншому; не обертайся так театраль-
но, не роби такі великі очі, будь природною. Вона б навіть по-
казала, як цю сцену варто зіграти. І їй бракувало в цьому філь-
мі чуттєвості, справжньої, прихованої, таємної, бо ті екранні
закохані більше нагадували брата і сестру, нічого магнетично-
го між ними не відбувалося, жодної іскри не проскакувало.
- Предыдущая
- 14/56
- Следующая