Координати чудес - Шекли Роберт - Страница 18

— Який це має стосунок до Кармоді? — запитав Моделі.

— Майже ніякого. Але я гадав, що це зацікавить вас і допоможе зрозуміти, чому ми вимушені правити високі гонорари.

— А Кармоді в серйозному стані? — наполягав Виграш.

— Тільки про мертвого можна сказати, що стан його справді серйозний, — заспокоїв лікар.  — Проте навіть тоді бувають винятки. Пентатаналуну, наприклад, у побуті називають смертю-п’ятиденкою, а насправді вона не важча за звичайну застуду, дарма що говорять про неї зовсім протилежне.

— Так що з Кармоді? — втрутився Моделі.

— Можна незаперечне констатувати, що він не мертвий. Він у стані глибокого шоку або у дуже подібному до нього. Іншими словами, він, користуючись просторіччям, знепритомнів.

— А повернути його до тями ви можете? — запитав Виграш.

— Ви не чітко формулюєте свою думку, — сказав лікар.  — Моя робота досить складна і без того, щоб…

— Я маю на увазі, чи можете ви повернути його до звичайного стану, — виправився Виграш.

— Гм! Замовлення не з маленьких, це ви й самі збагнете, якщо трошки помізкуєте. Що таке його звичайний стан? Чи хтось із вас знає? Чи сказав би сам пацієнт, якби вдалося якимось чудом проконсультуватися з ним? З мільйона невловимих змін особистості, що з них деякі відбуваються за єдиний удар серця, як нам вилучити найпритаманніший стан пацієнта? Чи втрачена особистість не схожа на втрачену секунду — те, до чого ми можемо наблизитись, але відтворити його цілком не вдається ніколи? Це, джентльмени, таки неабияке питання.

— Збіса важке, — сказав Моделі.  — Скажімо, якщо можна, ви просто відтворите його якомога ближчим до того, чим він був. Це дуже складно?

— Не для мене, — запевнив лікар. У мене досить солідний стаж роботи за фахом. Я призвичаївся до найжахливіших видовищ, звик до найогидніших процедур. Звичайно, це не свідчить про те, що я зачерствів. Просто сумна необхідність привчила мене спокійно ставитися до тяжких для душі процедур, які трапляються в моїй практиці.

— Господи, док! — зойкнув Виграш.  — Що ви збираєтесь робити з моїм дружком?

— Потрібно оперувати, — відповів лікар.  — Єдиний гарантований вихід. Я, якщо вжити просторічні терміни, розріжу Кармоді і покладу його частини тіла й органи в консервуючий розчин. Потім розм’якшу їх у слабкому розчині К-5. Через відповідні отвори відокремлю мозок і нервову систему. Далі хід лікування вимагає під’єднати нервову систему і мозок до Імітатора Життєвих Процесів і пропустити через кожен синапс ретельно дозовану кількість електричних імпульсів. Так нам удасться виявити можливі пошкодження, несправні клапани, закупорки і таке інше. Якщо там усе гаразд, то роз’єднаємо мозок і доберемося нарешті до вузла взаємодії розуму й тіла. Ретельно вилучивши його, перевіримо зовнішні та внутрішні зв’язки. Якщо й тут порушень не виявиться, то відкриємо камеру вузла взаємодії, перевіримо, безперечно, на щільність і проведемо замір рівня свідомості. Якщо рівень понижений або ж свідомість спрацьована (в таких випадках це спостерігається найчастіше), то проаналізуємо залишок і підготуємо нову заправку. Перевіримо її по всіх параметрах і введемо в камеру. Після цього всі частини тіла сполучимо докупи, і пацієнт готовий до реанімації в Імітаторі Життєвих Процесів. Оце й усе.

— О-о-ой! — видихнув Виграш.  — Я і пса так не лікував би!

— Я також ні, — запевнив лікар.  — Принаймні доти, поки собакоподібні досягнуть відповідного рівня розвитку. Ви даєте згоду на операцію?

— Так…- розмірковував Виграш.  — Нам не випадає просто так покинути його в непритомному стані, правда?

— Звісно, не випадає, — погодився Моделі.  — Бідолашний так розраховував на нас, і ми не повинні обманути його сподівань. Лікарю, виконуйте свій обов’язок!

Протягом усієї розмови Кармоді боровся зі своїм безвладним і нерухомим тілом. Він слухав з усе дужчим жахом, і в ньому міцніла думка, що ворогам і не снилося те лихо, яке можуть заподіяти йому друзі. Титанічним зусиллям він розплющив повіки і відклеїв язик від піднебіння.

— Ніякої операції! — прохрипів він.  — Тельбухи повипускаю за вашу кляту операцію!

