Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Мільйонери з порожніми кишенями - Берна Поль - Страница 21
— Я здогадався про все, коли знайшов на споді здорову теку, напхану грішми…
— Ти нікому не розпатякав? — стурбовано спитав Шарлюн.
— Нікому! Хіба я такий дурний…
Щасливі лицарі затанцювали в своєму любому казематі шалену сарабанду.[14] Вони обцілували Міке, щоб утішити її за всі кривди, яких вона зазнала за цілий день.
— Зроду більше в руки його не візьму, ваш скарб! — промовила вона, відштовхуючи найзавзятіших.
Коли минув перший спалах радощів, лицарі почали пильніш приглядатись до Філіпа. Шарлюн трохи розгубився. Нелегко було йому скласти подяку цьому зневаженому ними хлопцеві, й досі для них чужому. Філіп, певне, це відчув.
— Не клопочіться мною, — сказав він, повернувшись до дверей. — Мені не потрібна нагорода…
— Хай би зостався, — озвалася Сандрін. — Аби не він, мали б ми хіба ж таку халепу.
— Авжеж, — промовив Фріске. — А що він майже все знає — то нічого іншого не лишається, як прийняти його до ордену.
— Радше проголосуймо! — сказав Зозулик, який завжди дбав про додержання формальних правил.
— Проголосуймо! — згодився Шарлюн.
Кожен дістав по чорному й білому камінчикові. Янгол обійшов гурт із старою консервною бляшанкою. Шарлюн кинув у бляшанку чорного камінчика—його й досі не залишали сумніви. Смішко сподівався, що перший тур не дасть ніяких певних наслідків — в такий спосіб можна продовжити забаву. Але його спіткало розчарування. Янгол вивернув бляшанку посередині кола: один чорний камінчик і десять білих!
— От негідники! — вилаявся Шарлюн — його обурила ця односердна прихильність. Та хоч-не-хоч, а довелося підкоритися.
— Сідай біля Міке, — мовив він до Філіпа. — Будеш однині дванадцятим. Але затям добре: наші таємниці — не для твого батька.
Він зразу втаємничив неофіта в справи ордену. Філіп був у захваті, довідавшись про ті чудеса терпеливості й винахідливості, що їх хоронила в собі чорна тека.
— Отже, ми тебе прийняли не з тим, щоб ти ловив гав, — мовив Шарлюн наостанку. — Буде з нас і одного телепня, який ні на що не годен!
І він нищівно позирнув на Фріске. Той притьмом огризнувся. За хвилю в казематі все ходило ходором. Всі цілий день потерпали зі страху — тож нині чули потребу попустити віжки. Зозулик єдиний сидів незворушно, лічив скарб і нотував його в записнику. Фріске, підтриманий дівчатами, збунтувався:
— Ви гляньте на наших Лицарів-Залізні-Руки! Бач, як завзялися — а чи самі зробили досі щось путнє! Нічогісінько! Тільки й знають, що іншими попихати.
— А хіба не ми здобули перемогу на параді в Бандолі? — заперечив Смішко.
— Хай собі балакає! — мовив Шарлюн, стенувши плечима. — Що ж до наших рук — ви про них ще почуєте днів за кілька.
В казематі запала тиша.
— Ви, мабуть, щось назнали? — спитала Міке.
— Атож! — ствердив Шарлюн. — Я й Смішко винюшили діло! Це не якась дрібничка, ні, а справжнє чоловіче діло!
Він нізащо не схотів сказати більше: одне зайве слово — і все може зненацька піти нанівець…
На цьому й скінчили. Зозулик схопив Янголову бляшанку й обійшов товариство:
— Вивертай кишені!
Ужинок був небагатий, бо ж цілісінький день згаяно дурно. Наостанку Зозулик спинився перед неофітом. Філіп саме сьогодні дістав свої кишенькові гроші: п'ятсот франків. Він оддав їх усі.
— Якби ти навіть дав удесятеро більш, усе одно я б на тебе не звірився! — пробурчав Шарлюн; він і досі не позбувся недовіри до Філіпа.
Лицарі вертали повз могіканські хатини.
— Ну що, скінчили вже свій марафон? — насмішкувато гукнув мосьє Фереоль. — Од самого ранку гасаєте як навіжені…
— Все гаразд, татуню! — приязно відказав Шарлюн. — Вас ніхто сьогодні не турбував? Не приходив мосьє Шабр чи хто-небудь з межовиків?
— Ні,— відповів Фереоль. — Було тільки двоє отих… ну, поліцейських, що завше крутяться тут у гаї.
Він обернувся до селища. Серед мастикових кущів тупцювали Кюк та Гарідан.
