Выбери любимый жанр

Вы читаете книгу

Я, «Побєда» і Берлін

Скрябин Кузьма

Выбрать книгу по жанру

Фантастика и фэнтези

Детективы и триллеры

Проза

Любовные романы

Приключения

Детские

Поэзия и драматургия

Старинная литература

Научно-образовательная

Компьютеры и интернет

Справочная литература

Документальная литература

Религия и духовность

Юмор

Дом и семья

Деловая литература

Жанр не определен

Разное

Техника

Автомобили и ПДД

Прочее

Драматургия

Фольклор

Военное дело

Последние комментарии

оксана2018-11-27

Вообще, я больше люблю новинки литератур

К книге

Professor2018-11-27

Очень понравилась книга. Рекомендую!

К книге

Vera.Li2016-02-21

Миленько и простенько, без всяких интриг

К книге

ст.ст.2018-05-15

И что это было?

К книге

Наталья222018-11-27

Сюжет захватывающий. Все-таки читать кни

К книге

Я, «Побєда» і Берлін - Скрябин Кузьма - Страница 43

Изменить размер шрифта:

Тіна, Тіна

По землі відкрилась мені — я одиноко скачу вдалечінь,

Як добре знати, що там далеко чекають мене.

Там блукає осінь хрустальна, як тінь,

Там ти чекаєш мене, я сиджу.

Далеко десь айсберг холодний, як я,

Попав в тепле море і розтав.

Тіна, Тіна...

Не відходь від мене, ти мій секрет,

Ти моя тайна.

Не відходь від мене, ти мій секрет,

Залишись зі мною...

В життя тільки раз прокинувся я, і ти знов зі мною,

Тепло так...

Тіна, Тіна...

Не відходь від мене, ти мій секрет,

Ти моя тайна.

Не відходь від мене, ти мій секрет,

Залишись зі мною...

То мій голос

То мій голос...

Чекаю цілий час, що хтось злапає,

Чекаю і не можу відійти.

Чекаю — і аж вуха закладає.

Так ніби хтось папером заліпив.

То мій голос...

Не можу вбік відвести свої очі,

Не хочу в руки датися йому.

Він їсти ще мене чомусь не хоче,

Щось явно заважає павуку.

То голос...

То мій голос...

Тільки голос...

Просто голос...

Вже чую за спиною тихі кроки,

Вже хтось мене торкає, ніби сон.

Я зрадив своє тіло й свої очі,

Але ніколи не віддам його.

Той прикрий світ

Я наберу води і знов вікно помию,

Там, за моїм вікном, шалений світ.

Навколо нас ростуть давно сухі дерева

І в тому лісі ми шукаєм слід.

Той прикрий світ штовхає і кидає,

Той прикрий світ чомусь такий дурний.

Наш прикрий світ, а іншого немає,

Бо прикрий він...

Я мию кожен день знов брудні мої ноги,

А зліва мій сусід вже посивів.

То небо тисне так, що ніби вже не може,

І ліс наш почорнів — то він горів.

Той прикрий світ штовхає і кидає,

Той прикрий світ чомусь такий дурний.

Наш прикрий світ, а іншого немає,

Бо прикрий він...

Я нині зрана встав, полізу в свої гори,

І телевізор мій лишився сам.

Я там, де вітер знов ганяє хвилі в морі

І пише по воді свої слова.

Турбо-техно

Щось там ти пишеш,

Цілий час ти пишеш,

Ціпу ніч ти пишеш,

Цілий день...

Мої сни ти пишеш,

Кожен раз ти пишеш,

Я не хочу, ти пишеш,

Я пішов...

Йде війна... ти пишеш...

Всьо горить... ти пишеш.

Ти пишеш...

Україна

Бідна і соплива, брудна і нехлюйна,

Гидка і зрадлива, бридка і згубна.

Ті слизькі вокзали, на губах піна.

Злодії, цигани, то вона — Україна.

Вулиці, як нори, зрубані дерева,

Нацики, герої, то вона — Україна.

Білі «мерседеси», жовті «Запорожці»

Чия то вина, що то є Україна?

Жебрають каліки, трупи по під'їздах,

Вино і чорна кава, ми живемо в містах.

Дерев'яні гроші, картинна галерея,

Смердячі туалети, то — моя Україна.

То пухлина в мозку, дороги на могилах,

Пам'ятники з бронзи, «не вмре, не загине».

Засрана культура, всі народи — браття...

То моя країна — рідка ненька Україна!

Україна...

Фільм (Скоро буде)

Вчора бачив я дуже добрий фільм

Про сєксових дєвок і твердих ментів.

Була купа крові, сексу і грошей,

Я не міг заснути, хтів дивитись ше.

Люди, чи то я,

Люди, чи то ми,

Може, то фінал

Нашого кіна?

Подивився ще дуже добрий фільм,

Була купа крові і крутих машин.

За два дня Сталоне розвалив В'єтнам,

Я від крові з милом відмивав екран.

Люди, чи то я,

Люди, чи то ми,

Може, то фінал

Нашого кіна?

Скоро буде фільм (люди, чи то я),

Дуже добрий фільм (люди, чи то ми)

Я чекаю фільм (може, то фінал),

Скоро буде фільм (нашого кіна).

Може, то фінал?..

Хай буде так, як хочеш ти

На мокрому шклі машини

Малюємо пальцем дивні речі.

Кожен втікає від самого себе

І сам себе штовхає в плечі.

На вікні незрозуміло нікому

Пишем то, що так важко сказати.

Де взяти сили на таку розмову?

Будь ласка, вибач, ти мусиш знати...

Хай буде так, як хочеш ти!

Хай буде з нами так завжди.

То є історія на двох,

Ми разом зробим кожен крок...

Кожен робить в житті дурниці

І шукає причини навколо.

І на рівному місці злиться,

Коли звалити нема на кого.

А внизу просто під ногами

Лежить в пилюці наше щастя.

Тільки схилитися і підняти,

На шклі машини написати пальцем.

Хай буде так, як хочеш ти!

Хай буде з нами так завжди.

То є історія на двох,

Ми зробим разом кожен крок...