Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Сплячий лелека - Ячейкин Юрий Дмитриевич - Страница 20
— Чи не розголошуєте ви військову таємницю? — вкрадливо запитав Майєр повітряного аса.
— Я?! — щиро здивувався Густав. — Перед ким?
— «Ворог підслуховує!» — процитував Віллі поширений плакат.
— Який ворог? — розгубився ас. Майор Штюбе зневажливо скривився:
— Віллі, хоч тут забудьте службові надмірності. Хіба вам не цікаво, що насправді робиться під Сталін-градом?
— Віллі має рацію, — буркнув Кеслер. — Для істинного арійця досить радіозведень. Виходить, в абвері не вірять Геббельсові? Виходить, радіо бреше? Що ви скажете на це, Штюбе?
— Скажу, Кеслере, що ви впилися або обжерлися. Ви дуже приємний, коли мовчите!
— Зупиніть свій фонтан, — брутально відрік слідчий. — Теж мені знайшовся мовчун. Ще добазікаєтеся!
— Панове, годі сваритися, — сказала Крістіна. — Надходить різдво — свято миру і спокою, свято ялинки і дарунків доброго Санта-Клауса, а ви чіпляєтесь до дурниць… Скажіть краще, що надішле Санта-Клаус під ялинку в будиночок у Шварцвальді?
Готтфрід вдячно всміхнувся:
— Усім би таку лагідну вдачу, як у вас, фрейлейн! А про подарунок слід потурбуватися. Але що суттєвого вкладеш в кілограмовий пакунок?
— Нічого вкладати і не треба, — розважливо прорік Кеслер, втираючи масні губи. — Про подарунки на різдво подбав наш фюрер. За останніми зведеннями, протягом року, окрім інших цінностей, вивезено мільйони тонн зерна, м’яса, масла. А зараз в усі частини розіслано наказ не залишати ані зернини, ані крихти хліба. Лишати пустелю! А місцеве населення перевозити до рейху. Як це полегшить працю наших жінок!
— Проте це не забороняє нікому надсилати «сувеніри з фронту», — ущипливо зауважила Крістіна. — Якусь цінну дрібничку, хутро, коштовний камінець… Або таке намисто, як оце днями пропонував мені редактор Шниряєв… Віллі, ви пригадуєте?
— Цей Шниряєв дав монетам зразкову рекламу.
— Монетам? — не втримався Кеслер і почав буряковіти. — Чи можете сказати ясніше?
— Можу, — Віллі поважно поставив чарку на стіл. — Шниряєв запевняє, що у редакційного перекладача є намисто з дванадцяти унікальних монет зі знаками Зодіака, а в середині його ще підвішено стародавній златник, каже, що цьому намисту ціни нема. А перекладач носить його на собі і ніколи не знімає. Навіть до лазні не ходить, щоб ніхто не побачив…
— Ці-цікаво! — сопучи, вичавив із себе явно схвильований Кеслер. — Він багато просить?
— Не знаю, — недбало відповів Майєр. — Фрейлейн Бергер не торгувалася — вона відмовилась. На мій погляд, даремно… Адже іншої нагоди не трапиться.
Коли повернулися в готель і Віллі з Крістіною зупинилися біля дверей її кімнати, він спроквола мовив:
— Для вас, Крістіно, теж є різдвяна новинка. Правда, подарунком її не назвеш… Днями Хейніш відбуде у Берлін. На який строк — невідомо.
— То й що з цього?
— А те, — з притиском зазначив Віллі, — що на час відсутності оберштурмбанфюрера його заступатиме Кеслер. Безглуздо думати, що він не скористається з певних можливостей… Зрозуміло? Кеслер — амбіційна людина! На добраніч, фрейлейн.
Він круто повернувся і пішов.
Що це? Він сьогодні знущається? Грає, мов ситий кіт з наполоханою мишею? Чи знову попереджає про небезпеку?
Мабуть…
Розділ 8
СПЛЯЧИЙ ЛЕЛЕКА
Пес терпляче очікував, поки хазяйка розгорне пакунок. Побачив кістку з м’ясом і облизався. Затиснувши їжу між лапами, не квапився їсти, довго дивився блискучими лагідними очима на хазяйку, що втомлено присіла на ліжко. Крістіні ввижалося в собачих очах співчуття.
Крістіна нахилилася до Віта і почухала поза вухами. Пес заскавучав і повалився на бік в чеканні пестощів. Ось зараз хазяйка візьме гребінця!.. Але цього разу він нічого більше не дочекався. Тому знову зручно уклався на підлозі з кісткою в лапах.
Фрейлейн душевно спочивала, вдивляючись в миготливі, зблискуючі теплими зеленими спалахами очі цього справжнього друга в її житті.
