Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Мартін Іден - Лондон Джек - Страница 37
Рука Мартінова несміливо потяглася до неї і оповила її стан. Вона чекала в солодкій знемозі й сама не знала, чого чекає, їй забивало дух, пересохлі губи горіли, серце калатало. Рука Мартінова підіймалася вище, пригортаючи її повільно й ніжно. Далі чекати вона вже не могла. Втомко зітхнувши, вона рвучким несвідомим рухом несподівано поклала голову йому на груди. Він швидко нахилився, і коли його уста були близько, вона поспішила зустріти їх своїми устами.
Це, певно, кохання, подумала Рут, коли на мить у неї ще прояснів розум. А коли не кохання, то це ж сором! Ні, це не інакше як кохання. Вона кохала цього чоловіка, що обіймав її і притискався губами до її губ. Вона ближче прихилилась до Мартіна, горнучись до нього всім тілом. Потім, трохи вислизнувши з його обіймів, раптом підвелась і в радісному пориві оповила руками засмаглу Мартінову шию. Розкішний біль кохання і сповнених жадань пройняв так гостро, що вона з тихим стогоном послабила руки і напівзомліла в його обіймах.
Вони довго не промовили жодного слова, сиділи мовчки. Двічі він нахилявся й цілував її, і щоразу її губи соромливо зустрічали його поцілунок, а тіло щасливо горнулося до нього. Вона притулялась до Мартіна, не маючи сили відірватися, а він, майже держачи її на руках, дивився невидющими очима на велике оповите імлою місто по той бік затоки. Цього разу він ні про що не марив. Бачив тільки барви й яскраве проміння, гаряче, як цей день, як його кохання. Він схилився над нею. Рут заговорила.
— Коли ти полюбив мене? — запитала вона пошепки.
— З першого дня, з найпершої хвилини, як побачив. Я тоді збожеволів від любові до тебе, і щодалі, то любив усе більше. А тепер, люба, я й зовсім божевільний. Просто голова йде обертом від щастя!
— Яке це щастя, що я жінка, Мартіне... любий, — промовила вона, глибоко зітхнувши.
Він знов і знов стискував її в обіймах, а тоді запитав:
— А ти... коли вперше відчула?
— О, я відчувала це весь час, майже від самого початку!
— А я був сліпий, як кріт! — вигукнув він з жалем у голосі. — Я й не здогадувався, аж поки... аж поки не поцілував тебе.
— Ні, ти не так мене зрозумів. — Вона трохи відсунулась і глянула на нього. — Я майже від самого початку відчула, що ти мене любиш.
— А ти сама? — спитав він.
— У мене це вийшло якось несподівано. — Вона говорила дуже повільно, погляд її був теплий і схвильований, а з лиця не сходив ніжний рум'янець. — Я не розуміла, аж поки ти не обняв мене. І я ніколи не думала, що можу вийти за тебе заміж. Чим ти причарував мене?
— Не знаю, — усміхнувся він. — Хіба тільки своїм коханням, бо я кохав тебе так палко, що й камінь розтопився б, не те що серце живої жінки.
— А я зовсім не так уявляла собі кохання, — задумливо промовила Рут.
— А як же?
— Я не думала, що воно таке. — Рут подивилась на нього, потім опустила очі і докінчила: — Я просто нічого про це не знала.
Мартін ще раз хотів пригорнути її до себе, та тільки зробив ледь помітний порух, боячись бути нав'язливим. Але вмить відчув у її тілі покору, і вона знов опинилась у кільці його рук, і їхні губи знову злилися в довгому поцілунку.
— Але що скажуть мої батьки? — мовила вона, раптом занепокоївшись.
— Не знаю. Та про це ми завжди можемо дізнатися.
— Що як мама не згодиться? Я навіть не зважуся сказати їй про це.
— То я сам скажу, — сміливо запропонував він. — Я знаю, що твоя мати не дуже мене любить, проте якось уже здобуду її прихильність. Той, кому пощастило здобути твою любов, усе здобуде. А коли ні...
— То що?
— Ми все одно не розлучимося. Тільки не може бути, щоб твоя мати не згодилась. Занадто вже сильно вона тебе любить.
— Я боюся розбити їй серце, — сумно сказала Рут. Він хотів її запевнити, що материнські серця розбиваються не так уже й легко, але натомість промовив:
— Вище за кохання нема нічого в світі!
