Выбрать книгу по жанру
Фантастика и фэнтези
- Боевая фантастика
- Героическая фантастика
- Городское фэнтези
- Готический роман
- Детективная фантастика
- Ироническая фантастика
- Ироническое фэнтези
- Историческое фэнтези
- Киберпанк
- Космическая фантастика
- Космоопера
- ЛитРПГ
- Мистика
- Научная фантастика
- Ненаучная фантастика
- Попаданцы
- Постапокалипсис
- Сказочная фантастика
- Социально-философская фантастика
- Стимпанк
- Технофэнтези
- Ужасы и мистика
- Фантастика: прочее
- Фэнтези
- Эпическая фантастика
- Юмористическая фантастика
- Юмористическое фэнтези
- Альтернативная история
Детективы и триллеры
- Боевики
- Дамский детективный роман
- Иронические детективы
- Исторические детективы
- Классические детективы
- Криминальные детективы
- Крутой детектив
- Маньяки
- Медицинский триллер
- Политические детективы
- Полицейские детективы
- Прочие Детективы
- Триллеры
- Шпионские детективы
Проза
- Афоризмы
- Военная проза
- Историческая проза
- Классическая проза
- Контркультура
- Магический реализм
- Новелла
- Повесть
- Проза прочее
- Рассказ
- Роман
- Русская классическая проза
- Семейный роман/Семейная сага
- Сентиментальная проза
- Советская классическая проза
- Современная проза
- Эпистолярная проза
- Эссе, очерк, этюд, набросок
- Феерия
Любовные романы
- Исторические любовные романы
- Короткие любовные романы
- Любовно-фантастические романы
- Остросюжетные любовные романы
- Порно
- Прочие любовные романы
- Слеш
- Современные любовные романы
- Эротика
- Фемслеш
Приключения
- Вестерны
- Исторические приключения
- Морские приключения
- Приключения про индейцев
- Природа и животные
- Прочие приключения
- Путешествия и география
Детские
- Детская образовательная литература
- Детская проза
- Детская фантастика
- Детские остросюжетные
- Детские приключения
- Детские стихи
- Детский фольклор
- Книга-игра
- Прочая детская литература
- Сказки
Поэзия и драматургия
- Басни
- Верлибры
- Визуальная поэзия
- В стихах
- Драматургия
- Лирика
- Палиндромы
- Песенная поэзия
- Поэзия
- Экспериментальная поэзия
- Эпическая поэзия
Старинная литература
- Античная литература
- Древневосточная литература
- Древнерусская литература
- Европейская старинная литература
- Мифы. Легенды. Эпос
- Прочая старинная литература
Научно-образовательная
- Альтернативная медицина
- Астрономия и космос
- Биология
- Биофизика
- Биохимия
- Ботаника
- Ветеринария
- Военная история
- Геология и география
- Государство и право
- Детская психология
- Зоология
- Иностранные языки
- История
- Культурология
- Литературоведение
- Математика
- Медицина
- Обществознание
- Органическая химия
- Педагогика
- Политика
- Прочая научная литература
- Психология
- Психотерапия и консультирование
- Религиоведение
- Рефераты
- Секс и семейная психология
- Технические науки
- Учебники
- Физика
- Физическая химия
- Философия
- Химия
- Шпаргалки
- Экология
- Юриспруденция
- Языкознание
- Аналитическая химия
Компьютеры и интернет
- Базы данных
- Интернет
- Компьютерное «железо»
- ОС и сети
- Программирование
- Программное обеспечение
- Прочая компьютерная литература
Справочная литература
Документальная литература
- Биографии и мемуары
- Военная документалистика
- Искусство и Дизайн
- Критика
- Научпоп
- Прочая документальная литература
- Публицистика
Религия и духовность
- Астрология
- Индуизм
- Православие
- Протестантизм
- Прочая религиозная литература
- Религия
- Самосовершенствование
- Христианство
- Эзотерика
- Язычество
- Хиромантия
Юмор
Дом и семья
- Домашние животные
- Здоровье и красота
- Кулинария
- Прочее домоводство
- Развлечения
- Сад и огород
- Сделай сам
- Спорт
- Хобби и ремесла
- Эротика и секс
Деловая литература
- Банковское дело
- Внешнеэкономическая деятельность
- Деловая литература
- Делопроизводство
- Корпоративная культура
- Личные финансы
- Малый бизнес
- Маркетинг, PR, реклама
- О бизнесе популярно
- Поиск работы, карьера
- Торговля
- Управление, подбор персонала
- Ценные бумаги, инвестиции
- Экономика
Жанр не определен
Техника
Прочее
Драматургия
Фольклор
Военное дело
Координати чудес - Шекли Роберт - Страница 10
Кармоді здригнувся, наче пробуджений із глибокого сну.