— Ви щось загубили? — гукнув до них Смішко.
Кюк дав щигля по козирку кепі. Він був ледь живий од спеки.
— Ми шукаємо таку штуку, — мовив він з відразою. — Блакитну штуку…
— Отаку? — спитала Міке, здіймаючи з плеча торбину.
— Таку, таку! — гукнули поліцейські.
Мадмуазель Блан читала біля вікна. Вона осміхнулась до дітей і помахала їм рукою. Нарешті їх було дванадцятеро!
Філіп та Міке, побравшись за руки, простували трохи позаду вервечки.
— Ну й набралися вони муки! — шепнула Міке, всміхнувшись, як змовниця. — Не треба було аж стільки їх мордувати!
VIII
НЕ ЗНАЄШ, ДЕ ЗНАЙДЕШ!
Давно відомо, що незначні причини призводять часом до значних наслідків — тож нема чого списувати тут усі загадкові випадки, які надалися до геніальних відкриттів, чи проводити паралелі між шортами Янгола Деспардьє та славнозвісним сандвічем професора Флемінга, батька пеніциліну. Однак Янголові шорти — вузькі, виношені шорти — відіграли надзвичайну роль у збагаченні могіканської скарбнички, і не можна заводити розмови про подвиг Шарлюна та Смішка, не згадавши звичайнісінького, дрібного на огляд випадку, від якого все почалося.
Багато вже днів справи ордену, ознаменовані трьома славними подіями — продажем зеленої двоцентової англійської Гвіани, перемогою на морському параді в Бандолі та акторським дебютом Тітена-солодкі-очка, — не посувались і на дещицю; Зозулик таки сказав щиру правду, сумно мовивши: «Доробишся до синього поту, поки назбираєш якусь тисячу франків». І лицарі нишком чекали на четверту щасливу оказію, поглядаючи одне на одного — себто ніхто з них і пальцем не кивав, єдиний Рудик щовечора клав до теки свіжі грошики. Тож аби Янгол одного дня не вбрався в найгарніші свої білі шорти — цей тривалий застій поставив би під неабияку загрозу жаданий мільйон, а отже й долю любих могікан.
Янгол цілий день проходив чистий, але ввечері повернувся додому в таких шортах, що мадам Деспардьє дала йому пару добрих ляпасів. Назавтра, вгледівши Шарлюна, що саме проходив мимо, вона спиталася, де це вчора лазив її шибеник.
— Ми до самого вечора були на Розі,— здивовано відказав Шарлюн. — І Янгол нікуди від нас не одходив.
— Але ж його шорти геть вимазані ззаду іржею. Вже я їх прала-прала — все надаремне: такі гарні шорти пропали. Надалі приглядайте за ним.
Шарлюн пообіцяв приглядати й зразу про те забув. Коли полюєш мільйон, немає часу клопотатись чиїмись там шортами.
За два дні Янгол знов надів білі шорти — мадам Деспардьє все ж таки їх одіпрала — і знов прийшов додому вимазаний іржею. Ясна річ, спіткала його кара, і мати, поремствувавши, вдруге сказала Шарлюнові, щоб він назирав малого.
Шарлюн мимохідь обмовився про це Смішкові — і саме від тої хвилі обидва зацікавились Янголовими шортами, що й призвело кінець кінцем до того знаменитого діла, що його, як ми сказали в назві цього розділу, не знаєш, де знайдеш!
— Сандрін та Міке носять білі шорти по два дні, і вони в них чистенькі,— зауважив Смішко. — Вони гасають з нами всюди й ніколи не вимазуються. Це мене дивує…
— Я не бачу ніякого дива, — відповів Шарлюн. — Мабуть, Янгол сідає в таке крісло, де, опріч нього, не сидить ніхто. Тож слід дізнатися, в яке саме!
— Але я зроду не бачив на Розі нічого залізного, — заперечив Смішко. — Каземат порожній, а узгірок голий, як голова в мосьє Пастуреля…
— Ми щодня буваємо на Розі години дві, не більше. Решту часу тиняємось деінде.
Яким іншим разом хлопці навряд чи звернули б увагу на ту загадкову іржаву пляму. Але висвятивши себе в лицарів Спільного Скарбу вони повсякчас були насторожі; врадивши порятувати могікан, не пропускали повз око жодної дрібнички. А що тями їм не бракувало, то, не мовлячи нікому й слова про таємницю Янголових шортів, ці двоє вирішили невсипуще пильнувати кожен крок і рух хлопчини.
14
Сарабанда — старовинний танок іспанського походження.
- Предыдущая
- 21/30
- Следующая