Навіть полярнику-досліднику легше перебувати десь на далекому крижаному острові, аніж їй серед ворогів, де нема з ким поділитися ні думками, ні мріями. Полярник знає, коли минеться строк перебування на острові, і прийде на зміну такий же, як він дослідник, а він повернеться на Велику землю. А над її життям весь час тяжіє наперед відомий вирок. Все просто… І щоб цей безжальний вирок не було виконано, вона була приречена на самотність, мусила ув’язнити себе в самій собі. Тепер, щоб зберегти життя двох — своє і дитини, про яку ще ніхто не знає. І тільки Віт давав їй мовчазну розраду. Тому ввижалося в добрих собачих очах розуміння і співчуття.
Хейніша викликали в Берлін. Для чого? Чи не позначиться цей виклик і на її долі?
Тільки Кеслера призначили на посаду оберштурмбанфюрера, він негайно відрядив дорученця обер-лейтенанта Рейніке до Новоазовська, де раніше розважався катуванням дівчат Мюллер… З якою метою відряджено? Чи не тому, що Кеслер потайки поновив слідство у справі вбивства обер-лейтенанта? Надто вірогідно, бо він тільки чекав слушного моменту, щоб це зробити.
І ще: сьогодні вранці стало відомо, що вбито перекладача місцевої газети. Того самого немитого, що носив на тілі намисто з старовинних монет… Хто вбив? Та не варто поспішати з висновками. Слід дочекатися Майєра, який разом з Кеслером виїжджав на місце злочину. Треба гадати, вбивця не лишив по собі жодних слідів. І намиста на тілі покійного теж…
Фрейлейн глянула на годинник. Ось-ось має прийти Віллі — вони домовились сьогодні удвох повести на прогулянку Віта. Пильно подивилася на себе в дзеркало. Врода — її зброя. Крутнула головою. Віялом майнуло волосся і знову облягло пухнастим шоломом. Легкий розгардіяш на голові їй до лиця.
Вона сіла за стіл, відімкнула шухлядку і вийняла мініатюрну руду коробочку. Обережно відкрила її. На чорному оксамиті ясніла тонка золота обручка з плоским прямокутним агатом. Вкотре за останні дві доби вона роздивляється її?
На камені делікатними лініями було вирізьблено сплячого лелеку, що стояв на одній нозі. Другою спирався на довгий тевтонський меч, схожий на хрест з видовженим держаком. Типова зброя середньовічних завойовників ордену мечоносців, що першими почали несамовитий «дранг нах Остен» і перші загинули, поступившись місцем новим войовничим натовпам «культур-трегерів». І хоч напису під візерунком не було ніякого, девіз легко спливав у думці сам собою: «Не збуди мене». Над головою сплячого лелеки — мініатюрна баронська корона. Герб баронів Шеєрів. І хоч одна парость з генеалогічного дерева Шеєрів згубила аристократичну частку фон, а спадкову обручку зберегла… її одягали тільки нареченій, коли вона приходила в їхній дім. Тепер, можливо, її одягне Крістіна. І тоді далеко заведе її ця обручка. Дуже далеко. Як у казці з небезпечними пригодами. Ех, якби ж то, як у казці: в казках завжди щасливий кінець…
І обручка прийшла, як у казці, — здається, з краю світу, з далекої Москви, від коханого, від нареченого… Хіба це не диво? І тепер ця золота обручка належить їй і, мов казковий талісман, відкриє їй шлях до порятунку. їй з дитиною…
…Це сталося тоді, коли Крістіні нарешті вдалось без перешкод зустрітися з Марковим. Вона, як могла, відтягувала час інтимної сповіді, проте сказати було необхідно… Окрім Маркова, перевтіленого в гауптмана Отто Лоренца, їй ні перед ким сповідатися.
Перед Крістіною постало два завдання: підготувати вербування Віллі Майєра і викрити ворожу агентуру, що, мов гадючий розплідник з отруйними жалами, лишав по собі Хейніш на визволеній землі. І все це необхідно було впорати найближчими днями, бо рухливий фронт міг перекреслити сприятливі для виконання завдань умови. Час не дозволяв зволікати. І тоді вона думала про заповітне, що тамувалося у серці. Зараз це тільки її таємниця, хоч незабаром стане очевидною для всіх…
— А що далі? — тихо запитала вона.
— Тобто? — не розуміючи її, перепитав Марков.
— Подейкують, що Хейніш віднині працюватиме на терені рейху — у нього є впливові приятелі навіть в самій імперській канцелярії безпеки. Коли так, то Майєра він обов’язково візьме з собою. У цьому нема сумніву…
- Предыдущая
- 20/38
- Следующая