— Так, — відповів він. — Правда, не все, але найголовніше затямив.
— Добре, — сказав Меліхрон, — бо часу в нас більше не залишилося. Вам слід негайно покинути планету. Навіть на своїй планеті я не можу скасувати всесвітній Закон Хижацтва.
— А ви не можете відіслати мене на Землю? — запитав Кармоді?
— Мабуть, зміг би, якби мав доволі часу, — відповів Меліхрон. — Безперечно, маючи доволі часу, я можу зробити все. Дуже важко, Кармоді. Вже навіть тому, що з трьох змінних «К» кожна наступна відшукується з передумов попередньої. Спершу треба було б точно визначити, Куди на даний момент перемістилася ваша планета в часо-просторі, потім довідатися, Котра з перемінно-можливих Земель ваша. А тоді ще довелося б відшукати час, у який ви народилися, щоб визначити Коли. Крім того, ще слід було б наперед узяти поправки на похибки підрахунку й коефіцієнт здвоєння. Після цього всього я, коли б хоч трохи пощастило, міг би перемістити вас у вашу власну Специфіку (на диво тонка операція) так, щоб усе не пішло прахом.
— Ви можете це зробити для мене? — запитав Кармоді.
— Ні. Нема часу. Та я відішлю вас до свого приятеля Моделі, який зможе вам допомогти.
— До вашого приятеля?
— Ну, може, не так уже й приятеля, — уточнив Меліхрон, — але, безперечно, доброго знайомого. Хоч і тут може бути деяка переоцінка наших взаємин. Бачите, колись, уже давненько, я майже подався зі своєї планети в туристичну подорож. І якби я здійснив її, то познайомився б із Моделі. Але з різних причин я не вирушив, і тому, власне, Моделі ніколи й не бачив. Та все-таки ми з ним знаємо, що якби я вирушив у подорож, то ми б неодмінно зустрілись, обмінялися поглядами і думками, посперечались би трошки, розповіли б кілька анекдотів і розлучилися б із найкращими враженнями один про одного.
— Взаємини, здається, надто химерні, щоб на них розраховувати, — зауважив Кармоді. — А до когось іще ви не могли б мене послати?
— Боюся, що ні, — сказав Меліхрон. — Моделі мій єдиний приятель. Адже ви знаєте, що дружбу визначає не тільки реальне, але й імовірне. Я певен, що Моделі добре про вас подбає.
— А якщо…- почав було Кармоді, та враз помітив, як за лівим плечем громадиться щось велетенське, темне й загрозливе, і здогадався, що його час вичерпався.
— Мені треба йти! — крикнув він. — Дякую за все!
— Нема за що дякувати, — сказав Меліхрон. — Мій обов’язок у Всесвіті — допомагати чужинцям. Щасти вам, Кармоді!
Велетенське й грізне почало ущільнюватись, та перш ніж воно затвердло, Кармоді щез.
РОЗДІЛ 10
Кармоді опинився на зеленому лузі. Було десь опівдні, бо яскраве жовтогаряче сонце стояло просто над головою. Віддалік у високій траві паслася невеличка череда плямистих корів. За ними темніла смужка лісу. Кармоді неквапно роззирався. Луг був розлогий, а ліс переходив у густий чагарник. Чувся собачий гавкіт. З протилежного від лісу боку височіли гори — довгі зазубрені хребти з засніженими вершинами. До схилів угорі припали сірі хмарини.
Кутиком ока він запримітив якийсь червонястий спалах. Озирнувся — наче лисиця. Вона з цікавістю подивилася на нього, а потім побігла до лісу.
— Схоже на Землю, — подумав Кармоді і згадав про Виграш, що востаннє був запалим у сплячку зеленим вужем. Помацав на шиї — Виграша там не було.
— Ось я, тут! — озвався Виграш.
Кармоді озирнувсь і побачив маленький мідний казанок.
— Це ти? — спитав Кармоді, підіймаючи казанок.
— Звичайно, я. Не можеш навіть упізнати свій власний Виграш?
— Гм… ти трохи змінився…
— Знаю. Але моя сутність, моє справжнє я ніколи не змінюється. А що сталося?
Кармоді заглянув у казанок і ледь не випустив його з рук. Всередині він побачив необбіловане напівобгризене тіло невеличкої тваринки, — мабуть, кошеняти.
— Що це там усередині?
— Сніданок, якщо тобі так кортить знати, — відповів Виграш. — Я трохи перекусив дорогою.
— Ox!
