Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Сто пригод Барвінка та Ромашки

Чалий Богдан

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Сто пригод Барвінка та Ромашки - Чалий Богдан - Страница 17

Изменить размер шрифта:

Ледь вигулькує травичка.

Розтуляє ніжні вічка

Брость зелена. Стогне бір.

Біля Ради Лісової

Зупиняються герої.

Що за гомін? Що за збір?

Тут і Голуб і Голубка,

Горобців крикливих купка.

Сойки, Одуди, Ракші.

Гомоніли, шаленіли,

І свистіли, і дзвеніли,

І кричали від душі.

Всі гукнули; — Гей, Барвінку!

Забарися на хвилинку.

Суперечку розсуди.

Соловей подав заяву.

Ніби він лиш має право

Звеселять ліси й сади.

Він — маестро, всі ми згодні.

Та співається сьогодні

І Вороні, і Граку.

Бач, нехитра наша пісня

У природі ніби й лишня.

Бо йому — не до смаку!

Гордо пирхнув соловейко:

— Вгомонись, гучна сімейко!

Нині знає і Слимак,

Що в батьків зросли вимоги.

Вимагають педагоги

Розвивати добрий смак!

Хай співає, хто співає,

А не той, хто завиває.

Вухо рашпілем дере.

Сором слухати;

У Сойки І не співи, і не зойки.

Не нове і не старе!

Аж підскочила Ромашка;

— Схаменися, люба пташко!

Пиха — щастя не дає...

Та кому воно здалося —

По лісах одноголосся,—

Хоч би навіть і твоє!?

Без Зозулі смуток в лісі.

Горобець співає в стрісі,

Ластів’ята край села.

А малій Очеретянці,

Що кує промінчик вранці.

Вищу премію б дала!

Соловейка Солов’їха

Почала картати стиха.

Бідолаха навіть змовк...

— Помилки гуртом поборем!

Це він, птаство, десь за морем

Нахапавсь таких думок.

Чоловік сорочин — Сорок

Прокричав разів із сорок:

— За р-роботу, піснярі!

Біля Ради Лісової

Паклі й пір’ячка сувої

І на житло ордери.

По кущах — Сорокопуди,

Горобці гніздяться всюди.

Шпак і Одуд — у дуплі.

Житло Іволги — колиска.

У паліччі мостить Плиска.

Стриж — над річкою, в землі.

Скрізь найдеться теплий сховок

Для Синиць і Мухоловок,

Для Вівсянок і Шпаків.

Попрощалися малята,

І помчали соколята.

Тільки цокання підків.

Ось і хата діда Гната,

Сяють вікна, мов на свято.

Скрізь сучки, мов мозолі.

Горобець озвався в стрісі;

— Ані діда, ні Орисі,

Десь в онуків, на селі!

Через сад пішов Барвінок

Теплий спомин в серці виник.

Голосок аж задзвенів;

— Ось, Ромашечко, дивися...

В цім городі я з’явився

Без сорочки, без штанів...

Тут мені допомагала,

І взувала, й одягала

Трудова моя рідня.

Тут гарячою порою

Доручили першу зброю

І славетного Коня.

Повна спогадів, мов сливка.

Похилилася голівка,

Тепло стало від думок.

Ще город, немов чорнило.

Раптом — щось зазеленіло.

Мов смарагдовий димок.

Наче носики з кубельця,

З грядки виткнулись стебельця,

Уклонилися весні,

Вельми смішні, вельми раді,

Стали вряд, як на параді.

Хоч маленькі, та міцні.

Нахилився наш Барвінок

До усміхнених рослинок,

Аж напнувся поясок.

І тонкий, як павутинка,

До Ромашечки й Барвінка

Враз долинув голосок:

— Ну, з приїздом, карапузик!

— Хто ти, крихітко?

— Гар-бузик...

— От маленький жартівник!

Не Гарбузик ти, а шпулька!

— А пізнаєш, де Цибулька?

Де Редиска? Де Часник?

Лиш Барвінок став гадати —

Всі городні — реготати.

Все не так і — навпаки:

Хлопчик Моркву сплутав з Маком,

Огірочка з Пастернаком,

І з Укропом — Кабаки.

Він показує — Картопля!

Виявляється — Конопля!

— Ось Петрушка! Ні, Горох! —

Навіть тихий Коник Дзвоник

Деренчав, як ополоник,

Реготав за чотирьох.

Потім друзі для порядку

Підрівняли кожну грядку.

Взявши сапку та граблі.

І відразу в Огірочка

Засвітилось півлисточка,

Радість в кожному стеблі.

— Слава нашому Барвінку!

Всі гукали без упинку.

— І Ромашечці хвала! —

Біля вушка раптом Бджілка

Розпростала срібні крилка.

Задзвеніла, загула.

— Ну, з приїздом, грамотію!

Я дивлюся і радію.

Що кохаєшся в труді.

Подивись, Ромашко мила,—

І краса росте, і сила

На прополотій гряді!

А тепер облишмо грядку,—

Завітайте в нашу хатку!

Добрий вулик, хоч старий!

Подивіться, друзі любі.

Як живе у справжнім клубі

Трудовий бджолиний рій!