— Прийшов до тями, — з видимим задоволенням констатував лікар.  — Деколи, знаєте, словесний опис операційної процедури в присутності пацієнта виліковує краще, ніж сама операція. Це, звичайно, ефект нейтральної терапії, проте легковажити ним не слід.

Кармоді зробив спробу підвестися, а Моделі допоміг йому стати на ноги. Вперше подивився на лікаря і побачив високу, худу і сумовиту людину, одягнуту в чорне, дуже схожу на Авраама Лінкольна. Виграш уже не був казанком. Мабуть, унаслідок переживань він обернувся на гномика.

— Якщо я буду потрібен, пошліть за мною, — відкланявся лікар.

— Що це було? — запитав Кармоді.  — Космічний корабель, якісь люди…

— Ми вчасно витягли тебе з біди, — сказав Виграш.  — То був ніякий не космічний корабель, дитинко.

— Знаю. А що ж це?

— Це і є ваш хижак, — пояснив Моделі.  — Ви полізли йому просто в пащу.

— Мабуть, так воно й було, — погодився Кармоді.

— І ледь не втратили єдиний шанс повернутися на Землю, вів далі Моделі.  — Вам краще сісти, Кармоді. Шанси у вас тепер незначні, і жоден з них не дуже обнадійливий. Кармоді сів.

РОЗДІЛ 17

Передусім Моделі розповів про хижаків, про їхні обряди і звичаї, натуру й норови, викрутні й хитрощі. Для Кармоді зажило дізнатися, що з ним сталося й чому, навіть якщо він дізнається вже опісля всього.

— Надто коли дізнаєшся опісля всього, — докинув Виграш. Моделі пояснив, що як для кожного чоловіка існує жінка, так і для кожного живого організму існує хижак. Великий Ланцюг Поїдання (поетичний образ динамізму життєвої цілісності у Всесвіті) не повинен уриватися хоча б з причин внутрішньої необхідності, якщо не задля іншого. Життя, як відомо, передбачає творіння, а творіння немислиме без смерті. Таким чином…

— А чому творіння немислиме без смерті? — запитав Кармоді.

— Не задавайте дурних запитань. На чому я зупинився? Ага. Таким чином, виправдовується убивство, хоч деякі його супровідні обставини не викликають особливого захоплення. Істота у своєму природному середовищі живиться деякими іншими істотами, а нею живляться ще інші істоти. Цей процес, як правило, такий природний і простий, так досконало зрівноважений, що і хижак, і здобич воліють тривалий час не помічати його, натомість скеровуючи свою увагу на служіння мистецтву, збір земляних горіхів і роздуми про Абсолют або щось інше, цікаве для даного виду. Так воно й має бути, бо Природа (уявімо її підстаркуватою дамою в чорнім строї сільського крою) не любить, щоб її закони і правила ставали темою пересудів на вечірках, на базарі, на конклаві чи будь-де взагалі. От ви, Кармоді, випадково вийшовши з-під контролю й регулювання з боку рідної планети, все ж не уникли невблаганного Закону Існування. Якщо в неосяжних просторах Всесвіту хижака для вас не існує, то його слід знайти. Якщо ж його не можна знайти, то слід створити.

— Ну, добре, — сказав Кармоді.  — Але той космічний корабель, ті люди…

— …були не тим, чим здавалися, — докінчив Моделі.  — Пора вам збагнути.

— Уже збагнув.

— Вони якраз були нерозривною єдністю, істотою, створеною саме для вас, Кармоді. Це ваш хижак, і він майже класично діяв за простими, нормальними Законами Хижацтва.

— Як це? — запитав Кармоді.

— Так от, — зітхнув Виграш.  — Ти дуже вдало запитав! Ми можемо нарікати на долю і на світ, але зрештою нам незмінно відповідають: так воно є.

— Я про інше, — відмахнувся Кармоді.  — Мене цікавить суть Закону Хижацтва.

— Даруй, не так тебе зрозумів, — вибачився Виграш.

— Гаразд, — утішив його Кармоді.

— Дякую, — сказав Виграш.

— Нема за що. Я не хотів… Ні, я таки хотів! Що це за прості, нормальні Закони Хижацтва?

— Вам треба обов’язково знати? — запитав Моделі.

— Так, боюся, що треба.

— Коли ви починаєте запитувати, — посуворішав Моделі, — то хижацтво перестає бути простим і нормальним, і навіть його статус закону ставиться під сумнів. Знання про хижацтво притаманне кожному організмові як руки, ноги, голова, та важить більше. Воно, бачите, фундаментальніше, ніж закони науки, і тому не підлягає спрощенню й профанації. Бо навіть питатися про таке — це вже отримати відповідь, далеку від істини.