— Виграшам деколи також треба підкріплятися, — ущипливо додав Виграш. — А ще, мушу нагадати, вони потребують відпочинку, невеличкого моціону, сексу, час від часу чарчини і вряди-годи випорожнення. Відколи мене передали тобі, ти ні про що й не подбав.
— З цього, що ти назвав, я ще також нічого не бачив, — захищався Кармоді.
— А тобі це справді потрібне? — здивовано поцікавився Виграш. — Гм, звісно, гадаю, потрібне Дивно, але я, здається, думав про тебе наче про якесь метушливе елементарне тіло без притаманних істоті потреб.
— І я про тебе думав так само, — признався Кармоді.
— Завжди воно так, — озвався Виграш. — Про мешканців інших світів думають як про щось суцільне і без кишок. Декотрі, звичайно, такими і є.
— Я дбатиму про тебе, — розчулено запевнив Кармоді. — Дбатиму, як тільки вилізу з цієї клятої халепи.
— Звісно, друже. Даруй мені мою в’їдливість. Якщо не заперечуєш, я доїм свій сніданок.
— Давай, — погодився Кармоді. Йому цікаво було, як це металічний казанок жуватиме необбіловану тваринку та все ж він із делікатності відвів погляд.
— Ох, смакота, — сказав Виграш. — Я залишив тобі шматок, коли маєш охоту.
— Я ніби й не голодний, — відповів Кармоді. — А що ти їси?
— Ми називаємо їх оріті, — пояснив Виграш. — Це ніби велетенські гриби. Сирі або ледь притушковані у власному соку — пальчики оближеш. Білі плямисті кращі, ніж зелені.
— Запам’ятаю, — сказав Кармоді, — якщо колись трапляться. А земляни можуть їх споживати?
— Гадаю, що можуть, — відповів Виграш. — До речі, перед тим, як їстимеш, не забудь загадати їм почитати вірші,
— Як це?
— Оріті — неабиякі поети.
Слово застрягло в горлі у Кармоді. Вічні непорозуміння з тими позаземними життєвими формами: як тільки здається, що дещо вияснив, так виявляється, що взагалі нічого не тямиш. І навпаки, коли все здається суцільною загадкою, то тебе збивають з пантелику цілком зрозумілими вчинками. Кармоді дійшов висновку, що насправді чужинців робить чужими те, що вони не можуть бути абсолютно чужими. Спочатку це тішить, а відтак дратує,
— Гик! — подав голос Виграш.
— Що?
— Я відригнув. Даруй. Ну, хай там як, визнай, що я спритно облагодив усю ту справу.
— Що — облагодив?
— Бесіду з Меліхроном, звичайно, — сказав Виграш.
— Ти облагодив? Ти ж, хай йому біс, спав! Я сам викручувався!
— Не хочу тобі суперечити, — уїдливо підкинув Виграш, — але боюся, що ти помиляєшся. Я впав у сплячку тільки для того, щоб сконцентрувати всю свою силу на проблемі Меліхрона.
— Ти збожеволів! Ти з глузду з’їхав! — розлютився Кармоді.
— Я кажу чистісіньку правду, — наполягав Виграш. — Пригадай-но свою тривалу суперечку, добре аргументований висновок, в якому ти з залізною логікою обгрунтував Меліхронове місце й призначення у Всесвіті.
— Ну то й що?
— Як — що? А хоч колись у своєму житті ти міркував отак? Ти що, філософ чи логік?
— У коледжі я був перший з філософії.
— Пхе! — хихикнув Виграш. — Ні, Кармоді, для таких висновків тобі просто бракує підготовки й розуму. Ось дивися, ти ж на таке й не здатний.
— Ще й як здатний! Я чудово орієнтуюсь у питаннях парадоксальної логіки.
— «Парадоксальної» тут якраз до речі, — перехопив ініціативу Виграш.
— Але ж це моя праця! Я думав!
— Як собі хочеш. Я не підозрював, що це так багато для тебе важить. Я справді не хотів тобі досадити. Скажи краще, тобі доводилося непритомніти, в тебе бували напади сміху або плачу?
— Ні, не доводилося, — сказав Кармоді, вже опанувавши себе. — А ти літав у снах або ж на тебе находила святість?
— Ніколи в світі! — сказав Виграш.
— Ти певен?
— Звісно! Ще б пак!
— Тоді нам нема про що говорити, — сказав Кармоді, відчуваючи безпричинний тріумф. — Але я хочу дізнатися про інше.
— Про що саме? — стомлено запитав Виграш.
— Що там за ґандж був у Меліхрона, про який мені не слід було згадувати? І в чому його єдина обмеженість?
- Предыдущая
- 10/32
- Следующая