Я, «Побєда» і Берлін - Скрябин Кузьма - Страница 26

— Ей, сука! Ку-ку, — зайшов він у сіни.

— Дорогу ми знаєм, трахацца любім, — розрубуючи йому бошку на дві половини, відповіла Аліса.

Колись, дивлячись по тєліку дурний фільм про маніяка, який різав усіх навколо бензиновою пилкою, вона не замислювався над тим, як то є — вбити людину. І більше того, як то є — розрубати комусь голову. Голова Фріца, а точніше — бетон, яким вона була залита, не належав до бетону найм'якіших марок, придатних до розрубування серпом, але… Хотіння проламати його макітру було в Аліси настільки сильним, що цементний розчин піддався і випустив назовні всьо, що було всередині. А всередині було, повірте, до фіга. Ніхто б і не подумав, що у такого дегенерата, як Фріц — стільки цінних речей в голові. Кров бризнула на стіни, але Фріц продовжував йти вперед. Він обернувся, щоб вияснити причину різкого болю в голові, і, обертаючись, зачепився рукояткою серпа, який з його баняком вже становив одне ціле, за відхилені двері до кімнати, з яких, власне, пару хвилин тому вишмигнула Аліса. Фріц спровокував тим самим ефект розрізування кавуна: коли шматок, який намагаються відрізати — завеликого розміру, ножем роблять рух убік, ніби відламуючи його від основної маси. 1 в цю мить — серп задів, нарешті, якусь життєво важливу річ у голові, і вона виключилася, як старий совдепівський торшер без надії включитися ще раз. Дуже тихо і мирно, на диво, він опустився на коліна і, смішно покрутивши головою, як роблять дітки (типу ай-яй-яй, як негарно!), розпластався долі, а з голови продовжували витікати і вилізати різноманітні запчастини і змазки, а також уся його непомірна дурь, яка назбиралася в ньому за останні 25 років. Аліса переступила тіло, стала над ним і нахилилася. Все-таки фільми підготовлюють людину до екстремальних умов. Навіть нудоти не було. Вона обшарила його кишені і знайшла ключ від машини у вигляді підточеної викрутки, а також те, що хотілося знайти найбільше — його маленький пістолет, начинений саморобними кулями, зробленими з обрізків маленьких цвяхів. Узявши його в руку, вона приставила його до голови Фріца і натиснула на спуск. Голову рознесло, як банку згущеного молока, яку забули у киплячій воді. І так само те, що не вилізло з неї через шпару, розлетілося і поприлипало до стін сіней.

— Фріц, нє! — почула вона крики ззовні.

— Ми трупи, трупи! — менш оптимістичний текст Кампазітара також долинув до неї.

Аліса підвелася на ноги, і в цю мить у коридор залетіло двоє перестрашених. хлопців, які, побачивши Алісу, всю в крові і з пістолетом у руці, а внизу розрубаного, як тюлень, Фріца, готові були здати аналізи за всю рідну школу разом з шефами з тернопільського заводу лампочок.

— Ти шо, твою мать? — дипломатично звернувся до Аліси Йог.

— А, так… нічо вобще-то — завалила одну собаку, а зараз хлопну ще двох, — спрямувавши дуло убік дуету, зауважила, що Кампазітар посірів на виду, але неприродно, якимось брудним відтінком. Йог, у свою чергу, був майже нормальний, але від нього несло гімняками, і вона дійшла висновку, що він обісрався. На його місці обісрався б кожен. І тому факт появи смороду на майданчику не викликав помітного ажіотажу. Всіх більше цікавило — як розіграється кульмінаційна сцена. Аліса не збиралася стріляти, але і не збиралася відпускати двох дуріків, які були реальними шматами. Не зробивши нічого — вони скоїли злочин, і залишити їх живими було би тупо. Аліса не хотіла крові, але розуміла прекрасно, що, подарувавши їм життя, вона матиме зайвий клопіт.

— Де Лєший? — запитала вона врешті-решт.

— Його Фріц, сука, на атстойнік відвіз. Там, де машини, — заскавулів Кампазітар і додав: — А ти прикольна чувіха — мені ще на хаті захавалася, я просто дуже Фріца сцу, тобто сцав.

— Не гинди, шмата, — відповіла Аліса. — Де той атстойнік?

— Я тебе проведу, тільки нічого мені не роби, — попросився Кампазітор, і дівчина натиснула на курок. Лице Кампазітара перетворилося в миску фаршу, його відкинуло до стіни, по якій він сповз униз, залишаючи червоне графіті на білому вапні побілки.

— А ти, кобелино, що скажеш? — повернула вона голову до Йога.

— А шо, є різниця?

— Є, знаєш, або здохнеш зараз, або подихаєш ще з годинку.

— На хрен він тобі? Через нього вся катавасія вийшла. Не будь Лєшого, ти би зара' спокійно відробляла в когось і мріяла про люлю. А так — тобі тут просто кранти, мала. Сюда приїдуть менти, винюхають всю кухню і засандалять тебе на фабрику мрій — іспитувати на тобі різні препарати.

— Поїхали по Лєшого, — наказала Аліса і показала пестіком убік машини.

