Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Покійник «по-флотському» - Лапікура Валерій - Страница 16
Від автора: Нашестя СНІДу на територію СРСР, виявляється, можна було зупинити. Інформація про смертельну небезпеку цієї хвороби до вищого радянського керівництва дійшла вчасно. Однак тодішній вождь медицини академік Блохін зневажливо пирхнув: «Чому у нас повинна боліти голова від того, що у їхній розтлінній Америці невідомо чому здохло кілька педерастів?»
Олекса Сирота:
Вирок суду приголомшив і мене, і Старого. Ніхто не взяв до уваги головної пом'якшуючої обставини — садизму вбитого. Прокурорша, від якої саме втік черговий чоловік до молоденької студентки-практикантки, звела все до анекдоту:
— Шановний суд навіть не уявляє, чого тільки не вигадують звинувачені на своє виправдання. Мені у своїй багаторічній роботі на посту державного обвинувачувача довелося чути і не такі нісенітниці. Пам'ятаю, одна розтратниця пояснювала, що брати державні гроші їй наказував диктор Левітан, який для цього виходив з радіоточки.
Після такої нищівної передмови рогата Бранд-майорша описала в усіх подробицях процес ліквідації трупу як доказ повної деградації обвинуваченої і зажадала вищої міри покарання, оскільки «не існує реальних строків соціальної реабілітації особистості вбивці». Цей термін — соціальна реабілітація особистості — вперше вжив на всесоюзній нараді Генеральний прокурор і відтоді його підлеглі почали носитися з ним, як дурень з писаною торбою.
Троє хирлявих мужчин — суддя і два засідателі — жовто-зелені від почутого, засудили колишню медсестру до страти. Верховний суд залишив вирок у силі. Вперше за чимало років у камері смертників Лук'янівського ізолятора з'явилась жінка. І тільки в інстанції останньої надії — Комісії по помилуванню при Голові Президії Верховної Ради УРСР — знайшлась холодна голова, яка у своєму виступі розставила все в належному порядку:
— Зачекайте, за що винесено смертний вирок? За вбивство? Але ж воно було вчинено у стані афекту. До цього ми ще повернемось. Давайте визнаємо — засудили за неналежне поводження з трупом. Чи є у нас розстрільна стаття на цей випадок? Немає! Це або обтяжуюча обставина, або свідчення психічної ненормальності. Схиляюсь до останнього, бо у стані шоку саме жінка схильна до нелогічних вчинків. Пригадайте, у стані післяродової гарячки жінка може навіть вбити свою дитину. Але жоден суд її за це не засудить.
Тепер про те, що державне звинувачення назвало «фантазіями вбивці». Маю на увазі садистські нахили вбитого. Нічого собі фантазії, якщо їх реальність підтвердило більше десятка свідків! Інша справа, що з усіх цивілізованих форм захисту обвинувачена вибрала саме нецивілізовану. Нарешті, суд, на мою думку, безпідставно відкинув версію про спонтанний характер самого акту вбивства. А на нього вказує оте тимчасове помутніння свідомості, про яке дала показання обвинувачена. На жаль, і психекспертиза цього не дослідила. Таке враження, що всіх заворожив отой ніж. А якби в руках у неї була м'ясорубка чи кришталева салатниця? Ми б і тоді говорили про заздалегідь обдумані наміри?
Взагалі, в цьому процесі державне обвинувачення було явно не на висоті. Дозвольте процитувати прокурора: «До обтяжуючих обставин слід віднести і те, що вбивця зганьбила найгуманнішу в світі професію радянського медика». А якби ця нещасна працювала швачкою-мо-тористкою на фабриці імені Рози Люксембург?
Або змащувала букси на станції Київ-Товарний? Тоді що, вона б уникла вищої міри? І вже зовсім некоректно було порівнювати засуджену із фашистськими злочинцями. До речі, адвокат вимагав відвести саме цю представницю прокуратури на тій підставі, що її чоловіка-лікаря відбила молоденька гарна практикантка з медучилища. Тому у неї упередження до молодих гарних жінок узагалі, а до медичних працівниць — зокрема. Шкода, що суд теж звів цю вимогу до анекдоту. І останнє. Пам'ятаєте, як кілька років тому на такому ж засіданні ми відмінили смертний вирок одній професійній жебрачці? Вона крала маленьких дітей, котрі ще не вміли розмовляти, і працювала з ними в поїздах. А коли маля від голоду, холоду і непридатної їжі вже не могло навіть плакати, ця нелюдь його придушувала, кидала трупик у туалеті, а сама крала наступну дитину. Ви пам'ятаєте, на якій підставі ми замінили їй розстріл на ув'язнення? Вона, мовляв, сама матір і у неї є свої діти. Хоча ця потвора не пам'ятала навіть, у яких саме вони дитбудинках. Шкода, що у нашої засудженої не було дітей. Може, тоді б вона не сиділа у камері смертників? — закінчила промову розумна людина з комісії.