— Знаєш, Мартіне, я часом боюся тебе. Навіть зараз мені стало страшно, коли я подумала, хто ти і ким був раніш. Ти повинен бути добрим, дуже добрим до мене. Я ж мов дитина. Я ще ніколи не кохала!
— Я теж. Ми обоє діти. І нам випало велике щастя віддати одне одному своє перше кохання.
— Цього не може бути! — вигукнула вона й швидким пристрасним рухом вирвалася з його обіймів. — Не може бути, щоб ти... Ти ж був матросом, а матроси, я знаю...
Вона затнулась і замовкла.
— Звикли мати жінку в кожному порту, — підказав він. — Ти це хотіла сказати?
— Так, — тихо відповіла вона.
— Але ж це не кохання, — промовив він переконуюче. — Я бував у багатьох портах, та поки не зустрівся з тобою — не уявляв, що таке кохання. Ти знаєш, коли я першого разу повертався від вас, мене мало не забрали.
— Як забрали?
— Дуже просто. Полісмен подумав, що я п'яний. Я й справді був п'яний... від кохання до тебе!
— Чекай-но. Ти сказав, що ми обоє діти, а я сказала, що про тебе цього не можна сказати.
— Так я ж відповів, що, крім тебе, нікого не кохав. Ти моє перше, найперше кохання.
— Але ж ти був матросом, — знов заперечила вона,
— І все-таки покохав тебе першу.
— Але були жінки... інші жінки... О!
На превеликий подив Мартіна Ідена, вона залилася слізьми, і йому довго довелося заспокоювати її пестощами й поцілунками.
Мартінові мимохіть спали на думку слова Кіплінга: «Вельможная леді і Джуді О'Греді — рідні сестри по суті своїй». І це правда, вирішив він, хоч з прочитаних романів уявляв це інакше. Він думав, що у вищих колах заведені лише формальні освідчення. Йому здавалося цілком природним, що в тому колі, з якого вийшов він сам, хлопці й дівчата зближувалися через пестливі дотики, але щоб серед витончених представників вищих класів було так само — цього він ніяк не припускав. А тепер пересвідчився, що романи брехали. Ті самі безмовні обійми й пестощі, що впливали на дівчат-робітниць, так само діяли і на дівчат з вищого кола. Всі вони, кінець кінцем, однакові, «сестри по суті», і він сам міг би до цього додуматись, якби пам'ятав Герберта Спенсера. Отже, коли він заспокоював Рут у своїх обіймах, думка, що між вельможною леді і Джуді О'Греді є дуже багато спільного, додавала йому великої втіхи. Ця думка наближала до нього Рут, робила її доступнішою. Її розкішне тіло було таке саме, як і в усіх інших, хоч би й у нього. Нічого неможливого не було в їхньому шлюбі, їх розділяла тільки класова приналежність, але ж це перешкода суто зовнішня, її легко обминути. Він колись читав, як раб піднісся до пурпурної тоги цезарів. Тож і він може піднестися до Рут. Незважаючи на всю її чистоту, непорочність, культуру й духовну красу, це була, в основі своїй, звичайна жінка, така сама, як Лізі Конолі і всі її сестри. Все, що можливе для них, можливе й для неї. Вона могла любити й ненавидіти, часом теж, певно, впадала і в істерику, могла ревнувати, як ревнувала ось тепер, плачучи в його обіймах.
— Та я ж старша за тебе, — раптом зауважила вона, розплющивши очі, і глянула на нього. — Аж натри роки.
— Заспокойся. Ти ще дитина, а досвідом я старіший за тебе на сорок років! — відказав Мартін.
Насправді вони обоє були діти, закохані діти, і, як ті діти, наївно й невміло висловлювали свої почуття, — попри всю її університетську освіту і вчений ступінь, попри всі його філософські знання і суворий життєвий досвід.
Сяйво вже меркло, а вони сиділи й розмовляли, як розмовляють усі закохані, зачудовані чарами кохання і примхливою долею, що так дивно з'єднала їх, певні, що люблять одне одного так, як ніхто нікого не любив. І без кінця-краю згадували вони свою першу зустріч, марно силкуючись поновити в пам'яті все, що тоді думали й відчували.
Густі хмари на обрії заховали сонце, небо зайнялося рожевим світлом. Усе навколо потонуло в тому теплому одсвіті, і Рут заспівала «Прощай, щасливий день!». Вона співала зовсім тихенько, поклавши голову йому на плече, руками стиснувши йому руки, і кожен з них відчував на долоні серце другого.
- Предыдущая
- 37/88
- Следующая