— Він тобі не поможе, навіть якщо вихрапається і виживе. Ілюзії то всьо.

— Я тебе вб'ю рівно через хвилину, як ти покажеш мені, де Лєший.

— А якщо я не покажу? — роблено зашкірився Йог.

— То завалю зараз, мені захавалося бути в ролі Клінта Іствуда. — Вона підняла пістолет на рівень Йогових очей і почала тиснути на курок. Пару міліметрів руху спуска, котрі відділяють стан спокою до пострілу, палець проходить за якусь частку секунди. Для Йога та частка була занадто довга, щоби обдумати все і крикнути:

— Чекай секунду, Алісо, нафіґ!

— Я тобі дам НАФІҐ. Я тобі зараз дам НАФІГ. — Вона опустила пістолет і стрілила просто в коліно. Враховуючи, чим були напхані кулі — ногу порвало в багатьох місцях.

— А-а-ай, болить, дура! — нив і плакав Йог.

— В машину, урод!

Йог поскакав, як міг, до машини, а вона пішла ззаду, розглядаючись навколо. Аліса дуже впевнено почувала себе в ролі маніячки.

— Наше кіно без хеппі енда, — промимрив про себе Йог і спробував залізти в машину через передні двері.

— Сідай за руль, чмо! — наказала Аліса і зловила себе на тому, що жорстокість, яка ніколи в ній не проявлялася, повністю заволоділа її свідомістю.

— Я не вмію водити.

— Фак, що ви за мужики, можете хіба своїми яйцями мотляти, а більше толку з вас — ноль. Сідай збоку, бичара.

Йог заліз у машину, кров сочилася з численних дірок у штанах, і його свідомість потихеньку відпливала. Він уже не панікував, а просто спостерігав, як кров просякає через тканину.

— Куди їхати?

— Прямо, — показав у напрямку лісу Йог, і вони рушили.

Аліса даремно переживала, що Йог спровокує аварію і вони розіб'ються. Або що він нападе на неї і забере зброю. Сили в нього залишилося, як у дитини, яка щойно з'явилася на світ, і розум працював приблизно так само. Вони під'їхали до шлагбаума. Підійшов той самий охоронець і, лукаво глянувши на Алісу, сказав:

— Шо, вже гратися нема де, то — на свалку?

Розуміючи, що тут не можна поводитися, як із пацанами, Аліса відповіла з максимумом холодної стриманості:

— Пустіть, будь ласка, треба пару запчастин скрутити. Візьміть сигарети, — і вона простягнула цілий блок Ел-Ем, який валявся у фріцовому бардачку.

— Йопту, за такий подарок — крути, нах, що хочеш, хоть мою піштку крути! — зраділо пискнув охоронець і, смакуючи той момент, коли він запхає в рот цілу пачку, поскакав до вагончика.

— А тобі, корєш, амінь через пару хвилин. Ви мене дістати всі, козли паршиві, — цей текст адресований був до Йога, якому було все одно — зараз, потім, колись чи ніколи.

— До сраки мені, їдь вон туда, — він тицьнув пальцем у скло і змучено відкинувся на спинку, заплющуючи очі.

Аліса пригальмувала біля ЗІЛа, в якому був ув'язнений Лєший. Підбігла до машини, покопирсавшись із замком, відімкнула двері. Лєший лежав на рулі головою вниз. Із рота йшла піна. Газ із балончика робив своє, і неясно було, наскільки йому зле. Вона повернула його голову до себе. Очі були розплющені і зіниці ледь помітно звузилися, реагуючи на світло сонця, яке збиралося вже на другий бік землі.

— Лєший, то я, Аліса, чуєш? — Вона легенько била його по обличчю долонями, намагаючись повернути його до життя. Йог тим часом вирубався зовсім і з широко розплющеними очима, закинувши голову з роззявленим ротом, являв інтерес для мух, які давно вже не мали такого кайфу — полазити в печеру з такою кількістю цінних копалин, чим вони і займалися. Аліса витягнула Лєшого з машини, перетягнула до свого грата, а Йога потарабанила за ноги на його місце. їй ніяк не вдавалося засунути його в кабіну, і вона скинула його під машину, яка стояла на колодках, поставлених під колеса. Помацавши пульс на шиї, вона не відчула нічого крім відрази. Плюнувши йому в лице, вона віддала якусь частину злості за ті образи, які вона отримала за цей час. За спиною почувся храп. Вона розвернулася й побачила, як у Лєшого почався епілептичний припадок. Його ковбасило і кидало на сидінні. Піна стікала по бороді, ніби молоко збігало у нього в роті. Аліса пам'ятала звідкись, що треба запхати щось між зуби, аби він не ковтнув язик, таким щось міг бути тільки пістолет. Вона обмотала його ганчіркою і насилу почала втискати його Лєшому в пащеку. Щелепи були стиснуті так, як у ротвейлера, коли він лапає за сраку злодія. Копирсаючись у пінній масі, Алісі все ж таки вдалося втулити пєстік Лєшому в рот. Припадок тривав пару хвилин, вона, змучена, більше ніж він, сіла на землю біля машини і схилила голову йому на ногу, яка звисата з кабіни.