Як нам згодом розповіли, долю медсестри вирішив один-єдиний голос — Голови Комісії, заступниці Голови Президії Верховної Ради. Замість розстрілу — п'ятнадцять років Одеської колонії.
Від автора: Через кілька років Одеську колонію посиленого режиму для жінок ліквідували. Медсестру перевели в аналогічний заклад під Черніговом. Працювала вона в зоні за фахом.
Щодо Голови Комісії, котра врятувала їй життя, то вона зробила найвищу для радянської жінки кар'єру в Україні — стала Головою Президії Верховної Ради. Цю посаду в незалежній Україні ліквідували. Сама жінка залишила про себе добру пам'ять, бо зробила людям багато хорошого, зокрема, виправила немало суддівських помилок. На жаль, після серпня 1991-го року вона відійшла від політики і громадського життя. Шкода!
А от стосовно тієї жебрачки, то спрацював принцип про горбатого, котрого лише могила вирівняє. Вона вийшла на волю років через сім, по амністїі, і знову взялася за старе. Востаннє її судили вже в незалежній Україні. Чекала смертної кари. На загальне здивування, одержала всього дев'ять років ув'язнення.
Олекса Сирота:
Закінчилося літо і до Києва повернулися не лише діти, студенти та щасливі відпускники. Професійні грабіжники, аферисти, кишенькові злодюжки відігрілись на Сочинських та Ялтинських пляжах і взялись за старе. Мене закрутили справи. Пам'ятаю, вже листя пожовкло і стало облітати, але сонце вдень ще добре пригрівало. Того року природа подарувала Києву довге бабине літо. Я поспішав кудись у районі Печерського мосту, коли почув радісний вигук:
— Сирота, сискар, ходи сюди! Народ зве!
Інтонації «народу» вказували десь на півлітра випитого. І то не кави. Я озирнувся — за столиком однієї з небагатьох у місті літньої кав'ярні сиділо троє добряче п'яних чоловіків. Підійшов ближче — і пізнав прапорщиків зі спортроти. Шість порожніх пляшок підтвердили, що моє перше враження відносно кількості спожитого алкоголю виявилося помилковим. Вояки були у тому стані, коли всі люди — брати, але горе тим, хто цю думку не поділяє. Я підсів до столика і прийняв запрошення випити. Прапорщики, виявляється, вже не перший тиждень поминали колегу, причому особливо вразила їх не сама смерть приятеля, бо «всі там будемо!», а спосіб затирання слідів злочину.
— Сирота, брате, — розплакався у мене на плечі отой, що любив трахати свою благовірну, встромивши її обличчям в холодець, — яка смерть! Яка несправедливість! Як вона його!.. Навіть могилки немає, аби ми оце разом поплакали, квіточку принесли, за упокій душі випили!..
Я вже збирався порадити служивим, аби вони поридали, а заразом поклали квіти і підняли чарки над отим унітазом, куди спустили після попередньої кулінарної обробки «макаронника по-флотськи». Але прикусив язика. П'яний прапорщик зі значком майстра спорту — то воістину нечиста сила. Краще не заводитись.
— Якби не я, він би жив! — бив себе в груди любитель сексу під холодне. Я миттю нагострив вуха — про що це він? Може, отого кавуна другу подарував? Е, ні — веселіше:
— Того вечора, в суботу, він у наряд заступив, помічником чергового по роті. А перед цим мені каже: «Василю, я тебе, як мужик мужика, прошу! Моїй курві треба позапланову перевірку влаштувати. Підміни на пару годин!» Ну, раз треба, то треба. Почекали пару годин після відбою, він узяв чергову машину і поїхав. А я його пов'язку начепив і сиджу, як король на іменинах. Бо хто нас перевірять буде, ми ж не ПВО! У мене кум в їхньому штабі, так повіриш, за рік жінку на три кілометри недо: «того»!..
- Предыдущая
- 16/18
- Следующая