Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Сто пригод Барвінка та Ромашки

Чалий Богдан

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Сто пригод Барвінка та Ромашки - Чалий Богдан - Страница 24

Изменить размер шрифта:

??V

День і ніч гуде Комора,

Стольне місто Мухомора.

Цар немов помолодів.

— Чули? Грає вража сурма!

Тож готуймося до штурму

Всіх городів і садів!

Біля кожного барака

Жучить ратників Тхоряка:

— Світолюбів — ріж, коли!

Б’ють зухвало барабани.

Бур’яни трясуть чубами;

— Виступаємо — коли?

Цар надів шолома й лати.

Наказав мерщій сідлати

Бойового Пацюка.

По болоту розтяглися

Аж до самого узлісся

Мухоморові війська.

Грізна сила в тому русі.

Наче танки, суне гусінь.

І жуки-броньовики.

Ненажери з Колорадо

Хоботки здіймають радо —

Іноземні вояки!

Бур’яни за бур’янами

Лиш гойдаються панами.

Браві сотники - в сідлі

Замість коней - сірі мишки.

Лиш Тхоряка шпарить пішки:

Коні виросли малі!

Круг царя — гвардійці чорні.

Теж отруйні, мухоморні.

В пазурах по два ножі.

Вийшли з шумом за ворота.

Свиснув цар — і перша рота

Зупинилась на межі.

Буркуна гукнув Тхоряка:

— Кажуть, бравий ти служака! —

Гаркнув той: — Ми всі орли!

— Повертайся з сірниками.

Тихо, власними руками

Вулик з роєм підпали!

Розвернулась перша рота

І назад через ворота —

У торішній очерет.

Зняв Тхоряка чорну шапку:

— Ну, на бджолах ставим крапку.

Можна рухатись вперед!

Ось за валом — перша квітка.

Оточили, з’їли швидко,

Не лишивши і стебла.

Підвернулась груша-дичка —

Залишилась тільки тичка,

А від яблуньки — мітла.

Мухомор уперсь на топір.

— Щось весна не чинить опір!

Розгортай у фронт полки!

Вище пильність! Не пустуйте! —

Раптом; — Людоньки, рятуйте!—

Донеслося здалеки.

— То волає рота перша!

Глотка в кожного, як верша! —

Зауважив Свинорий.

Придивились кінні й піші —

Мчить Буркун, зігнувсь на миші,

А за ним — бджолиний рій!

Бджоли вдарили з нальоту

Повалили з ніг піхоту.

Розмели аванпости.

Впав Буркун з жалом у лобі.

Закричав Толобан:— Пробі!—

Миші витягли хвости.

Крикнув цар: — Готуй гранати!—

Гей, поганки! Бджіл прогнати!

Кидай шашки димові! —

Дим повився по узліссю.

Бджоли вгору піднялися.

Наче хмари грозові.

Підвелись війська опухлі.

Крутобокі, наче кухлі.

Ледь живий, рачкує Тхір.

Зникли геть лихі очиці.

Двісті жал стримить у пиці.

Голова, немов пухир.

Серед диму з нірки виник

Із кийком в руці Барвінок.

Він дубцем Тхоряку впік.

Той угору як зів’ється:

— Хто це б’ється? Хто це б’ється?

I когось коліном в бік!

Той — сусіда трісь по носі,

Пам’ятає, певне, й досі.

Той — тому, а той — тому!

Голосів не чутно в реві.

Хтось під вухо дав цареві

В чорній куряві й диму.

Їхнє щастя — знявся вітер,

Мухомор сльозинки витер

І — Барвіночка уздрів.

Ухопився за шаблюку.

Підійняв конем пилюку

Наймогутніший з царів.

Як наскочить на героя!

А в Барвінка — що за зброя?

— Не втечеш! Візьму живцем! —

Та Барвіночок зненацька

(Деревина — теж не цяцька!)

Пацюка огрів дубцем.

Кінь вусатий — скік угору.

Довелося Мухомору

Простелитись по землі.

Він гукнув: — Рубай хлопчиська!

Два Жучиська-Рогачиська

Нагострили вухналі.

Та звідтіль, де три дубочки,

З криком вибігли грибочки.

Грім гармат із-за ліска.

Повели атаку вмілу,

З фронту вдарили і з тилу

Славні Грибові війська.

Невблаганними рядами

Йшли піддубні за груздями.

Звівши вгору кулаки.

А за ними — всі лисички.

Сироїжки-медсестрички

І сапери — маслюки.

Пречудову мали звичку

Бур’янів рубать на січку.

Облягли з усіх боків.

Білий Гриб летів на Бабці,

Меч тримаючи у лапці,

Підбадьорював грибків.

Але хто це в гущі бою?

Хвіст у коника трубою!

Хто це ворога притис?

Б’є поганців, б’є доволі!

Це ж Ромашка в білій льолі

У руках — Барвінків спис.

І Барвінок не зіває,

Бур’янам носи збиває.

Жах проймає хижаків.

Вже поганок зніс дві роти.

Тільки вік не побороти

Друзям гусінь і жуків!

Ніби чудисько стоглаве.

Напирають їхні лави.

Де пролізуть — пустирі.

Та здригнулась рать хижацька

Бо з’явилася зненацька

Авіація вгорі!

Перші з неба — Ластів’ята —

Грізна армія крилата.

Мов ракетні літаки.

Потім одуди й вівсянки.

Трясогузки й коноплянки,

Мухоловки і шпаки!

Гусінь знищили всю разом,

А жуки — під землю плазом.

Зариваються, лихі!

Не надовго! Землю вкрила

Мурахів силенна-сила.

В бій вступили мурахи!

Цуплять хижу бабануху,

Медляка скубуть щодуху.

Аж дзвенять криві мечі.

Помирають вздовж дороги

Вусачі і носороги,

Короїди і хрущі.

Гірко стало Мухомору,

Заволав; — Назад, в Комору,

Бойові мої сини!

Ех ти, військо непутяще!

Підготуємося краще

До наступної весни!

У Тхоряки-командира

Відібрали знов мундира.

Ліс врятований радів.

Птаство з шумом відлетіло

На велике мирне діло —

До городів і садів.

Уклонивсь Барвінок низько:

— Прощавай, славетне військо!

Били ми гуртом заброд.

Але нас чекають рідні.

Певне, виросли за три дні! —

Помчимо на свій город!

На доріжку виліз Кротик:

— Ось, Барвіночку, блокнотик,

Нам адресу запиши! —

Полетіли вгору шапки.

Парасольки, навіть тапки.

— Добра путь, товариші!